Постанова 4822 № 726/2627/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2024 року м. Чернівці Справа № 726/2627/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., секретар: Тодоряк Г.Д., заявник: МКП «Чернівцітеплокомуненерго», боржник: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Байцар Л.В., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в розмірі 4 406,11 грн, плати за абонентське обслуговування в розмірі 511,34 грн та судового збору. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2023 року відмовлено у видачі судового наказу на підставі ч.3 ст.165 ЦПК України. В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити цивільну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів та порушення судом норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами. Провадження №22-ц/822/93/24 Абонентська плата нараховується щомісячно. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Згідно із ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення плати за абонентське обслуговування суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд не можливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Суд першої інстанції вважав, що сума заборгованості з абонентської плати в порядку наказного провадження не розглядається і ця вимога взаємопов`язана з іншими вимогами заяви про видачу судового наказу. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У жовтні 2023 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» направило до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг (а.с.1-4). 08.09.2023 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надсилало ОСОБА_1 повідомлення, в якому зазначалося про утворення заборгованості (а.с.6). Згідно розрахунків заборгованості ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , вбачається, що така складає: 4 406,11 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та 511,34 грн за надані абонентські послуги (а.с.8-9). Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. У ст.161 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ, а саме: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Згідно ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності. Постановами Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690 та від 21.08.2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022) затверджено Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем (далі - індивідуальний договір) відповідно. Положеннями індивідуальних договорів передбачено сплату споживачем житлово-комунальних послуг виконавцю комунальної послуги абонентського обслуговування за послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, а також визначено порядок оплати таких послуг. Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором обслуговування внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладанням договору про надання комунальної послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачем, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та зміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Отже, плата за абонентське обслуговування - це витрати виконавця комунальної послуги на функції, пов`язані з обслуговуванням споживачів житлово-комунальних послуг. В силу ч.5 ст.13 цього Закону плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Також слід зазначити, що нормами ст.9 вказаного Закону визначено порядок сплати житлово-комунальних послуг. Зокрема, згідно з ч.4 ст.9 Закону структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним відповідно до цього Закону. Отже, плата за абонентське обслуговування передбачає витрати, які виконавець комунальної послуги несе у процесі збуту та розподілу послуг між споживачами житлово-комунальних послуг, та є складовою послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, що підлягає стягненню в наказному провадженні. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу у справі на підставі ч.3 ст.165 ЦПК України, у зв`язку з тим, що сума заборгованості з абонентської плати в порядку наказного провадження не розглядається і ця вимога взаємопов`язана з іншими вимогами заяви про видачу судового наказу. З наведеного слідує, що відмова заявнику у видачі судового наказу у справі без законних на те підстав є порушенням її конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п.3-4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» задовольнити. Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2023 року про відмову у видачі судового наказу - скасувати. Матеріали цивільної справи за заявою Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з ОСОБА_1 направити до Садгірського районного суду м. Чернівці для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий І.Н. Лисак Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк