Ухвала ККС ВС № 372/4683/23

УХВАЛА 9 січня 2024 року м. Київ справа № 372/4683/23 провадження № 51 - 107 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, встановив: До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , зміст якої викладено російською (іноземною) мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. За змістом приписів ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та порядок застосування визначається виключно законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Частиною 1 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, зокрема, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Отже, виходячи із системного аналізу вказаних вище положень законів касаційна скарга ОСОБА_4 має бути викладена українською мовою. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження. Водночас викладення касаційної скарги іноземною мовою є перешкодою для виконання Судом своїх обов`язків щодо її розгляду і вирішення питань, визначених процесуальним законом. Учасники провадження, які потребують послуг перекладача можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460- VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року №

401. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51 - 5817 кмо 21). Відповідно до положень ст. 427 КПК у касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). При цьому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. Крім цього, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції повинні бути сформульовані з урахуванням положень ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Також відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року залишити без руху і надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснити останньому, що у разі неусунення недоліків в установлений строк касаційну скаргу йому буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3