Постанова 4817 № 604/482/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 604/482/23Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/82/24 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 січня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Гірський Б.О. суддів - Костів О. З., Храпак Н. М., за участю секретаря - Панькевич Т.І. представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №604/482/23 за апеляційними скаргами Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року (ухвалені суддею Сидорак Г.Б.) у справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро Остап`є» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди, - ВСТАНОВИВ: В квітні 2023 року Фермерське господарство (далі ФГ) "Золотий жайвір" звернулось в суд із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 14 березня 2016 року був укладений договір оренди землі №2/031 строком на 7 років (кадастровий номер земельної ділянки 6124685700:01:001:0399). Державна реєстрація вказаного договору відбулась 04 квітня 2016 року. Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків. 28 лютого 2023 року, тобто за місяць і 4 дні до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 24 лютого 2022 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди землі. До листа було додано три примірники проекту договору оренди землі на новий строк. Вказане повідомлення було вручено особисто відповідачці 03 березня 2023 року і жодних заперечень проти поновлення строку договору оренди на протязі місяця після закінчення дії договору від орендодавця не надходило, тому орендар продовжував користуватися земельною ділянкою та її не повертав. Також зазначали, що листом від 16 березня 2023 року, який було отримано відповідачкою 22 березня 2023 року, ОСОБА_1 повідомлялось про те, що орендовану земельну ділянку до закінчення дії договору було засіяно сільгоспкультурами, а тому в силу п.21 договору повернення земельної ділянки повинно було б здійснитись протягом шести місяців після припинення строку дії договору. 11 квітня 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклала договір оренди з іншим орендарем - ФГ «Агро Остап`є». На підставі цього договору 05 квітня 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ФГ «Агро Остап`є» щодо вищезазначеної земельної ділянки. Позивач вважав, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому просив визнати укладеним договір оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнати відсутнім права оренди в ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки, площею 1,53 га, за кадастровим номером 6124685700:01:001:0399 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Сплачений позивачем ФГ «Золотий жайвір» судовий збір в розмірі 5 368,00 грн. віднесено на їх рахунок. Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року понесені ФГ «Золотий жайвір» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. покладено на них. В апеляційній скарзі ФГ «Золотий жайвір» просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, з посиланням на неповне з`ясування істотних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Звертає увагу на те, що орендар ФГ «Золотий жайвір» підписав договір оренди земельної ділянки 14 березня 2016 року, однак сторони узгодили у пункті 6 договору строк його дії - 7 років, у пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Відтак початок перебігу строку дії договору розпочався з моменту його державної реєстрації - 04 квітня 2016 року і закінчився через 7 років від цього дня - 04 квітня 2023 року. При цьому судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 28 лютого 2023 року. Вказує на те, що вищевказаний лист орендар направив орендодавцю без порушення місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Звертає увагу на те, що відповідачка заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність вільного волевиявлення власника щодо передачі земельної ділянки в оренду. Вважає, що судом не було з`ясовано, які саме із запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідачку та чи повідомила вона позивача, які істотні умов будуть прийнятними для неї, а також не було встановлено чи укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є» містив кращі або ж рівні умови, ніж ті, що були запропоновані ФГ «Золотий жайвір». Також вважає, що рішення суду в частині стягнення з позивача на користь ФГ "Агро Остап`є" витрат на правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що докази на підтвердження понесених судових витрат, які були взяті судом до уваги, іншим учасникам заздалегідь не надсилались, а тому судом було порушено вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України та таке порушення порядку подання доказів позбавило позивача права на подання своїх заперечень. Звертає увагу, що на підтвердження судових витрат стороною відповідача було подано копію договору про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Агро Остап`є», акт приймання-передачі наданих послуг, складений між цими ж особами та копію квитанції про сплату коштів зазначеному товариству, проте представником відповідачів у даній справі був адвокат Хацкевич Р.М., який згідно ордеру здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально та доказів на підтвердження оплати цьому адвокату немає. Зауважує, що представник позивача звертав увагу суду в судових дебатах на вищезазначені обставини, однак вказані посилання залишились поза увагою. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким здійснити новий перерозподіл судових витрат, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність. Від представника відповідачів адвоката Хацкевича Р.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду від 20 вересня 2023 року, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів апеляційної скарги, погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає, що надсилання орендодавцем листа з повідомленням про небажання продовжувати термін дії договору оренди є достатнім підтвердженням його відмови від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. Також від представника відповідачів адвоката Хацкевича Р.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 29 вересня 2023 року, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено. В судовому засіданні представник позивача - ФГ «Золотий жайвір» - адвокат Покотило Ю.В. апеляційні скарги в їх межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в них. Представник відповідачів - ФГ «Агро Остап`є» та ОСОБА_1 - адвокат Хацкевич Р.М. проти доводів апеляційних скарг заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., було укладено Договір оренди землі №2/031, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5258 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0399. Договір оренди зареєстрований 04 квітня 2016 року. Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 24 січня 2023 року ОСОБА_1 направила до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення від 24 січня 2023 року, яким повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Лист позивачу вручено. 28 лютого 2023 року позивач на адресу орендодавця ОСОБА_1 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №24/02/23-2 від 24 лютого 2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проект договору оренди землі. ОСОБА_1 особисто отримала зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проектом договору оренди землі. 02 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на лист ФГ «Золотий жайвір», в якому також зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують. 16 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» було направлено ОСОБА_1 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0399, в якому зазначалось, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись Договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди. Проте будь-яких належних та допустимих доказів проведених робіт (посіву сільгоспкультур) матеріали справи не містять. Згідно витягу №328602940 від 10 квітня 2023 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2023 року на підставі листів-повідомлень від 02 березня 2023 року та 24 січня 2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначену вище земельну ділянку. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №328604565 від 10 квітня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2023 року внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є». Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків укладення договору на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову, однак оскаржуване судове рішення підлягає зміні. Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі». Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 січня 2023 року ОСОБА_1 направила до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення від 24 січня 2023 року, яким повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Лист позивачу було вручено 03 лютого 2023 року. У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 272/440/18 ) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір». Разом з тим, суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 28 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, з чим колегія суддів погодитись не може. Так, згідно з укладеним між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 14 березня 2016 року договору, останній укладений на 7 років. Відповідно до п.43 прикінцевих положень вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно з інформаційної довідки з ДРРПНМ №56928017 від 08 квітня 2016 року, державна реєстрація вищезазначеного договору відбулась 04 квітня 2016 року, таким чином саме з 04 квітня 2023 року строк дії даного договору слід вважати закінченим. Оскільки лист повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_1 28 лютого 2023 року, тому в даному випадку місячний строк позивачем пропущений не був. Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що місцевий суд, хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення ОСОБА_1 про укладення договору оренди землі, однак у наведеному випадку це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови. Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушення переважного права ФГ "Золотий жайвір", оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з ФГ "Золотий жайвір". Більше того, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ "Золотий жайвір", ОСОБА_1 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду ФГ «Агро Остап`є». Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, оскільки мають ознаки надмірного формалізму та не спростовують факту відсутності волевиявлення у ОСОБА_1 щодо пролонгації договірних відносин із позивачем у будь-якій формі. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом не було з`ясовано, які саме з запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідачку та чи повідомила вона позивача, які істотні умов будуть прийнятними для неї, а також не було встановлено чи укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є» містив кращі або ж рівні умови, ніж ті, що були запропоновані ФГ "Золотий жайвір", оскільки первинним пріоритетом у даній справі є саме встановлення факту волевиявлення власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження своєю землею, яка, в свою чергу, вирішила не продовжувати договірні відносини із позивачем та повідомила його про це у визначений законом та договором строк. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію Договору про надання юридичних послуг №20/04/01, укладеного 20 квітня 2023 року між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Агро Остап`є», акт приймання-передачі наданих послуг від 27 червня 2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10 000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань. ФГ «Агро Остап`є» сплачено по договору гонорар у розмірі 10 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №165 від 22 червня 2023 року. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ФГ «Агро Остап`є». При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які письмові клопотання чи заперечення щодо заявленої адвокатом Хацкевичем Р.М. суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що подані адвокатом Хацкевичем Р.М. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторонам не надсилались, є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений в тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. До такого висновку дійшов 12 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/133/21. Доводи апеляційної скарги про неналежність поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки згідно з ордеру на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є» від 20 квітня 2023 року вбачається, що адвокатом Хацкевич Р.М. такі послуги надавались. При цьому колегія суддів вважає, що сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М., не свідчить про неналежність поданих останнім доказів. Більше того, до відзиву на апеляційну скаргу представником відповідачів було надано копію наказу №4-К, виданого керівником ТОВ "Правник експерт" від 03 березня 2020 року, згідно якого Хацкевич Р.М. прийнятий на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста і відповідно перебуває з даним товариством в трудових відносинах та виконує свої обов`язки на підставі наданого суду договору про надання правової допомоги і ордера, що узгоджується з рішенням №98 від 15.10.2020 року Ради адвокатів України "Про затвердження роз`яснення щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності" та судовою практикою (постанова ВС від 02 липня 2020 року у справі №520/11557/18). Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ «Золотий жайвір» витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Понесені витрати ФГ "Золотий жайвір" на сплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн. слушно покладено на дане господарство, як позивача у справі у відповідності до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Щодо додаткового рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року, колегія суддів вважає, що воно є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову ФГ "Золотий Жайвір" відмовлено, тому суд вірно поклав на позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу. Представник відповідача Хацкевич Р.М. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути з позивача на користь відповідача ФГ «Агро Остап`є» витрати пов`язані з наданням правової допомоги, у зв`язку із розглядом справи в апеляційному порядку у розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію ордера від 21 листопада 2023 року на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є» на підставі договору про надання правової допомоги №20/04/01 від 20 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ "Правник експерт" та ФГ «Агро Остап`є», копію договору про надання юридичних послуг №20/04/01 від 20 квітня 2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 29 грудня 2023 року, згідно якого виконавцем (ТОВ "Правник експерт") були надані такі послуги: консультації з питань застосування, земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства в суді апеляційної інстанції, складання процесуальних документів, написання відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на клопотання, на суму 8 000 грн. ФГ «Агро Остап`є» сплачено по договору 8 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №316 від 22 грудня 2023 року. Представником позивача було подано письмове заперечення про зменшення заявленої адвокатом Хацкевичем Р.М. суми понесених витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю обсягу наданих послуг, які зазначені в акті приймання-передачі. Також у зазначеному клопотанні заперечувався сам факт надання такої допомоги адвокатом, оскільки договір укладений з ТОВ «Правник експерт», проте таким посиланням представника позивача, як необґрунтованим, за аналогічних обставин при вирішенні питання законності розподілу судових витрат судом першої інстанції, надавалась правова оцінка судом апеляційної інстанції у вищенаведених мотивах. Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заяви представника позивача про зменшення їх розміру, враховуючи принцип співмірності таких витрат складності справи, часу, який адвокат витратив на виконання робіт та їх обсягу, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції буде достатнім та розумним на суму 4000 грн. Саме такий розмір відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції. Таким чином, з позивача на користь відповідача ФГ «Агро Остап`є» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року - задовольнити частково. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року - залишити без задоволення. Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року - залишити без змін. Стягнути з Фермерського господарства "Золотий жайвір" (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, Код ЄДРПОУ 35578504) на користь Фермерського господарства "Агро Остап`є" (вул. Зацерква, 135 с. Остап`є Тернопільський район Тернопільська область, Код ЄДРПОУ 44605103) 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 січня 2024 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Храпак Н.М.