Постанова 4814 № 545/1879/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/1879/19 Номер провадження 22-ц/814/457/24Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської окружної прокуратури Полтавської області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2019 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Шевченківська районна у м.Полтаві рада. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд У С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що домоволодіння, що розміщується в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0535 га, загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що згідно договорів купівлі-продажу від 11 червня 2018 року і від 19 грудня 2018 року він є власником нерухомого майна у АДРЕСА_1 . Звітом за результатами технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам належне заявнику нерухоме майно є житловим будинком, який відповідає діючим нормам та правилам для такого типу будівель. Встановлення факта того, що належне йому нерухоме майно є будинком садибного типу, необхідне для оформлення правовстановлюючих документів не земельну ділянку, на якій це майно розташоване. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт того, що домоволодіння, що розміщується в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0535 га, загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1 ), є будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. В апеляційній скарзі Полтавська окружна прокуратура Полтавської області, особа, яка не брала участі у розгляді справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що суд не вправі розглядати подану заяву в порядку окремого провадження, так як сам заявник посилається на необхідність отримання земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості. З посиланням на судові рішення у справі № 440/3640/18 стверджується, що розпорядником земель у межах міста Полтави є Полтавська міська рада, тоді як заінтересованою особою по справі зазначена Шевченківська районна у м.Полтаві рада. Отже, оспорюваним судовим рішенням вирішено питання про права та законні інтереси міської ради. Матеріали справи не містять даних про те, чи звертався заявник до Полтавської міської ради із відповідною заявою та документами для оформлення права на земельну ділянку. Задовольняючи заяву, суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів є власником лише часток квартири без допоміжних приміщень, право на які, по суті, визнане судовим рішенням, що оскаржується. Звертається увага, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 віднесено до пам`ятників історії та архітектури місцевого значення ( ОСОБА_2 ) згідно рішення Полтавської міської ради від 24 лютого 1993 року. Наголошується на порушенні правил виключної підсудності, встановлених ст.30 ЦПК України. У відзиві адвокат Черненко Л.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертається увага на відсутність правових підстав для оскарження прокурором рішення суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що прокурор звертався до Полтавської міської ради з вимогами вжити заходи процесуального реагування щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно віднесено до пам`ятників історії та архітектури місцевого значення не підтверджені належними і допустимими доказами. З посиланням на рішення Полтавської міської ради від 19 лютого 2021 року стверджується, що саме до повноважень Шевченківської районної у м.Полтаві ради належить вирішення питання щодо розпорядження землями к межах Шевченківського району м.Полтави. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав: Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно договорів купівлі продажу від 11.06.2018 р. та 19.12.2018 р. набув у власність 148/200 і 13/50 частки квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-13). Згідно технічного паспорту будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами Літ (А1), розташований на земельній ділянці площею 0,0535 га., та складається з тамбур (1) площею 2,4 кв.м., коридор (2) площею 4,2кв.м, комора(3) площею 2,9 кв.м., комора (4) площею 20,8 кв.м., коридор (5) площею 1,1 кв.м., коридор (7) площею 1,3 кв.м., кухня (8) площею 10,8 кв.м., кімната (9) площею 14,7 кв.м., кімната (10) площею 11,0 кв.м., усього по відокремленій групі приміщень площа становить 71,9 кв.м., та тамбур (1) площею 3,6 кв.м., коридор (2) площею 5,6 кв.м., кімната (3) площею 14,8 кв.м. усього по відокремленій групі приміщень 2 площа становить 24,0 кв.м., сарай Б1, сарай В1, сарай Г1, г2, сарай Д1, сарай Е1(тимчасовий), сарай Є1 (тимчасовий), усього по будинку загальна площа 95,9 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м. Технічний паспорт виготовлений 11 червня 2019 року ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 (а.с.19-23). Згідно кадастрової зйомки (а.с.24), площа земельної ділянки, на який розміщується будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_3 , становить 0,0535 га. Відповідно до «Звіту за результатами технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам по об`єкту розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-48) житловий будинок АДРЕСА_1 - одноповерховий. Відповідно до п.п 2.1, 2.3, 2.4 «Звіту» (а.с.31) за конструктивною схемою житловий будинок з повздовжніми зовнішніми та внутрішньо несучими стінами. Житловий будинок в цілому забезпечений основними інженерними комунікаціями - індивідуальним опаленням, водопостачанням (холодним), каналізацією, газопостачанням, електропостачанням. Вентиляція існуюча з природним спонуканням. Вентиляційні канали, стояки мереж каналізації та водопостачання розташовані у стіні (кухня). Згідно висновків Звіту (а.с.34): - житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідає діючим нормам та правилам для даного типу будівель; - житловий будинок гр. ОСОБА_1 забезпечений необхідними інженерними мережами та обладнанням; - склад, площа та функціональні зв`язки житлових приміщень відповідають діючим нормам та правилам для даного типу будівель, відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; - основні конструкції житлового будинку частково порушені. Конструктивна схема будівлі і технічний стан фундаменту, стін, перегородок, підлоги задовільний, ремонту потребують перекриття та покрівля; - архітектурно-плануванні та конструктивне рішення відповідає вимогам ДБН В.2.2- 15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», відповідають діючим будівельним, санітарно-епідеміологічним та пожежним нормам і правилам для даного типу будівель. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належне заявнику нерухоме майно фактично є будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, і це підтверджено належними доказами, які знаходяться в матеріалах, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частини першої ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. Згідно ч.1, ч.2 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Відповідно до частини другої ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Із долучених до апеляційної скарги копій документів (а.с.95-103) убачається, що прокурор виконав вимоги ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» і обґрунтовано оскаржив рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 56, ст. 352 ЦПК України. Зі змісту долучених адвокатом Черненко Л.В., представником ОСОБА_1 , листів Департамента культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації від 14 грудня 2023 року і від 10 січня 2024 року слідує, що належні ОСОБА_1 частки квартири не є « ОСОБА_4 », який віднесений до пам`ятки архітектури, отже доводи апеляційної скарги у цій частині не є обґрунтованими. Не знайшли свого підтвердження також доводи апеляційної скарги про існування спору про право, оскільки сам намір заявника у подальшому вчинити дії з набуття права користування чи права власності на землю, на якій розташовані належні йому частки квартири, за відсутності даних про те, що інші особи претендують на цю земельну ділянку або ж заперечують набуття ОСОБА_1 у майбутньому такого права, не є підтвердженням існування спору про право. Апеляційним судом також не встановлено порушення правила виключної підсудності, з огляду на те, що приписи ст.30 ЦПК України розповсюджують на спори з приводу нерухомого майна. Разом з тим, з наданих ОСОБА_1 правовстановлюючих документів договорів купівлі-продажу, убачається, що він набув у власність частки квартири АДРЕСА_2 ; зазначені договори не містять даних ні про земельну ділянку, на якій розташовані частки квартири, ні про існування будь-яких господарських будівель чи споруд, які є приналежністю головної речі (а.с.6-13). Витяги із Державного реєстру речових прав…. містять дані про наявність сараю 8,0 м.кв. (а.с.14-15). Поданий Звіт (а.с.27-46) містить висновки про те, що придбані ОСОБА_1 частки квартири АДРЕСА_4 є окремим житловим будинком. По суті ОСОБА_1 заявлена вимога про зміну правового статусу придбаних ним часток квартири на статус будинку садибного типу з господарськими спорудами, що розташований на певній земельній ділянці. Чинним законодавством не визначена процедура «зміни статусу квартири на статус житлового будинку», проте відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до повноважень органів місцевого самоврядування належить вирішення питань у галузі житлово-комунального господарства та адміністративно-територіального устрою. Зокрема відповідно до п.п.5. п.п.10 п.б ст.30 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності та подання необхідних відомостей до бази даних національного фонду будівель відповідно до Закону України "Про енергетичну ефективність будівель". П.п.1-1 ст.37 Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема власні (самоврядні) повноваження з прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно п.п.8 п.б ч.1 ст.38 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Існуюча практика роботи органів місцевого самоврядування свідчить, що саме до компетенції органів місцевого самоврядування належить вирішення питання про зміну статусу квартири на статус будинку садибного типу, для чого громадяни мають звернутися із відповідною заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для ухвалення такого рішення (https://chernigiv-rada.gov.ua/poekty-rishen-vikonkomu/sid-32/id-3224/; https://beregivska.gromada.org.ua/docs/937060/; https://e-slavutych.gov.ua/docs/1269003/) Тобто законодавством і практикою діяльності органів місцевого самоврядування встановлений позасудовий порядок вирішення питання про зміну статусу квартири на статус будинку, проте у справі відсутні дані, що ОСОБА_1 звертався до органу місцевого самоврядування виконавчого комітету Полтавської міської ради або ж до міської ради, із відповідною заявою і йому було відмовлено. Оскільки рішення про зміну статусу квартири на статус будинку ухвалюється органом місцевого самоврядування у межах його компетенції, то питання про встановлення юридичного факту, про який заявлено ОСОБА_1 , не може бути вирішене у судовому порядку в окремому провадженні. Окрім того, ОСОБА_1 у заяві зазначає, що встановлення юридичного факта йому необхідне для оформлення права на землю, на якій розташовані належні йому частки квартири. За змістом пункту 34 частини першої статті 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 118, 122 ЗК України розпорядження землями комунальної власності громади міста відноситься до виключних повноважень саме міської ради. У справі відсутні дані про те, що ОСОБА_1 звертався до Полтавської міської ради із заявою про виділення йому у користування чи власність земельної ділянки, на якій розташовані належні йому частки квартири. З огляду на наведене у будь-якому випадку оскаржуване рішення впливає на інтереси і повноваження Полтавської міської ради, яка не була залучена до участі у розгляді справи. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви. Оскільки апеляційна скарга задоволена, то відповідно до ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 слід стягнути на користь Полтавської окружної прокуратури Полтавської області 576 грн витрат зі сплати судового збору (а.с.130). Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л ИВ: Апеляційну скаргу Полтавської окружної прокуратури Полтавської області задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог. ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Полтавської окружної прокуратури Полтавської області 576 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2024 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов