Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/6665/22

ПОСТАНОВА Іменем України 04 січня 2024 року м. Кропивницький справа № 405/6665/22 провадження № 22-ц/4809/67/24 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Єгорової С. М., Мурашка С. І. розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Драного В. В. від 04 травня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: 24 листопада 2022 року позивач Акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до позивача та підписала заяву № б/н від 17 серпня 2015 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, яка станом на 16 листопада 2022 року становить 62372,43 грн, з яких: 53212,51 грн заборгованість за тілом кредиту; 2795,56 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 6364,36 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідача та вирішити питання щодо судового збору. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга, мотивована тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов`язань. Відповідач власноручним підписом засвідчила, що вона ознайомлена із договором про надання банківських послуг, згідна з його умовами та зобов`язувалась виконувати умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами. На дкмку позивача відсутність підпису позичальника на умовах та правилах не свідчить про те, що відповідачка не була ознайомлена з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки свій підпис відповідач поставила саме в заяві позичальника, яким засвідчила те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Відповідачем не доведено відсутність заборгованості, та відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги банку підлягають задоволенні у повному обсязі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» (а. с. 28). Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківського обслуговування. Звертаючись до суду з позовом, банк надав анкету-заяву від 17 серпня 2015 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем (а. с. 28), розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17 серпня 2015 року (а. с. 7-16), виписку з особового рахунку (а. с. 17-25), а також витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 40-47), умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms (а.с. 127-152). Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за картковим рахунком НОМЕР_1 протягом 2015-2021 років було змінено кредитний ліміт, а саме з 0 грн до 50000 грн, 30 січня 2020 року кредитний ліміт було зменшено до 5000 грн, 04 березня 2021 року збільшено до 50000 (а. с. 26). Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за кредитним договором відповідачу було надано шість кредитних карток НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , де строк дії останньої виданої картки до 02/23 (а. с. 27). Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 16 листопада 2022 року становить 62372,43 грн, з яких: 53212,51 грн заборгованість за тілом кредиту; 2795,56 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 6364,36 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а. с. 7-16). Також долучено до матеріалів справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідачки про ознайомлення з ним (а. с. 33-82). Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Рішення першої інстанції мотивоване тим, що банк не довів, що саме надані ним умови та правила надання банківських послуг є складовою кредитного договору і що саме ці умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами, в обумовленому позивачем розмірі. Крім того, станом на 16 листопада 2022 року згідно наданим позивачем розрахунку, ОСОБА_1 погашено заборгованість за поточним тілом кредиту - 46 937,12 грн; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3853,50 грн; погашено заборгованості по нарахованим відсоткам - 3150,26 грн, тобто погашення здійснено на суму 53940,88 грн, таким чином заборгованість за тілом кредиту у відповідачки відсутня, а тому встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві від 17 серпня 2015 року ні умови надання кредиту, ні процентна ставка, ні умови повернення кредиту, а також інші істотні умови, необхідні для досягнення між сторонами домовленості, не визначені (а.с. 28). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховану заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 серпня 2015 року, посилався на умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages70/, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ Б «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (17 серпня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 листопада 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Передбачених ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: О.А.Письменний С. М. Єгорова С. І. Мурашко