Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/12724/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12724/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Курко О. П. 08 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2022 №208. Зобов`язано Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку провести перерахунок та виплату коштів, які належать ОСОБА_1 при звільненні з урахуванням проведених раніше виплат та обставин встановлених у цій справі, зокрема: вислуги позивача, яка становить час служби в органах внутрішніх справ - 20 років 00 місяців 04 дні та служби у Збройних Силах України - 02 роки 05 місяців і перебування на стаціонарному лікуванні у КНП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР в період з 07.06.2022 по 09.07.2022. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 гривень за рахунок асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідно до витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2022 №208. Також, в цьому наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 02 роки 05 місяців, пільгова - немає (арк. спр. 13). У повідомленні (листі) за №696/6549 від 19.06.2023 відповідач повідомив позивача на його запит від 06.06.2023 про проведені виплати при звільненні, зокрема: оклад за військове звання - 475,78 гривень; посадовий оклад - 2065,16 гривень; надбавка за вислугу років - 1143 гривень; надбавка за особливості проходження військової служби - 2416,12 гривень; премія - 4749,87 гривень; індексація грошового забезпечення - 756,52 гривень; матеріальна допомога - 670 гривень; додаткова винагорода в період воєнного стану - 21290,32 гривень; одноразова допомога при звільненні - 3857,36 гривень; грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 15429,45 гривень. Також, констатував, що календарна вислуга у Збройних Силах України позивача становила 02 роки 05 місяців, що відповідно впливало на розмір проведених виплат. Позивач із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань на 2022 рік не надав документів про перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль). Також повідомив про те, що виплата, встановлена відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000 гривень не є складовою грошового забезпечення, так як не відноситься до винагород, які мають постійний характер та не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (арк. спр.14-18). Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №137, молодший сержант по мобілізації ВСП помічник командира групи ОСОБА_2 перебував у стаціонарі: надходження - 07.06.2022; виписка - 09.07.2022. Отже, позивач - військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР в період з 07.06.2022 по 09.07.2022. Згідно з копією витягу з наказу Управління МВС України в Полтавській області №732 о/с від 11.05.2022 пункт наказу УМВС України в Полтавській області від 25.03.2002 №23 о/с в частині звільнення зі служби за ст.64 п."ж" за власним бажанням майора міліції ОСОБА_3 (М-196463) начальника відділу ДСБЕЗ Кременчуцького міського управління, 25 березня 2002, змінити в частині оголошення пільгової вислуги. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок №460) Відповідно до п. 1 Порядку №460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Згідно з п. 4 Порядку №460, допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення. 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Отже, пункт 1 Постанови № 168 визначає, що додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень є каузальною, оскільки установлюється на період дії воєнного стану, а тому не є щомісячною чи такою, що виплачується обов`язково раз на місяць за будь яких умов. Як наслідок, відсутні підстави для перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Пунктом 8.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року N170 визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв`язку з оголошенням демобілізації, надання відпусток і проведення розрахунку здійснюються в порядку, визначеному статтею 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 14.10 розділу X цієї Інструкції. Відповідно до ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Абзацом 8 п.1 постанови КМ України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова N393) визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу. Відповідач не спростовує факт служби позивача в органах внутрішніх справ, відповідно до копії витягу з наказу Управління МВС України в Полтавській області №732 о/с від 11.05.2022 щодо звільненого за власним бажанням майора міліції ОСОБА_1 , відповідно до якого, зокрема: "Уважати вислугу станом на 25 березня 2002 року в пільговому обчисленні - 20 років 00 місяців 04 дні.". При цьому, відповідач не враховує вислугу років позивача в органах внутрішніх справ у наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2022 за №208 , що не відповідає вимогам ст.10 -1 Закону №2011-ХІІ та Постанови N393. Як наслідок, відповідач неправильно провів розрахунок компенсації за невикористану відпустку з урахуванням вислуги позивача, яка становить час служби в органах внутрішніх справ - 20 років 00 місяців 04 дні та служби у Збройних Силах України - 02 роки 05 місяців. Сторони не оспорюють, що ОСОБА_1 22.07.2022 подав на ім`я начальника Хмельницького ЗВ ВСП рапорт щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (вх. 6914 від 22.07.2022), але відповідач заперечує надання військовослужбовцем документів на підтвердження його лікування сумарно більше 30 днів поспіль. На підтвердження лікування позивач надав суду копії медичних документів, зокрема, Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №137, відповідно до якої молодший сержант по мобілізації ВСП помічник командира групи ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР в період з 07.06.2022 по 09.07.2022. У цей час позивач проходив військову службу, тому відповідач не міг не знати про лікування цього військовослужбовця, а відтак не враховувати це при вирішенні рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік за відсутності доказів протилежного (тільки заперечення не підтверджене жодним доказом на відміну від наданих доказів позивача з урахуванням встановленого в суді). Пунктом 6 наказу Міністерства оборони України №30 від 31.01.2022 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік" визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності, зокрема, такої підстави: безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини. Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач частково довів позовні вимоги. Зокрема, підтверджено в суді протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у відставку за станом здоров`я та зобов`язання провести повний розрахунок з урахуванням: вислуги позивача, яка складається з часу служби в органах внутрішніх справ - 20 років 00 місяців 04 дні та служби у Збройних Силах України - 02 роки 05 місяців; перебування на стаціонарному лікуванні у КНП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР в період з 07.06.2022 по 09.07.2022. Тобто, з урахуванням цих обставин та виплачених раніше сум, відповідач повинен провести перерахунок та виплату належних позивачу при звільненні коштів. Також, потрібно враховувати, що питання нарахування сум належних позивачеві при звільненні з військової служби проводиться за мінусом раніше йому виплачених по кожному виду (матеріальна допомога, інше), що є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень у цьому випадку. Щодо строку звернення до суду, то колегія суддів вважає, що він не пропущений, так як позивач отримав на свій запит від 06.06.2023 повідомлення про виплачені йому кошти при звільненні листом за №696/6549 від 19.06.2023, а до суду звернувся 13.07.2023 із позовом від 12.07.2023. Тобто, позивач дотримався місячного строку звернення до суду визначеного ч.6 ст.122 КАС України та вимог ч.2 ст.233 КЗпП України. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). При цьому, потрібно враховувати постанову КМ України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та пункт перший глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.