Постанова Київський апеляційний суд № 760/1905/20

справа № 760/1905/20 головуючий у суді І інстанції Кушнір С.І. провадження № 22-ц/824/11843/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа: ТОВ «Українська факторингова компанія», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна,- В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ» про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, у якому з урахування позовної заяви у новій редакції від 21.09.2021 року просив: -визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна - а саме двокімнатної квартири загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реалізованого в процедурі примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва по виконавчому провадженню НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договори про надання споживчого кредиту №11394937000 та №11394948000. За Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року Іпотекодавець передав Іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року у справі №2-513/11 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 1 287 206, 35 грн. 22.07.2019 року приватним виконавцем Крийчинським С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2. 10.01.2020 року позивачка дізналася з офіційного сайту ДП «СЕТАМ» про реалізацію на електронних торгах належного їй майна - квартири загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 січня 2020 року приватний нотаріус Чорнєй В.В. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) на підставі свідоцтва серія номер 5, виданого 10.01.2020 року приватним нотаріусом Чорнєй В.В. Зазначає, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Позивачка жодних постанов від приватного виконавця не отримувала та приватний виконавець не повідомляв її про проведені в межах виконавчого провадження дії, зокрема: винесення постанов про арешт нерухомого майна, проведення оцінки нерухомого майна та передачу його на реалізацію, що є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження». У зв`язку з неотриманням означених виконавчих документів, позивач була позбавлена можливості подати свої заперечення щодо результатів оцінки та/ або оскаржити прийняті приватним виконавцем рішення, вчинені дії/ бездіяльність. Вважає, що приватний виконавець порушив процедуру звернення стягнення на нерухоме майно оскільки в першу чергу звертається стягнення на грошові кошти та на майно, що виступає в якості забезпечення в рахунок заборгованості. Крім того, реалізоване майно не виступало в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. Забезпеченням в даному випадку виступала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56, 3 кв.м., житловою площею - 32, 5 кв.м. за Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року. Однак, приватний виконавець не звернув стягнення ані на предмет забезпечення ані на грошові кошти. Внаслідок таких протиправних дій, грубо порушено права боржника і вона була незаконно позбавлена права власності на належне їй нерухоме майно. Оскільки ОСОБА_1 не отримувала протокол електронних торгів, не була повідомлена про торги, за результатами яких звернуто стягнення на нерухоме майно, яке за основним зобов`язанням не виступало предметом застави, таке звернення стягнення не могло відбуватися інакше як за рішенням суду про звернення стягнення на нерухоме майно, а відбулося в загальному порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», з огляду на що електронні торги з продажу нерухомого майна - двокімнатна квартира загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають визнанню недійсними. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа: ТОВ «Українська факторингова компанія», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича, подала апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що судом першої інстанції при вирішенні вказаного спору та дослідженні обставин справи не було жодним чином досліджено доказів, які б підтвердили чи спростували факт порушення порядку проведення торгів та доводів того, чи міг такий порядок вплинути на права та законні інтереси позивача. На думку Позивача та його представника, судом першої інстанції не правильно було взято до уваги трактування доводів позовної заяви. Так, Позивач мотивував позов тим, що Відповідачами було порушено порядок проведе електронних торгів, що вплинуло на результати їх проведення та значною мірою порушило права та інтереси Позивача, як власника реалізованого майна, яке є приватною власністю та відповідно до вимог Конституції України є непорушним. Вказує, що торги було проведено з грубим порушенням встановленої процедури, а саме без належного та завчасного повідомлення боржника про їх проведення та без ознайомлення такої з експертною оцінкою виставленого на торги майна, та яка проведена з порушеннями і заявленими невідповідними характеристиками та не відображала дійсну (ринкову) вартість майна позивача, оскільки його вартість була суттєво занижена, в результаті чого реалізація арештованого майна відбулася за ціною, значно нижчою від ринкової. Апелянт вважає, що внаслідок вказаних дій боржник був позбавлений можливості провести рецензію у встановлений законом строк та зазнав збитків, що не може заперечуватись відповідачами по справі. Звертає увагу суду на те, що відповідно до звіту КП «Консалтингова група «АГРО-ЕКСПЕРТ» ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є Позивач станом на 17.09.2019 року становила 986 800,00 грн. Згідно протоколу проведених електронних торгів № 454899, реалізація вище зазначено майна у вигляді квартири відбулась 20.12.2019 року, тобто більш ніж через 3 (три) місяці після проведення оцінки майна, відтак у позивача є достатньо підстав вважати, що вказана оцінка від 17.09.2019 року не може відповідати фактичній вартості майна, яке було реалізовано у грудні 2019 року. Зазначає, що безпосередньо у такому звіті про оцінку від 17.09.2019 не вказано жодного посилання щодо строку дії такої оцінки та даних, що можуть впливати на зміну вартості майна. Наголошує, що у даному випадку оцінка предмета іпотеки здійснена суб`єктом оціночної діяльності шляхом застосування порівняльного методичного підходу, без виходу на місце і без огляду самого об`єкта оцінки не відповідає дійсності та фактичній ринковій вартості такого об`єкта на момент проведення оцінки, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача. Окрім того, апелянт вказує, що суб`єктом оціночної діяльності не було навіть перевірено той факт, чи взагалі така квартира існує у вказаному місці та який її зовнішній та внутрішній стан. Звертає увагу суду на те, що позивачем у вказаній квартирі було проведено євроремонт, обставлено меблями різного типу, на що затрачено значні грошові кошти та зусилля, а тому реалізація квартири Позивача за заниженою ціною, що настала внаслідок недотримання встановлених законом вимог щодо проведення оцінки вартості нерухомого майна, завдало йому значної шкоди. Зазначає, що ДП «СЕТАМ» не було направлено Позивачу повідомлення про день, час і місце проведення як перших, так і других прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації такого спірного майна, що підтверджується матеріалами справи. Наголошує, що за таких обставин позивач не мав змоги вчасно підтвердити або спростувати вартість оціненого майна, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, як особи яка оскаржує вже проведені торги та процедуру їх проведення. На думку апелянта, у позивача було достатньо підстав вважати, що жодного виконавчого провадження відносно неї як боржника не має з тих підстав, що виконавчий лист на підставі рішення суду було видано та пред`явлено ще у 2012 році, тому про існування такого у 2019 році Позивач не могла знати та не була попереджена, а ні виконавцем, а ні стягувачем, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була адресована на адресу, яка не відповідає адресі реєстрації Позивача. Апелянт переконана, що при проведенні електронних торгів з реалізації іпотечного майна мало місце порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого мана та інших нормативних актів, що ці порушення вплинули на результати торгів, що порушило права та законні інтереси Позивача. Також вказує, що судом не взято до уваги той факт, що державним підприємством «СЕТАМ» було здійснено порушення порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку», що вплинули на кількість зареєстрованих та допущених учасників торгів, оскільки учасники, що спостерігали за проведенням торгів даної квартири очікували проведення повторних торгів набагато раніше, та відповідно втрачали інтерес до торгів відносно зазначеної в позові квартири, як наслідок квартира була продана за ціною, що значно менша від початкової вартості. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 22 вересня 2023 року на адресу суду надійшов відзив ТОВ «Юрфактор Сервіс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У вказаному відзиві представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що відчуження майна з торгів відноситься до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, а саме ст. ст. 203, 215 ЦК України. Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Вказує, що доводи позивача не містять посилань на порушення порядку проведення електронних торгів, та зводяться фактично до непогодження із діями державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, направлення повідомлень у виконавчому провадженні, проведення оцінки тощо, що є підготовчими діями та мають самостійний спосіб оскарження, докази дотримання якого апелянтом не надавалися. Щодо доводу апелянта про те, що другі торги з реалізації предмета іпотеки були призначені з пропущенням терміну зазначеного в ч. 2 ст. 49 3У «Про іпотеку», що вплинуло на кількість учасників, які очікували проведення других торгів з реалізації спірного майна, за рахунок яких майно могло б продатись за більшою ціною вказує, що за рахунок збільшення терміну проведення електронних торгів, для участі в них зареєструвалось навпаки більше учасників, які брали участь в електронних торгах. На переконання відповідача, апелянт не доводить, які саме права її були порушені внаслідок проведення електронних торгів, в чому відбулося порушення порядку їх проведення, та яким чином це вилинуло на їх результати, а також на права позивача, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Окрім того, зазначає, що судом першої інстанції досліджено матеріали виконавчого провадження, які встановлюють, що боржник не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а здає її в найм іншим особам. Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 174636340 від 22.07.2019 року, ОСОБА_1 є власницею ще однієї квартири: АДРЕСА_3 . Тому, посилання позивача на порушення встановленого мораторію на примусове стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті відповідач вважає безпідставними. У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити на наведених у ній доводах. Приватний виконавець Крайчинський С.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що договором іпотеки №93756, укладеним 18 вересня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Київського МНО Скляр О.С., забезпечено належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що виникають з Договорів про надання споживчого кредиту №11394937000 та №11394948000 від 18 вересня 2008 року укладених між ОСОБА_1 та Іпотекодержателем. Згідно п. 1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 56,30 кв.м., жила площа 32,50 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року у справі №2-513/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 287 206 грн. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі №2-509/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором та процентами в розмірі 207 160, 46 дол. США; 65 882, 96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами; державне мито в розмірі 700 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн. Судами встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11394937000 від 18 вересня 2008 року. Вказані обставини в порядку ч. ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають доказуванню, оскільки вони встановлені рішенням суду у цивільній справі, у якій брали участь ті самі особи. 22.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості. 27.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2-509/11, виданого 19.12.2012 року Подільським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. 27.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження №60174097. 27.09.2019 року боржнику (за адресою: АДРЕСА_4 ) направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення основної винагороди, про об`єднання виконавчих проваджень. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням встановленого строку зберігання. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта індексний номер 174636340 від 22.07.2019 року, ОСОБА_1 є власницею квартир: - АДРЕСА_3 з 12 грудня 2007 року; - АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 18 вересня 2008 року; Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №41519985 від 25.07.2019 року позивач з 15.10.2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Приватним виконавцем Крайчинським С.С., у відповідності до вимог ст. ст. 26, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», 22.07.2019 року до банківських установ направлено постанову про арешт коштів боржника. Однак, за повідомленням банківських установ, кошти на рахунках боржника відсутні. Актом приватного виконавця від 12.08.2019 року за участю понятих встановлено виходом за адресою: АДРЕСА_1 , двері зачинені, на дзвінки ніхто не відповідає. Боржник про дату та час проведення виконавчих дій належним чином повідомлений. 16.08.2019 боржнику (за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ) направлено вимогу приватного виконавця про необхідність 28.08.2019 року о 19:00 год. надати доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій щодо огляду та опису майна боржника. 28.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. в межах ВП НОМЕР_2 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за участі представника стягувача АТ «УкрСиббанк» та понятих. Описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 жилих кімнат. Загальна площа 56, 3 кв.м., жила площа 32, 5 кв.м. Відповідальним зберігачем майна призначено представника стягувача. Актом приватного виконавця від 28.08.2019 року за участю понятих та у присутності представника стягувача АТ «УкрСиббанк» встановлено виходом за адресою: АДРЕСА_1 , що боржник за даною адресою не проживає. Квартира здається в найм. Копію постанови про опис та арешт майна направлено боржнику за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 . 09.09.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Відповідно до звіту ПП "Консалтингова група "АРГО-ЕКСПЕРТ" ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 станом на 17.09.2019 року становить 986 800 грн. 03.10.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресою: АДРЕСА_3 копію висновку з незалежної оцінки майна боржника. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням строків зберігання. З метою звернення стягнення на описане та арештоване майно у ЗВП №60174097 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. 03.10.2019 року за вих. №4997 направив до ДП «СЕТАМ» Заявку на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_7 . Вартість майна визначено 986 800, 00 грн. Згідно протоколу проведення електронних торгів №454899, 20.12.2019 року відбулися електронні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_7 . Ціна продажу 884500, 00 грн. Переможець торгів - ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444). Реалізація предмета іпотеки відбулася з дотриманням ЗУ «Про виконавче провадження». 03 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. складено Акт №60174097 про реалізацію предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_7 . 08.01.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресою: АДРЕСА_3 копію Акту №60174097 про реалізацію предмета іпотеки від 08.01.2020 року. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням строків зберігання. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта індексний номер 196918451 від 20.01.2020 року, приватним нотаріусом Київського МНО Чорнєй В.В. 10.01.2020 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 5 від 10.01.2020 року зареєстровано за ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції застосувавши відповідні норми матеріального права дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення порядку реалізації майна на електронних торгах на момент їх проведення і порушення у зв`язку з цим її прав та законних інтересів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок). Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору. У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до системи. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). ДП "Сетам" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений. Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації майна організовує і проводить організатор електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16. Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, приватним виконавцем було дотримано порядок звернення стягнення на майно боржника. Так, 22.07.2019 року приватним виконавцем направлено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ПУМБ», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «ОТП Банк», ПАТ «МІБ», АТ «Ощадбанк», АТ «ПРОКРЕДИТ Банк», АТ «УКРСИББАНК», АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень», АТ «БТА Банк», АТ «Перший Інвестиційний Банк», АТ «ПромінвестБанк», АТ «УкрСоцбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Альфа Банк», АТ «Айбокс Банк», АТ «Банк Форвард», АТ «Приват Банк», АТ «Юнекс Банк». З листів означених установ встановлено відсутність коштів та інших цінностей боржника достатніх для задоволення вимог стягувача. Також, встановлено відсутність зареєстрованої за боржником сільськогосподарської, дорожно-будівельної та меліоративної техніки, суден. У зв`язку з виявленням зареєстрованого за боржником автомобіля RENAULT CLIO SYMBOL, 1390, (2006), червоний, днз НОМЕР_1 , постановою приватного виконавця від 05.08.2019 року зазначене майно оголошено в розшук. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі №2-509/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №22-2690/12, які мають преюдиційне значення у справі що розглядається встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11394937000 від 18 вересня 2008 року, який забезпечений іпотекою спірної квартири. Відтак, безпідставними є твердження представника позивача щодо не звернення стягнення на предмет забезпечення за Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року. Також позивачкою не спростовано її обізнаність, що квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки. На зазначене майно накладено арешт та здійснено експертну оцінку цього майна. Доказів погашення заборгованості за судовим рішенням, про наявність якої позивачка була обізнана, надано не було. Апеляційний суд наголошує, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 333/1483/20 (провадження № 61-369св22)). При цьому, порушення організатором торгів, що вплинуло на результати таких торгів, судом також встановлено не було. Щодо доводів апелянта про неналежне визначення ринкової вартості нерухомого майна апеляційний суд зазначає про таке. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону). Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з частиною першою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі N 914/881/17 (провадження N 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N 308/12150/16-ц (провадження N 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16 (провадження N 11-1200апп18). Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". З матеріалів справи вбачається, що висновок про вартість майна було направлено позивачу 03.10.2019. Проте позивач, будучи обізнаним про наявність виконавчого провадження та арешт його майна, під час розгляду справи не надав доказів оскарження звіту про оцінку майна у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII. Протягом здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню та підготовки електронних торгів щодо спірної квартири позивач не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її незгоду з діями/ рішеннями або бездіяльністю приватного виконавця. Щодо доводів про необхідність застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Згідно з пунктом 4 даного закону протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню. Вказану правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у провадженні № 14-111цс19. Проте, матеріали справи не містять, а позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що вона використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення порядку реалізації майна на електронних торгах на момент їх проведення і порушення у зв`язку з цим її прав та законних інтересів. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено 08 січня 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова