Ухвала КЦС ВС № 686/25647/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2024 року м. Київ справа № 686/25647/22 провадження № 61-18242ск23 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про передачу дитини для її проживання батьку та визначення місця проживання дитини з батьком. У лютому 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про встановлення місця проживання дитини. 22 травня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про залишення первісного позову без розгляду. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передачу дитини для її проживання батьку та визначення місця проживання дитини з батьком залишено без розгляду. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2023 року зустрічний позов задоволено. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 19 160,00 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Додаткове рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. 19 грудня 2023 року ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у зазначеній вище справі. Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 15 лютого 2022 року у справі № 904/5726/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Суд установив, що при подачі зустрічного позову позивач зазначала, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, та документи про такі витрати будуть надані до суду в строки, передбачені вимогами ЦПК України. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_5 до суду подано договір № 02/23 про надання правової допомоги від 09 лютого 2023 року, розрахунок витрат на правову допомогу від 11 серпня 2023 року, рахунок-фактуру № 11/08/2023 від 11 серпня 2023 року, яким визначено розмір гонорару (вартість послуг) адвоката, який складає 20 000,00 грн, акт приймання-передавання робіт (послуг) правової (правничої) допомоги від 11 серпня 2023 року відповідно до договору про надання правової допомоги № 02/23 від 09 лютого 2023 року. Згідно з договором про надання правничої допомоги від 09 лютого 2023 року, (далі - договір), який укладений між адвокатом Худняком В. А. та Акімовою Н. С., предметом договору є те, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати йому (їй) правову допомогу, юридичні послуги та юридичний супровід в обсязі та на умовах, передбачених договором. Розділом 4 договору визначено, що за послуги договору клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар), розмір якого визначений в сумі - 1 000 (одна тисяча) гривень за годину роботи, що оплачується відповідно до об`єму наданих послуг, зміст яких відображається у відповідному розрахунку, що надається клієнту-адвокатом. Фактичний розрахунок за роботу, яка є предметом договору проводиться в період часу - не пізніше 90 календарних днів з моменту прийняття рішення судом відповідної інстанції, в якій здійснюється представництво. Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу від 11 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 02/23 від 09 лютого 2023 року адвокатом виконана така робота: - проведення з клієнтом (позивачем) консультацій правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позиції (витрачено часу - 2 год. 30 хв. праці, у сумі 2 500 грн); - здійснення виготовлення проектів документів щодо фіксації фактів та обставин справи, які в подальшому були реалізовані в суді як докази, здійснення виїздів за місцем фіксації обставин та фактів, які надалі вивчались в судовому процесі (витрачено часу - 4 год 00 хв. праці, у сумі 4 000 грн ); - вивчення наданих замовником документів, судової практики, нормативно - законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів замовника (витрачено часу - 3 год. 00 хв. праці, у сумі 3 000 грн); - підготовка тексту відзиву, зустрічного позову та відповідних додатків (з копіюванням та технічним оформленням документів) (витрачено часу - 4 год. 00 хв. праці, 4 000 грн); - участь з представництва інтересів клієнта у судовому засіданні в Хельницькому міськрайонному суді Хмельницької області (витрачено часу - 3 год. 00 хв. праці, 3 000 грн); - підготовка та подання до суду клопотань в справі (долучення доказів, виклик свідків та інших) (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці, 2 000 грн); - ознайомлення з матеріалами справи, вчинення виписок з документів наявних в справі, копіювання документів долучених до справи, отримання оригіналів та копії рішень, ухвал інших процесуальних документів (витрачено часу - 1 год. 00 хв., 1 000 грн) - підготовка заяви про стягнення понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками. Направлення клопотання з додатками сторонам (витрачено часу - 0 год. 30 хв. праці, 500 грн). Відповідно до акта приймання-передавання робіт (послуг) від 11 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 02/23 від 09 лютого 2023 року загальний розмір витраченого часу становить 20 год 00 хв. Проведення оплати гонорару адвоката, буде здійснюватися на підставі відповідного акта приймання-передачі, рахунку-фактури та умов вищезазначеного договору та розрахунку виконаних робіт/послуг. Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 до суду першої інстанції подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивував тим, що позивачем не подано доказів оплати таких витрат, такі витрати є завищеними та спрямовані на необґрунтоване збагачення позивача. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Ухвалюючи додаткове рішення щодо вирішення питання про стягнення із позивача (прокурора) на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції, враховуючи критерії обґрунтованості й пропорційності, обставини цієї справи та результат розгляду справи, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачці послуг та додані до заяви документи, проаналізувавши обсяг наданих послуг, дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування у розмірі 19 160 грн. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 суд дійшов висновку, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Отже при визначенні суми витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд має виходити з критеріїв, зокрема, обґрунтованості та пропорційності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її значення для сторін. Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір. Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Наведені норми закону та

позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень. Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров