Постанова 4852 № 160/4207/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4207/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2023, (суддя суду першої інстанції Сліпець Н.Є.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/4207/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 04.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2019 року по 22.02.2023 року включно; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2019 року по 22.02.2023 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Проте, відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року у справі 320/6218/21, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду, відповідачем 23.02.2023 року виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 130392,24 грн., тобто з порушенням строку, у зв`язку з чим він має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2023 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2019 року по 22.02.2023 року. Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.01.2019 року по 22.02.2023 року в розмірі 130361,95 грн. (сто тридцять тисяч триста шістдесят одна гривень дев`яносто п`ять копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при застосуванні до обставин справи критеріїв зменшення розміру відшкодування, виходячи з середнього розміру заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не було враховано і той факт, що тривалим часом з моменту звільнення з військової служби з 25.01.2019 позивач, зловживаючи своїми правами не вживав заходів на отримання такої компенсації ( з 25.01.2019 по травень 2021). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.01.2019 року №22 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для постановки на військовий облік до Верхньодніпровського РВК Дніпропетровської області. З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання рішення суд від 03.11.2021 року у справі №320/6218/21, 23.02.2023 року здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 130392,24 грн., що підтверджується копією виписки по картковому рахунку. Вважаючи, що зі сторони відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку здійснення остаточного розрахунку при звільненні, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час відповідної затримки. Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить із наступного. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За правилами встановленими частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Віповідно до ч. 1 та 2 ст 117 КЗпП України (в редакції статті, що діє з 19.07.2022) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Станом на час проведення розрахунку, відповідно і на час подання позову в цій справі (лютий 2023), стаття 117 КЗпП України зазнала змін, та визначає, що виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежена строком 6 місяців. Вказана норма у відповідній редакції (набрала чинності з 19.07.2022) і підлягала застосуванню до спірних відносин. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100). Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа № 580/2427/19). Так, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.06.2023 року за №121 грошове забезпечення позивача за листопад 2018 року складало 10728,98 грн. та грудень 2018 року 10728,98 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (10728,98 грн. + 10728,98 грн.) /61 (кількість днів в листопаді та грудні 2018 року) = 351,76 грн. Так, позивач був звільнений зі служби 25.01.2019, таким чином він має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки при звільненні за період 6 місяців, а саме: з 26.01.2019 по 26.07.2019. Кількість днів у період з 26.01.2019 по 26.07.2019 становить 182 дні. Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 64020.32 грн., виходячи із наступного розрахунку 351,76 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) *

182. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції внаслідок чого судом неправильно визначено суму відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 в адміністративній справі № 160/4207/23 скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнти протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2019 по 26.07.2019. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.01.2019 по 26.07.2019 в розмірі 64020.32 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай