Постанова 4856 № 560/3863/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3863/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 09 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо: - визнання протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; - зобов`язання Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що індексація, яка позивачу хоч і нараховувалась і виплачувалась із затримкою, однак вона не може вважатися одноразовою виплатою, оскільки індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати останнє та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги зазначає, що діючим законодавством не віднесено індексацію грошового забезпечення до складових грошового забезпечення, відтак індексація грошового забезпечення не повинна враховуватись під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №

889. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 17.09.2020 № 904-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького від 21.09.2020 №671-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 26.09.2020. З особистих карток грошового забезпечення за період з 2015-2017, розрахунків індексації грошового забезпечення та довідки про нараховану та виплачену індексацію слідує, що відповідач здійснював нарахування та виплату індексація грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з затримкою, зокрема: - у листопаді 2015 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по липень 2015 року у розмірі 2341, 88 грн.; - у грудні 2015 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2015 року по вересень 2015 року у розмірі 641, 26 грн.; - у вересні 2020 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по лютий 2018 року у розмірі 20914, 43 грн., що підтверджується довідкою про нараховану та виплачену індексацію та особистою карткою грошового забезпечення за 2015 рік. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у травні 2015 року у розмірі 6513 грн., у квітні 2016 року у розмірі 6823,13 грн., у квітні 2017 року у розмірі 10348, 13 грн. Також виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, зокрема, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. При цьому, грошова допомога на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та щомісячна додаткова грошова винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року , які нараховувалися з місячного грошового забезпечення проведені без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Позивач вважає, що такі протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату: грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Суд дійшов висновку, що виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 без врахування індексації, відповідач порушив вимоги належної оплати праці. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII). Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ). Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно ч.2 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Щодо врахування індексації грошового забезпечення при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 слід зазначити наступне. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII). Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Суд першої інстанції, проаналізувавши положення Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон №2017-ІІІ), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-ХІІ), Порядку №1078, якими врегульовано механізм проведення індексації, її мета та правова природа, обґрунтовано виходив з того, що незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-XII, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога па оздоровлення» та «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078. У свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки. Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 (провадження №К/9901/22230/18), від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17 (провадження №К 9901/24713/18). Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду. Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Оскільки перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 року у справі №620/3346/19. Сторони не заперечують тієї обставини, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалось позивачу щомісяця з січня 2016 року по лютий 2018 року. Це свідчить про її систематичний характер. Постановою від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку для щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки входить до складу грошового забезпечення. А тому відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обчисленні та виплати щомісячна додаткова грошова винагороди. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, при виплаті позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за січень 2016 року по лютий 2018 року, зобов`язаний був здійснити її обрахунок із врахуванням індексації. Щодо позовних вимог про обчислення допомоги для оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №475 від 23.04.2015 (в межах періоду який вона охоплює), Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту. Відповідно до Розділу ХІХ Інструкції №475 особам рядового і начальницького складу, в тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням начальника органу управління (підрозділу) один раз на рік може надаватися допомога для оздоровлення в розмірах, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Визначення розміру місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги для оздоровлення проводиться у тому ж порядку, що і при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначеному пунктом 3 розділу ХVІІІ цієї Інструкції. Згідно з п.3 розділу ХVІІІ Інструкції №475 при визначенні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться: посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія у розмірі, що не перевищує розміру, затвердженого положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу (пункт 1 розділу V цієї Інструкції), які встановлені особі рядового або начальницького складу на день звернення. При наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу, які зараховані у розпорядження, до розрахунку беруться посадові оклади, оклади за персонально присвоєними спеціальними званнями, доплати та надбавки (в тому числі щомісячна премія у розмірі, визначеному в розділі V цієї Інструкції), які вони отримували за останніми штатними посадами. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, індексацію грошового забезпечення можна назвати доплатою щомісячного характеру. В свою чергу, допомога для оздоровлення прямо залежить від грошового забезпечення. А тому при зміні грошового забезпечення зміниться і допомога для оздоровлення. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справ № 820/5286/17 від 19.03.2020. За встановлених колегією суддів обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що індексація грошового забезпечення є складовими місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.