Постанова 4822 № 718/555/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м. Чернівці справа № 718/555/21 провадження №22-ц/822/240/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н.Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Тодоряка Г.Д. з участю позивача ОСОБА_1 учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року, головуючий у першій інстанції Мінів О.І. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду з позовом до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування. Зазначав, що внаслідок смерті батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1. Звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 30 грудня 2020 року . Водночас ОСОБА_3 прийнято спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Хлівищенської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,55 га біля житлового будинку та площею 0,15 га через дорогу між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, 0,45 га для особистого підсобного господарства). Однак, рішенням 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області. Вказував, що Хлівищанською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області не було доведено до відома населення розпорядження про проведення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, не оприлюднено проект рішення. Посилався на те, що рішенням 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 порушено його право власності на земельну ділянку, набуте в порядку прийняття спадщини. Просив визнати рішення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області незаконним та скасувати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року у позові ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що рішення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 порушує права та інтереси ОСОБА_7 на оформлення права на земельну ділянку в порядку спадкування. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 або спадкоємців. Отже, Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області незаконно намагалась розпорядитися власністю ОСОБА_4 , яка не зареєстрована у державному реєстрі. Вважає, що підлягають застосуванню положення частини 1 статті 1277 ЦК України, за якими спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Отже, орган місцевого самоврядування міг розпорядитись спірною земельною ділянкою тільки після звернення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою та зарахування земельної ділянки до земель запасу. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність рішення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також судом першої інстанції не враховано обставини, встановлені рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року, що Хлівищанська сільська рада всупереч імперативним положенням статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» протиправно не оприлюднила у межах строку, встановленого Законом на інтернет порталі (веб-сайті) Хлівищанської сільської ради проект рішення, чим було позбавлено ОСОБА_1 заявити заперечення щодо такого проекту рішення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для захисту права ОСОБА_1 у обраний ним спосіб. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що у Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області не існувало перешкод для прийняття рішення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області, були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 7322588700:01:001:0471, яка частково накладається на земельну ділянку, на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність ОСОБА_2 , 07 жовтня 2022 року. Також за протоколом виїзного засідання тимчасової комісії з питань розгляду та вирішення земельного спору при виконавчому комітеті Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 26 жовтня 2021 року №1 відповідно до схематичного плану земельних ділянок приватного підприємства «Кайлас-К» належна ОСОБА_3 земельна ділянка, яка розміщена через дорогу, площею 0,15 га є вільною. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що ОСОБА_3 прийнято спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4 . Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 30 грудня 2020 року . Рішенням виконавчого комітету Хлівищенської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,55 га біля житлового будинку та площею 0,15 га через дорогу між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, 0,45 га для особистого підсобного господарства). Однак, рішенням 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області. За протоколом виїзного засідання тимчасової комісії з питань розгляду та вирішення земельного спору при виконавчому комітеті Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 26 жовтня 2021 року №1 відповідно до схематичного плану земельних ділянок приватного підприємства «Кайлас-К» належна ОСОБА_3 земельна ділянка, яка розміщена через дорогу, площею 0,15 га є вільною. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21). Встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 30 грудня 2020 року . Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 прийнято спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Хлівищенської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,55 га біля житлового будинку та площею 0,15 га через дорогу між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, 0,45 га для особистого підсобного господарства). Відповідно до пункту 1 «Перехідних положень» ЗК України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з пунктами 1 та 20 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Матеріалами, за якими можливо визначити розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), право на які посвідчено вказаними документами, у разі відсутності їх координат, можуть бути: графічні матеріали інвентаризації земель; схеми розташування земельних ділянок; плани земельних ділянок; матеріали технічної інвентаризації, плани - проекти розміщення будівель, тощо. У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Отримавши право на отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_4 мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме рішення сільської ради, яким надано земельну ділянку у власність. Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець, має підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої землі. У справі «Пайн Белі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей. У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно з вимогами частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України). Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України). Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20)). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: «у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанцій про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) і підставі відступу від яких колегія суддів не вбачає. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. З огляду на наведене рішенням 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області не є правовстановлюючим актом і не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття. За таких обставин рішенням 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в селі Хлівище Кіцманського району Чернівецької області не порушується право ОСОБА_1 на набуття земельної ділянки шляхом прийняття спадщини. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні рішення 45 позачергової сесії 7 скликання Хлівищанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 листопада 2020 року №283-45/20 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки незаконним та скасувати. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на наведене Кіцманським районним судом Чернівецької області від 17 січня 2023 року ухвалено правильне по суті рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування. Згідно із ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року підлягає залишенню без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Дата складання повного судового рішення 03 квітня 2023 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М. І. Кулянда О. О. Одинак