Постанова 4854 № 420/13122/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13122/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (суддя Завальнюк І.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.08.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності/дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 06.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.03.2023 №ЮО 90875, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.03.2023 №ЮО 90875, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням вже виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.19 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 21.03.2023 №ЮО 90875, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.19 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення від 21.03.2023 №ЮО 90875, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та провести доплату різниці в пенсії між нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.04.19 по день проведення перерахунку. 11.08.2023 представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, яким просив стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. 21.08.2023 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. В обґрунтування поданої скарги апелянт, спираючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/4242/15 зазначив, що оскільки зі сторони відповідача не були надані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не мав правових підстав самостійно визначати розмір судових витрат позивача при наявності наданих до суду документів. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду додаткового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Аналізуючи положення наведеної статті дає підстави для висновку, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 КАС України). Частиною першої статті 132 КАС України унормовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У постанові від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що: "Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України". Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20). Така ж правова позиція була викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19), де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. З матеріалів справи вбачається, що до заяви про розподіл судових витрат представником позивача було надано копію Договору про надання правової допомоги №17/04/23-1 від 17.04.2023 року, додаткову угоду №1 від 17.04.2023 до договору про надання правової допомоги №17/04/23-1 від 17.04.2023 року про порядок оплати юридичних послуг (гонорару), акт про прийняття-передачу наданих послуг від 10.08.2023 року, за яким сума гонорару за надану правничу допомогу складає 4000,00 грн. (а.с.47-49), а також докази направлення згаданої заяви на електрону адресу відповідача (а.с. 50). Клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу в матеріалах справи відсутнє. Згідно п. 1 Договору про надання правової допомоги №17/04/23-1 від 17.04.2023 року Бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника. Згідно п. 4 Договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує на Бюро гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами за цим Договором, що вказана в п. 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду), гонорар успіху та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах визначених в Додатку до цього Договору. Згідно п. 3 Договору, визначений цим Договором об`єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди. Згідно п.3 Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 10.08.2023 року вартість послуг за період з 17 квітня 2023 року по 10 серпня 2023 року становить 4000,00 грн. У постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру, як то визначено статтею 134 КАС України, відповідач до суду не надав. Своєю чергою представниками позивача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи, належним чином обґрунтовано. Ураховуючи наведене слід дійти висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. в даній справі є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому зменшення судом першої інстанції розміру судових витрат позивача на отримання правничої допомоги до 500 грн. є необґрунтованим, без належних на то підстав. Таким чином доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення в частині розміру судових витрат позивача на отримання правничої допомоги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про стягнення на користь позивача понесені у суді першої інстанції витрати на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, Керуючись статтями 252, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов