Постанова 4817 № 607/17794/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/17794/23Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О. М. Провадження № 22-ц/817/119/24 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 607/17794/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року (ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 06 листопада 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що на даний час син сторін по справі - ОСОБА_5 досяг повноліття та продовжує денне навчання на платній формі у відокремленому структурному підрозділі «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя». Відповідач припинив оплату аліментів на утримання сина під час навчання. Щодо оплати навчання, то сторони в добровільному порядку домовились про його оплату в рівних долях. Відповідач оплатив навчання сина ОСОБА_5 за перше півріччя в сумі 12 000 грн, а друге півріччя має оплатити позивач. Крім оплати навчання, син ОСОБА_5 має інші потреби і потребує утримання, оскільки вчиться на денній платній формі навчання очно, без отримання стипендії. Зокрема, син потребує коштів для придбання одягу, взуття, їжі, він несе витрати на проїзд, придбання канцелярських товарів, підручників і т.д. Тобто, повнолітній син немає жодних заробітків і доходів, не отримуватиме стипендію, оскільки навчання платне, тому потребує утримання від батьків. Відповідач в добровільному порядку відмовляється утримувати сина на час навчання, хоч має таку можливість, оскільки працює і має досить велику заробітну плату, з якої може виплачувати ще аліменти на утримання сина, який навчається. У зв`язку з наведеним просила суд стягувати із відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на період його навчання, починаючи з дня пред`явлення позову і до завершення навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя», чи до досягнення ним двадцяти трьох річного віку. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на період його навчання, починаючи з 19 вересня 2023 року, і до завершення навчання у відокремленому структурному підрозділі «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя», але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілк судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - адвокат Варода П.Б. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру призначених аліментів. Зазначає, що апелянт не заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача аліментів в розмірі 1/12 частини від отриманих доходів, оскільки його середньомісячний дохід на даний час становить близько 50848.28 грн. Таким чином, згідно оскаржуваного судового рішення з ОСОБА_4 розмір аліментів становитиме 8474.71 грн, що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Водночас, просить суд врахувати, що він одружений з ОСОБА_7 , яка на даний час не працює, та проживає разом з ним та своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі фактично перебувають на його утриманні. У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнення аліментів з 1/6 до 1/12 частки. 12 грудня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_4 відзив на позов до суду не надавався. Натомість відповідачем надано заяву про розгляд справи у його відсутності і в цій же заяві він зазначив, що згідний платити 1/12 частку від його заробітку, що становитиме близько 2600 грн в місяць. Однак, вказаний розмір аліментів є занадто мізерний для утримання дорослого сина, навіть якщо врахувати, що таку ж частину буде давати йому мати. Звертає увагу, що відповідач у цій же заяві додав ряд документів щодо наявності в нього доходу, дружини, фактичного проживання з ним дочки дружини, однак такі докази позивачу не надсилались як стороні по справі, у зв`язку із чим порушено вимоги ст.83 ЦПК України. На думку позивача, якщо заробіток відповідача в середньому становить 50848.28 грн, отже, він має можливість з них віддавати частково на утримання повнолітнього сина 1/6 частину. Вважає недоцільним посилання апелянта на прожитковий мінімум, встановлений державою на одну працездатну особу, адже це мінімум і доросла дитина, маючи здорових і працездатних батьків, не зобов`язана бути обмеженою встановленим прожитковим мінімумом. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 1, 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; cправи про стягнення аліментів. Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів. При цьому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв`язку з тим, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи слід відмовити. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. Сторони по справі з 12 липня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2013 року у справі № 607/13998/13-ц було розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 96 від 29 квітня 2004 року, та син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №953 від 11 травня 2007 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2013 року у справі № 607/15849/13-ц вирішено стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 (на даний час - Поніхтер) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 вересня 2013 року до досягнення дітьми повноліття. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 17 червня 2021 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №869, 17 червня 2021 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , в результаті чого після державної реєстрації шлюбу її прізвище змінилось на « ОСОБА_13 ». Відповідно до довідки відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя» від 04 вересня 2023 року № 07-22/165, ОСОБА_6 дійсно є студентом І курсу денної форми навчання відділення транспорту та інженерної механіки Відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя» за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт» і навчається за кошти фізичної особи. Термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року. Судом з`ясовано та сторонами підтверджено, що відповідач частково вніс кошти за навчання ОСОБА_6 в розмірі 12000.00 грн, про що свідчить квитанція АТ КБ «Приватбанк» від 10 серпня 2023 року. З довідки про доходи ГУ ДСНС України у Тернопільській області № 41-ДВ/64 від 05 жовтня 2023 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 дійсно працює в ГУ ДСНС України у Тернопільській області на посаді заступника начальника управління начальника відділу планування заходів ЦЗ управління організації заходів ЦЗ з постійним місцем працевлаштування. Загальна сума доходу за період з 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року становить 457634.55 грн. 04 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , видане 04 серпня 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 1569. Згідно довідки ПП «Східний масив» від 06 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстрована його дружина ОСОБА_7 та проживає її дочка ОСОБА_8 без реєстрації, згідно акту обстеження від 06 жовтня 2023 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема: - утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); - участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); - утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); - батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198). Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Відповідно до вимог статі 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3, від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: - досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; - продовження ними навчання; - потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; - наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 покликалася на те, що спільний син сторін - ОСОБА_6 , на якого просила стягнути аліменти, навчається у відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя». З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 навчається на денній формі, у зв`язку з чим не може працювати та утримувати себе, а тому потребує матеріальної допомоги. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач працює, має стабільний заробіток та відомості про незадовільний стан його здоров`я відсутні, Таким чином обґрунтованим є висновок суду, що відповідач має можливість надавати допомогу повнолітньому сину. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що визначений розмір аліментів 1/6 частина усіх видів його заробітку (доходу), значно перевищує визначений прожитковий мінімум на одну працездатну особу. Апеляційний суд зазначає, що загальна сума доходу (заробітна плата) ОСОБА_4 за період з 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року становить 457634.55 грн. При цьому чистого доходу за вказаний період ОСОБА_4 отримав 295274.64 грн. Отже, середньомісячний дохід ОСОБА_4 без з врахуванням податків та сплати аліментів становить 50848.23 грн на місяць, а з усіма відрахуваннями 32808.23 грн щомісяця. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: - дітей віком до 6 років - 2563 гривні; - дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; - працездатних осіб - 3028 гривень; Відповідно до частини другої статті 182 ЦПК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. З огляду на викладене, колегія суддів виходить з того, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів 1/6 частки усіх доходів відповідача на утримання повнолітнього сина в середньому становитиме 5468.03 грн, що буде перевищувати рекомендований розмір в 1.87 рази та мінімальний розмір в 3.74 рази. Однак матеріали даної справи не містять доказів, що повнолітній син ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги більшої, аніж визначений ст.182 СК України, як мінімальний рекомендований розмір аліментів. На вказану обставину місцевий суд не звернув увагу. Також, апеляційний суд враховує, що відповідач частково вніс кошти за навчання повнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 12000.00 грн, сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та те, що відповідач є одружений з ОСОБА_7 та відповідно несе витрати по утриманні своєї нової сім`ї. За таких обставин, рішення суду першої інстанції, підлягає зміні, шляхом зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_4 (який навчається на платній формі) до 1/10 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що в середньому буде становити 3280.82 грн щомісяця. Такий розмір не є меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та ніж рекомендований розмір на одну особу, та буде достатнім для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку повнолітнього сина ОСОБА_5 . Доводи позивача про те, що відповідачем надано заяву про розгляд справи у його відсутності та долучено ряд документів, які позивачу не надсилались, колегія суддів приймає до уваги, однак зазначає, що для забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин у даній справи необхідно дослідити докази про доходи (заробітну плату) відповідача. При цьому вказаний доказ позивач у своїй заяві, адресованій суду, просила витребувати. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги довідку про доходи ГУ ДСНС України у Тернопільській області № 41-ДВ/64 від 05 жовтня 2023 року, яку ОСОБА_4 подав лише до суду. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення аліментів на утримання повнолітного сина ОСОБА_6 яки продовжує навчання з розміру 1/6 до 1/10 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на період його навчання, починаючи з 19 вересня 2023 року, і до завершення навчання, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох річного віку. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, з 1/6 до 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на період його навчання, починаючи з 19 вересня 2023 року, і до завершення навчання у відокремленому структурному підрозділі «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя», але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 09 січня 2024 року. Головуючий О.З. Костів Судді: М.В. Хома Н.М. Храпак