Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/56/24

Справа № 991/56/24 Провадження № 1-кс/991/57/24 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2024 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року за № 52022000000000301, В С Т А Н О В И Л А : І. Суть скарги 1.1. 03 січня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга, у якій ОСОБА_3 просив скасувати постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання від 25 грудня 2023 року та зобов`язати його задовольнити клопотання від 21 грудня 2023 року про допит свідків. Скаржник зазначив, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року за № 52022000000000301, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України. 21 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до сторони обвинувачення з клопотанням про допит суддів Вищого антикорупційного суду. 26 грудня 2023 року, тобто з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом 3-денного строку, прокурор виніс постанову про відмову у задоволенні його клопотання, яку ОСОБА_3 отримав 29 грудня 2023 року. На переконання скаржника, зазначена постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України через відсутність в ній обґрунтованих мотивів ухвалення такого рішення. Зокрема, прокурор зазначив, що в ході розслідування не встановлено фактів причетності суддів Вищого антикорупційного суду до одержання грошових коштів від ОСОБА_5 чи його підбурення до надання неправомірної вигоди. Зазначене твердження, на переконання ОСОБА_3 , суперечить словам ОСОБА_5 , зафіксованим в ході негласних слідчих (розшукових) дій, та його показанням, згідно з якими останній неодноразово обговорював з ОСОБА_6 надання неправомірної вигоди суддям Вищого антикорупційного суду. 1.2. 05 січня 2024 року прокурор ОСОБА_4 скерував до Вищого антикорупційного суду письмові заперечення проти скарги, у яких просив відмовити у її задоволенні. Прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування жодних фактів можливої причетності суддів Вищого антикорупційного суду до обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження, не встановлено, що свідчить про відсутність підстав для їх допиту та, відповідно, задоволення клопотання ОСОБА_3 . ІІ. Позиція учасників судового засідання 2.1. ОСОБА_3 підтримав скаргу з наведених у ній мотивів та зазначив, що зафіксовані в ході досудового розслідування розмови ОСОБА_5 , його показання жодним чином не підтвердженні. Будь-які відомості, які б могли вказувати на причетність суддів Вищого антикорупційного суду до кримінального правопорушення не встановлені, що вони можуть підтвердити під час допиту. Також ОСОБА_3 уточнив прохальну частину клопотання, виключивши з неї прохання покласти на прокурора обов`язок задовольнити його клопотання. 2.2. Прокурор ОСОБА_4 просив розглянути скаргу без його участі. Відсутність прокурора, рішення якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України). ІІІ. Мотиви слідчого судді 3.1. Дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, заперечення прокурора, заслухавши думку скаржника, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків. 3.2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях. Оскаржуючи постанову прокурора, ОСОБА_3 послався на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України як на підставу подання скарги. Зазначена норма передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк. Разом з тим, скаржник не навів доводів щодо вчинення прокурором бездіяльності (нерозгляд його клопотання). Доводи скарги полягають у незгоді ОСОБА_3 з результатом розгляду його клопотання. Прохальна частина клопотання, а саме скасування постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання про допит свідків як незаконної свідчить про те, що скарга ОСОБА_3 за своєю природою є скаргою на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, тобто правовою підставою оскарження є п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України. ОСОБА_3 навів певні доводи щодо несвоєчасного розгляду його клопотання прокурором, втім зазначені доводи не змінюють підстав оскарження, адже станом на момент подання скарги бездіяльність прокурора (нерозгляд клопотання) відсутня і в цій частині права ОСОБА_3 не потребують захисту в порядку судового контролю. 3.3. Пункт 7 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає право захисника оскаржити рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій. Під час оцінки наявності підстав для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання про їх проведення слідчому судді належить проаналізувати як формальну складову цього рішення, так і його обґрунтованість, тобто відповідність цього рішення фактичним обставинам, за яких його ухвалено, а також законність - наявність для його ухвалення відповідних правових підстав. 3.4. Формальна сторона рішення передбачає дотримання встановлених вимог до його форми, а також наявність у особи, яка його ухвалила, відповідних повноважень. Перелік вимог до форми постанови детектива встановлений ч. 5 ст. 110 КПК України, і у слідчого судді відсутні приводи констатувати їх недотримання, адже постанова містить всі передбачені зазначеною нормою реквізити та відомості, зокрема, зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви, якими керувався прокурор, їх обґрунтування та посилання на положення кримінального процесуального закону, на підставі яких її винесено. Також у слідчого судді відсутні приводи ставити під сумнів наявність у прокурора ОСОБА_4 повноважень щодо ухвалення цього рішення, адже ОСОБА_3 не навів відповідних доводів у скарзі. 3.5. Аналізуючи змістовну складову та обґрунтованість постанови, слідчий суддя виходить з визначення слідчих дій, передбаченого кримінальним процесуальним законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. 3.6. Як зазначив прокурор в оскаржуваній постанові, предметом дослідження у кримінальному провадженні є факт підбурення ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди суддям Вищого антикорупційного суду та прокурорам САП. Разом з тим, в ході досудового розслідування жодних фактів передачі чи одержання зазначеними посадовими особами неправомірної вигоди встановлено не було. У зв`язку з викладеним дії підозрюваних додатково кваліфіковано за ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). 3.7. Таким чином, позиція ОСОБА_3 та позиція сторони обвинувачення щодо непричетності суддів Вищого антикорупційного суду до обставин, які розслідуються у межах зазначеного кримінального провадження та вчинення яких інкримінується ОСОБА_3 , у повній мірі узгоджуються. Окремим доводом на користь цього висновку є кваліфікація дій підозрюваних, зокрема, за ст. 190 КК України (заволодіння майном шляхом обману чи зловживання довірою). Отже, клопотання адвоката ОСОБА_3 про допит свідків з метою підтвердження факту непричетності суддів Вищого антикорупційного суду до вчинення кримінального правопорушення не спрямоване на з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, та не пов`язане з обстоюванням своєї правової позиції у межах засади змагальності. Така позиція підтверджується стороною обвинувачення та не потребує додаткових заходів на її доведення. 3.8. За таких обставин відсутні підстави, які свідчили б про можливість досягнення мети зазначеної слідчої дії, а саме встановлення чи спростування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Зазначені обставини вже встановлені і у сторін відсутні жодні розбіжності у їх оцінці. Викладене переконує слідчого суддю, що відмова прокурора здійснити зазначену слідчу дію була обумовлена відсутністю практичної необхідності у її проведенні. Така відмова не призвела до дисбалансу у можливостях сторін доводити свою позицію, а отже право на захист ОСОБА_3 не потребує захисту в порядку судового контролю через відсутність підстав припускати його порушення у цьому випадку. 3.9. Окремо слідчий суддя звертає увагу, що сторона захисту не позбавлена можливості заявити клопотання про допит свідків на стадії вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України), або під час судового розгляду у випадку направлення обвинувального акта до суду. У зв`язку з викладеним у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя П О С Т А Н О В И Л А : У задоволенні скарги - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Слідчий суддя ОСОБА_1