Постанова 4801 № 148/783/22

Справа № 148/783/22 Провадження № 22-ц/801/11/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуСправа № 148/783/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Панасюка О. С., Сопруна В. В. Секретар: Кахно О. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про витребування майна із чужого незаконного володіння, Рішення ухвалив суддя Ковганич С. В. Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Тульчин Вінницької області Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2022 року, Встановив: У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» про витребування майна із чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524386600:01:001:0387, площею 2,4646 га, яка знаходиться на території села Торків Тульчинського району Вінницької області. Від представника відповідача вона отримала договір оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року, відповідно до пункту 3.1 якого даний договір укладено строком на 10 років. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Пунктом 14.1 договору визначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Після розділу 15 договору «підписи, адреси та реквізити сторін» наявна графа, в якій зазначається інформація про реєстрацію договору із датою та номером реєстрації. Відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано інформацію про відсутність будь-якої інформації стосовно реєстрації договору оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року, що вказує на те, що державної реєстрації не проведено, а отже, договір не набрав законної сили. Оскільки ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» не здійснило державної реєстрації договору оренди землі, даний договір чинності не набрав, тому товариство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. З урахуванням таких обставин позивач просила витребувати у відповідача на свою користь земельну ділянку на території с. Торків Тульчинського району Вінницької області площею 2,4646 га кадастровий номер 05243866000:01:001:0387, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом зобов`язання повернути дану земельну ділянку негайно після набрання рішенням суду законної сили. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про витребування майна із чужого незаконного володіння, задоволено. Витребувано у ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,4646 га кадастровий номер 0524386600:01:001:0387 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населеного пункту Торківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області шляхом зобов`язання ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» повернути дану земельну ділянку ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 992,40 грн. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що не погоджується із рішення суду, оскільки вважає, що воно прийняте на підставі неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також неповного з з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Також не надана правова оцінка доказам, наданим відповідачем; викладені в рішення суду висновки не відповідають обставинам справи; не враховані висновки щодо застосування відповідних правових норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано, що згідно пункту 14.1 договору оренди землі з урахуванням норм типової форми договору оренди, сторони узгодили, що він набирає чинності після його підписання сторонами і його державної реєстрації. На час державної реєстрації права оренди 29 серпня 2014 року, норми закону про обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі втратили чинність. Тому орендар 29 серпня 2014 року відповідно до закону, що діяв на той час, зареєстрував не договір оренди, а право оренди земельної ділянки на підставі цього договору. Внесені в 2013 році зміни в законодавство фактично ототожнили державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 29 серпня 2014 року вже неможливо було здійснити. На момент здійснення реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 01 жовтня 2012 року орендодавець не заявляв про свою незгоду із умовами цього договору. Тому даний договір оренди в силу визначених його сторонами умов і чинних норм права, набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди 29 серпня 2014 року. Отже, договір оренди не набув чинності із 01 жовтня 2012 року, а набув чинності із 29 серпня 2014 року із дати державної реєстрації права оренди, яке передбачене цим договором, у зв`язку з чим у його сторін саме з цього моменту виникли договірні права і обов`язки, відповідно до законодавства, що діяло на момент здійснення такої державної реєстрації. Вважає невірним посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, оскільки у даній справі відмінними є обставини від справи із таким правовим висновком, оскільки у спірному договорі оренди сторони не визначали строки реєстрації. Орендар належно виконував і виконує свої обов`язки за договором оренди, здійснює використання землі за цільовим призначенням, проводить систематично і своєчасно виплату орендної плати, чого не заперечує орендодавець позивач по справі ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не надана належна оцінка такій обставині, як діюче право оренди спірної земельної ділянки, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 серпня 2014 року за номером запису 6873146. Позивач, заперечуючи право оренди орендаря, діє недобросовісно, оскільки в самому договорі сторони не розподілили свій обов`язок зареєструвати договір; після реєстрації права оренди земельна ділянка за актом приймання-передачі від 29 серпня 2014 року була передана орендарю; протягом 9-ти років: з 2014 по 2022 роки сторони належним чином виконували умови договору; орендна плата сплачувалася орендодавцю; після скасування законодавчої вимоги про обов`язковість реєстрації договору оренди землі і введення законодавчої вимоги реєструвати речове право оренди, орендар 29 серпня 2014 року зареєстрував право оренди за спірним договором оренди землі від 01 жовтня 2012 року. Судом першої інстанції не надано оцінки поведінці позивача, а саме, чи вона відповідає засадам добросовісності, послідовності, передбачуваності та його попередній поведінці з огляду на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Позивач ОСОБА_1 відзив не надала. У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» Ціхомський М. П. підтримав апеляційну скаргу і викладені в ній всі доводи, просить її задовольнити і, скасувавши рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кугутюк О. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає вірним і законним, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 970385, виданого 25 жовтня 2010 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524386600:01:001:0387, площею 2,4646 га, яка знаходиться на території села Торків Тульчинського району Вінницької області (а. с. 7-8). Згідно договору оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням, визначеним в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 970385, виданим відділом Держкомзему в Тульчинському районі Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524386600:01:001:0387, площею 2,4646 га, яка знаходиться на території Торківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (пункти 1-2) (а. с. 9-12). Відповідно до пункту 3.1 договору оренди він укладений строком на 10 років. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Пунктом 14.1 договору визначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Після розділу 15 договору «підписи, адреси та реквізити сторін» наявний розділ, в якому підлягає зазначенню інформація про реєстрацію договору із датою та номером реєстрації. Така інформація відсутня (а. с. 12). Після розділу про реєстрацію договору наявний акт про приймання-передачу земельної ділянки в оренду від 29 серпня 2014 року, підписаний орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», який свідчить про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4646 га (а. с. 12). Відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано інформацію про відсутність будь-якої інформації стосовно реєстрації договору оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року (а. с. 13). 11 квітня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кугутюк О. В. звернувся до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» із заявою про те, що після закінчення дії договору оренди землі 01 жовтня 2022 року, власник земельної ділянки не бажає продовжувати його, тому просить повернути їй земельну ділянку і не проводити жодних польових робіт після закінчення дії договору (а. с.19). 09 травня 2022 року за № 966/1 ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» надало відповідь, де повідомило про те, що договір оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року був зареєстрований Реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 29 серпня 2014 року. Строк дії договору визначений в 10 років, тому строк його дії закінчується 29 серпня 2024 року (а. с. 20). Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, додавши до нього копію договору оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року (а. с. 36-39, 41-44), у якому в розділі про реєстрацію договору відсутні відомості про його реєстрацію (а. с. 44) та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексним номером 26330182, сформованого 03 вересня 2014 року, із якого вбачається, що 29 серпня 2014 року Реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області на підставі договору оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» та ОСОБА_1 , проведена державна реєстрація іншого речового права: права оренди земельної ділянки, номер запису: 6873146, строк дії: 29 серпня 2024 року (а. с. 45). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі № 34/ТР від 01 жовтня 2012 року не був зареєстрований у встановленому порядку, тому чинності не набув; відповідач орендар після 01 січня 2013 року тривалий час (більше ніж півтора року) за реєстрацією не звертався, у зв`язку з чим відповідач орендар не набув права оренди на спірну земельну ділянку і права орендаря за договором оренди землі. Оскільки земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача орендаря і він володіє нею за відсутності вчиненого правочину, що перешкоджає позивачу належним чином користуватися належною їй земельною ділянкою, чим порушується право позивача як власника земельної ділянки, тому таке порушене право позивача підлягає судовому захисту, а земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду. Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно із частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Частиною 3 статті 640 ЦК України (в редакції чинній на час підписання договору оренди землі 01 жовтня 2012 року) визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 126 ЗК України (в редакції станом на 01 жовтня 2012 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону. Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час підписання договору оренди) визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (частина 1). Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 3). Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» (в чинній редакції до 01 січня 2013 року, тобто на момент укладення договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (чинною до 01 січня 2013 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції діючій з 01 січня 2013 року, із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключені положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключені статті 18 і 20, якими передбачалася обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Як встановлено по справі власник земельної ділянки орендодавець ОСОБА_1 і орендар ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» 01 жовтня 2012 року уклали договір оренди землі № 34/ТР, за яким орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку у строкове користування на 10 років. До 01 січня 2013 року державна реєстрація цього договору оренди землі не проведена. 29 серпня 2014 року орендар зареєстрував право оренди на строк до 29 серпня 2024 року за договором оренди на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:15540802 від 03 вересня 2014 року. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 03 вересня 2014 року за № 26330182, право оренди зареєстроване строком на 10 років до 29 серпня 2024 року (а. с. 45). Як вбачається із матеріалів справи позивач звернулася із даним позовом до суду, обґрунтувавши свої вимоги тим, що товариство не здійснило державної реєстрації договору оренди землі, тому договір оренди землі чинності не набрав, а товариство, відповідно, не набуло прав орендаря за цим договором, у зв`язку з чим вона просила витребувати на її користь земельну ділянку шляхом зобов`язання відповідача повернути їй земельну ділянку (а. с. 2-4). Таким чином позивач ОСОБА_1 вважає, що, оскільки відповідач не набув прав орендаря, тому відсутнє право оренди спірної земельної ділянки. За таких обставин належним способом захисту прав орендодавця є його вимога до особи, з якою вона уклала та підписала договір оренди землі, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача, оскільки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена у постанові від 29 листопада 2023 року по цивільній справі № 513/879/19. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За правилами статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному випадку до того результату, на який спрямована мета позивача до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить від змісту прав чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 132/2923/21. З огляду на викладене заявлена позивачем вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння не ґрунтується на вимогах закону, не є належним способом захисту її права, яке вона вважає порушеним, тому до задоволення не підлягає. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та про її задоволення і скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з урахуванням того, що апеляційний суд прийшов до висновку про ухвалення нового рішення, тому має бути зміненим розподіл судових витрат і з урахуванням висновку суду про задоволення апеляційної скарги відповідача понесені ним судові витрати підлягають до стягнення на його користь з позивача. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 1489,32 грн. (а. с. 82), який підлягає поверненню відповідачу позивачем. На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» задовольнити. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» про витребування майна із чужого незаконного володіння. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 1489,32 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіО. С. Панасюк В. В. Сопрун Повний текст судового рішення складено 11 січня 2024 року