Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11304/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11304/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 09 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання 2077,82 гривень військового збору з грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої із врахуванням вимог абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22), протиправними; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 2077,82 гривень військового збору, утриманого з мого грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої мені із врахуванням вимог абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22), на користь позивача; - визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24 933,89 гривень, що був утриманий з грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої мені із врахуванням вимог абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22), протиправними; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 24933,89 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з мого грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої із врахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22), на його користь. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі № 420/16604/22 відрахував 2077,82 грн військового збору та 24933,89 грн податку на доходи з фізичних осіб, що є порушенням вимог чинного законодавства. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 17 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 24 липня 2002 року по 17 червня 2021 року проходив військову службу в Прикордонних військах, Державній прикордонній службі України на різних посадах підрозділів та органів охорони державного кордону та у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 травня 2021 року №93-ОС "Про особовий склад" позивача звільнено з військової служби за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України. Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 червня 2021 року №194-ОС "Про особовий склад" позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року та з 31.10.2019 року по 17.06.2021 року із врахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. 05 травня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачені кошти в сумі 111459,92 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку. 10 травня 2023 року позивач звернувся з листом до військової частини НОМЕР_1 з метою деталізації виплати для надання інформації та довідки. 23 травня 2023 року позивач отримав письмову відповідь від військової частини НОМЕР_1 та довідку-розрахунок від 02.05.2023 року №4. З вказаної довідки встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 з суми індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої із врахуванням вимог абзаців 3.4.6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22, відраховано 2077,82 грн військового збору та 24933,89 грн податку на доходи з фізичних осіб. 31 травня 2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з його грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), в сумі 24933,89 грн відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Нарахувати та виплатити суму військового збору, який був утриманий під час виплати недоплаченого грошового забезпечення (індексація грошового забезпечення) на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22. 16 червня 2023 року позивач отримав письмову відповідь від військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено, що відсутні підстави для задоволення його вимог. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ). Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку виплат військовослужбовцям. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат, як складової конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а та від 30 вересня 2019 року у справі №751/4349/16-а. Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до абзацу 2 підпункту 1.7 частини 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС). Аналізуючи доводи апелянта стовно правомірності оподаткування з грошового забезпечення позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22, колегія суддів зважає на таке. Так, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 № 270/1, ОСОБА_1 брав участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 30.04.2018 по 16.10.2018 та з 31.10.2019 по 17.06.2021 року. Отже, військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно оподатковано військовим збором в сумі 2077,82 грн грошове забезпечення позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22. Стосовно суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з грошового забезпечення позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22, то слід врахувати наступне. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44) Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Колегія суддів зважає на те, що судом першої інстанції вірно враховано, що право на виплату індексації грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, яка позивачу нарахована та виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №420/16604/22, позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , а тому має право на відшкодування утриманого сум податку на доходи з фізичних осіб в сумі 24 933,89 грн з отриманої виплати. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації та військового збору у зв`язку з тим, що індексація грошового забезпечення не була виплачена під час виплати грошового забезпечення, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення, складовою якого є і індексація, за наявності у позивача статусу військовослужбовця. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №№812/1048/17 та від 25.06.2020 року у справі 825/761/17, від 29.07.2020 року у справі №814/142/17. Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) ЄСПЛ указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96). З огляду на те, що дій відповідача стосовно безпідставного утримання з позивача 2077,82 гривень військового збору з грошового забезпечення та не виплати грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24 933,89 гривень, що був утриманий з грошового забезпечення визнано протиправними, то суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення зазначених сум з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.