Постанова 4852 № 280/3422/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3422/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (суддя Конишева О.В.) у справі № 280/3422/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 084650010380 від 27.01.202 щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком, у відповідності до п.4, ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій об ласті у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення дострокової пенсії за віком, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984 та з 18.12.1992 по 06.02.1993 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.11.1982; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення дострокової пенсії за віком, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.11.1982; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення дострокової пенсії за віком, у відповідності до п.4, ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди отримання допомоги по безробіттю з 01.02.2001 по 29.10.2001; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення дострокової пенсії за віком, у відповідності до п.4, ч.1 ст. 115 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування», період участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, в період часу з 31.03.2016 по 24.07.2019 в пільговому обчисленні та призначити дострокову пенсію за віком, у відповідності до п.4, ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 23.01.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника бойових дій і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком зі зниженням віку. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №084650010380 від 27.01.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. До страхового стажу не зараховано наступні періоди: з 11.08.1983 по 01.03.1984, з 18.12.1992 по 06.02.1993, оскільки в записах трудової крижки від 20.11.1982 відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу; з 01.02.2001 по 29.10.2001 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю та відсутня печатка; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 17.11.1982, оскільки на першій сторінці в графі «Прізвище» наявне виправлення. Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним й таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 084650010380 від 27.01.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984, з 18.12.1992 по 06.02.1993 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.11.1982; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 17.11.1982 НОМЕР_3 ; періоди отримання допомоги по безробіттю з 01.02.2001 по 29.01.2001; періоди його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 31.03.2016 по 24.07.2018 в трикратному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити дострокову пенсію за віком ОСОБА_1 , відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, як учаснику бойових дій з дня звернення, а саме: з 23.01.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд встановив, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів трудового стажу, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції в період з 31.03.2016 по 24.07.2018. Зобов`язуючи відповідача-2 вчинити певні дії, суд виходив з того, що пенсійний орган у питаннях призначення пенсії не наділений дискреційними повноваженнями, оскільки відповідно до поданих документів має прийняти рішення про призначення пенсії або відмову в її призначенні з належним мотивуванням такої відмови. Оскільки позивач відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: його вік на момент звернення з заявою про призначення пенсії становив 55 років, страховий стаж позивача становить понад 25 років та останнім підтверджується статус учасника бойових дій, суд дійшов висновку відносно належності заявлених позовних вимог щодо необхідності саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу дострокову пенсію за віком з дня звернення, а саме: з 23.01.2023 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник зазначає, що розгляд заяви позивача зі прийняття рішення здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області лише прийняло документи від позивача і такими діями жодні права позивача не порушено та протиправного впливу не завдано. Дії зобов`язального характеру як спосіб поновлення порушених прав можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та/або скасовані. Скаржник вважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є належним відповідачем, тому суд першої інстанції безпідставно поклав зобов`язання на відповідача-2. Також скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції, втручаючись в дискреційні повноваження пенсійного органу, протиправно зобов`язав відповідача призначити пенсію позивачу, зарахувавши до страхового стажу певні періоди. Також скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки періоди трудової діяльності позивача за даними трудової книжки не зараховані до страхового стажу, оскільки трудова книжка не відповідає вимогам п.2.11-2.12 Інструкції №58. Суд не зважив на той факт, що позивачем довідки на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії не надавались. Зарахування періодів служби у кратному обчисленні можливе за умови підтвердження відповідних періодів у встановленому законом порядку, за відсутності належних документів період військової служби позивача з 01.06.2016 по 24.07.2018 зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та не надано інформацію про нарахування грошового забезпечення. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Визначаючи межі апеляційного перегляду справи відповідно до визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині. Питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1). Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №084650010380 від 27.01.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Страховий стаж позивача становить 20 років 02 місяці 13 днів. До страхового стажу пенсійним органом не зараховано періоди: з 11.08.1983 по 01.03.1984, з 18.12.1992 по 06.02.1993 - оскільки в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 20.11.1982 відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу; з 01.02.2001 по 29.10.2001 - період отримання допомоги по безробіттю, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю та відсутня печатка; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 17.11.1982, оскільки на першій сторінці в графі «Прізвище» наявне виправлення. Період участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції з 01.06.2016 по 24.07.2018 зарахований до страхового стажу позивача в однократному розмірі. Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ. Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Частина 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Підпунктом 6 пункту 2-1 Порядку 22-1 визначено документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема: військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку № 637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №

162. Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. В спірному випадку відповідачем-1 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984, з 18.12.1992 по 06.02.1993, оскільки в трудовій книжці від 20.11.1982 НОМЕР_1 відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу. Періоди роботи згідно записів трудової книжки від 17.11.1982 НОМЕР_4 не зараховані до страхового стажу, оскільки на першій сторінці в графі «Прізвище» наявне виправлення. Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 20.11.1982 про періоди роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984 та з 18.12.1992 по 06.02.1993, у трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.11.1982 дають змогу встановити зміст виконуваної трудової діяльності та періоди роботи позивача. Відсутність назви підприємства в записі про прийняття позивача на роботу та наявність виправлень у прізвищі позивача не впливає на встановлення факту роботи позивача у вказані періоди і не робить його трудові книжки неналежними документами, що підтверджують стаж роботи. Відомості в трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.11.1982 про особу позивача з урахуванням виправлень відповідають даним його паспорта, сумнівів не викликають. Записи в трудових книжках позивача про трудову діяльність у спірний період виконані чітко, зрозуміло, без виправлень та неточностей. Записи про періоди роботи позивача містять всі необхідні дані, відповідають вимогам наведених вище Інструкцій №162 та №58, зокрема, записи про звільнення завірені відбитком печатки; всі записи виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів про звільнення), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вказаний вище спірний період роботи позивача належним чином підтверджений відомостями трудових книжок, пенсійним органом не спростований. Виявлені відповідачем-1 недоліки в заповненні титульної сторінки трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 17.11.1982 не є такими, що виключають можливість зарахування періоду роботи за даними цієї трудової книжки до страхового стажу позивача. Відповідач-1 не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудових книжок позивача, а вказує на окремий недолік під час їх заповнення. З цього приводу суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудові книжки. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права, відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії особи, яка звернулася за такою. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17. Також суд апеляційної інстанції вважає можливим врахувати правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вище трудові книжки позивача є достатньою підставою для підтвердження його стажу роботи для призначення пенсії, яка не потребує підтвердження додатковими документами, а не зарахування визначених пенсійним органом періодів роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984 та з 18.12.1992 по 06.02.1993 відповідно до записів в трудовій книжці від 20.11.1982 НОМЕР_5 та періоду роботи по трудовій книжці від 17.11.1982 НОМЕР_3 до страхового стажу позивача за наведених пенсійним органом обставин є протиправним. Стосовно не зарахування пенсійним органом періодів військової служби позивача в кратному обчисленні суд апеляційної інстанції вважає, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для зарахування до загального трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоду безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 31.03.2016 по 24.07.2018. Згідно ст. 57 Закону № 1788-ХІІ військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три. Підпунктом 6 пункту 2-1 наведеного вище Порядку 22-1 визначено документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема: військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій. Відповідно до п.6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Час перебування в партизанських загонах і з`єднаннях у період Другої світової війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з`єднань). Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2). Матеріалами справи підтверджується, скаржником не заперечується, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 20.02.2019 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до довідки Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2023 №1/УБД позивач в період з 12.05.1986 по 04.07.1988 та в період з 31.03.2016 по 24.07.2018 проходив військову службу. Довідкою Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2023 №3/УБД підтверджено, що позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) 02 роки 01 місяць 25 днів. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. В спірному випадку пенсійний орган вважає, що наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії недостатньо для зарахування періоду військової служби в пільговому обчисленні. Суд апеляційної інстанції ці доводи пенсійного органу вважає помилковими, такими, що не узгоджуються з наведеними вище правовими нормами. З приводу твердження пенсійного органу про можливе зарахування періодів військової служби в кратному обчисленні за умови підтвердження, зокрема, документами, визначеними п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пп.6 п.2.1 Порядку № 22-1, на який посилається скаржник, документами, що підтверджують право на призначення пенсії за віком, є довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Тобто документи, визначені п.4 Порядку № 413, не є єдиними можливими документами, що мають бути подані пенсійному органу особою для підтвердження її особливого статусу і участі в антитерористичній операції. Як встановлено судом вище, позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-VІ подані документи, які в у повній мірі відповідають пп. 6 п. 2-1 наведеного Порядку 22-1. Подана позивачем довідка Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.01.2023 №3/УБД за формою та змістом відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 (Додаток № 2), тому відповідно до п.6 Порядку № 637 ця довідка є підставою для зараховування до стажу роботи позивача військової служби у складі діючої армії в період бойових дій. Також, період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджується довідкою від 29.10.2016 № 384, виданою Військовою частиною НОМЕР_7 . Таким чином, в контексті наведених правових норм вказані документи є достатніми та змістовними задля визначення права позивача на призначення пенсії із зарахуванням певного страхового стажу на пільгових умовах в кратному розмірі. Отже, за таких обставин підлягають зарахуванню до загального трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції в період з 31.03.2016 по 24.07.2018. Щодо періоду одержання допомоги по безробіттю з 01.02.2001 по 19.10.2001, за позицією пенсійного органу вказаний період не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Також ст. 24 Закону № 1058-VІ передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Відповідно до абз.6 пп. 2 п.2.1 розділу II Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу. Виходячи із загальних правил Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, період одержання допомоги по безробіттю може бути підтверджений відповідною довідкою служби зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Запорізького обласного центру зайнятості від 27.03.2023 №772/01-90 позивач був зареєстрований в Веселівському районному центрі зайнятості 27.10.2000. Розпочато виплату допомоги по безробіттю з 01.02.2001 відповідно до пп. «а» п.1 ст.29 Закону України «Про зайнятість населення», розпорядження від 03.11.2000 № 2776. Припинено виплату допомоги по безробіттю з 24.10.2001 відповідно до розпорядження від 27.11.2001 № 3219. Відновлено виплату допомоги по безробіттю з 23.12.2001 згідно п.19 ст.29 Закону України «Про зайнятість населення», розпорядження від 10.12.2001 № 3395. Припинено виплату допомоги по безробіттю з 26.01.2002 відповідно до пп.3 п.1 ст.30 Закону України «Про зайнятість населення», розпорядження від 04.03.2002 №591. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період отримання ним допомоги по безробіттю з 01.02.2001 по 24.10.2001. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 084650010380 від 27.01.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте без законних підстав. Інші обставини, які не дають позивачу право на призначення пенсії за віком, пенсійним органом не визначені, із матеріалів справи не вбачаються. Щодо решти позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, які задоволені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Встановлені у справі обставини свідчать, що позивач, який має статус учасника бойових дій, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, на час звернення із заявою про призначення пенсії 23.01.2023 досяг віку 55 років, страховий стаж позивача з урахуванням висновків суду становить понад 25 років, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за таких умов належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення, а саме з 23.01.2023. Задоволення вказаної вимоги зобов`язального характеру фактично не призводить втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу щодо призначення та виплати пенсії. Відповідно до сформованої судом позиції під поняттям дискреційних повноважень слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. В той же час стосовно висновку суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача певні періоди та призначити позивачу пенсію за віком суд апеляційної інстанції вважає, що такий висновок зроблений судом з помилковим застосуванням норм матеріального права. Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що слід виходити з такого. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. За правилами ст. 82 цього Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058-IV, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до п.1.1 наведеного вище Порядку 22-1 в редакції на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою від 23.01.2023 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Відповідно до розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку№ 22-1). Пунктом 4.2 цього Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа. В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 084650010380 від 27.01.2023. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у цьому спорі є належним відповідачем. Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії не приймалось. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії, оскільки відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке у даній справі є відповідачем-1. Наведене вище відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та ухвалення нового рішення в цій частині. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 280/3422/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, прийняти нове рішення в цій частині. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 23.01.2023, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 11.08.1983 по 01.03.1984, з 18.12.1992 по 06.02.1993 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.11.1982; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 17.11.1982 НОМЕР_2 ; період отримання допомоги по безробіттю з 01.02.2001 по 24.10.2001; період участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 31.03.2016 по 24.07.2018 в трикратному розмірі. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 280/3422/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко