Постанова 4806 № 308/8104/22

Справа № 308/8104/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 грудня 2023 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д., з участю секретаря: Терпай С.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку в інтересах якого діє ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2022 року (Головуючий: Іванов А.П.) - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Ужанського національного природного парку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнен6ня середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем згідно наказу від 04.11.2019 року за № 44 «Про переведення». Відповідно до цього наказу, позивачку переведено на посаду начальника відділу ДО ПЗФ до Ужанського національного природного парку. Позивачка свою роботу виконувала сумлінно, дотримувалася чинного законодавства, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася. Позивачка зазначає, що із серпня місяця 2021 року їй не виплачувалася заробітна плата, відповідач має перед нею заборгованість по заробітній платі, про що нею було надано відповідний позов до суду і причини не виплати їй заробітної плати не відомі. Разом з тим, від голови ради трудового колективу Заяць М.В. позивачка дізналася про наявність наказу № 13-к від 07.06.2022 року про її звільнення та додатки до наказу, які отримала 07.06.2022 року від журналіста газети «Журналісти проти корупції» Ладжуна І.. Позивачка зазначає, що з наказом про звільнення вона не ознайомлена, у трудову книжку запис не внесений і у зв`язку з не виплатою заробітної плати звернулася до Управління Держпраці у Закарпатській області. 22 лютого 2022 року до Управління Держпраці у Закарпатській області була направлена Колективна скарга щодо колективного трудового спору про грубе порушення трудового законодавства, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 172, ст. 175 КК України. Позивачка зазначає, що наказом № 13-к від 26 липня 2021 року її було звільнено з посади за прогул по п. 4 ст. 40 КЗпП України і підстави звільнення не відповідають дійсності, так як прогул вона не вчиняла і вважає звільнення незаконним, яке проведене з порушенням вимог закону. Підставою для видання наказу був акт про відсутність на робочому місці підписаний директором ОСОБА_3 , в.о. головного бухгалтера Монич С., інспектором з охорони ПЗФ Білоберезівського ПНДВ Каменци В., про те, що ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці 22 липня 2021 року. Директор ОСОБА_3 в Ужанському НПП, за адресою: по вул. Незалежності, 7 не знаходився, фактично сам був відсутній на робочому місці і не мав підстав підписувати акт, оскільки не з`являвся на робочому місці з дня його призначення. Також позивач вказує на те, що робоче місце згідно чинного законодавства, це вся територія підприємства, де працівник згідно своєї посадової інструкції виконує свої посадові обов`язки, а не робочий кабінет. Площа парку має 39159,3 га земельРобоче місце повинно бути затверджено відповідним наказом, якщо такий наказ відсутній, то згідно позиції Верховного Суду, відповідач взагалі не може складати акт про відсутність на робочому місці. Крім того, згідно «акту про відмову ОСОБА_2 надати письмові пояснення» № 6 від 22.07.2021 року, ОСОБА_2 22.07.2021 року о 12 год. 10 хв. було запропоновано надати письмове пояснення з приводу відсутності її на робочому місці 22.07.2021 р. у період з 08.00 до 12.00 год., згідно цього ж акту підписаного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_2 надати таке пояснення відмовилась. Обставини, викладені в даному акті не відповідають дійсності, так як згідно колективного договору о 12 год. в Ужанському НПП розпочинається обідня перерва. Отже, складання акту про відмову давати пояснення не здійснювалось у її присутності. Посилаючись на незаконність її звільнення, позивач вказує на те, що всупереч ч. 1 ст. 47 КЗпП України відповідач не надав їй ні копію наказу про звільнення, не провів з нею розрахунок у строки зазначенні у ст. 116 КЗпП України. Наказ № 13-к від 26.07.2021 року про звільнення позивачки підписаний не повноважною особою, так як рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 260/1657/21 скасовано наказ про призначення директором Ужанського НПП ОСОБА_3 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №260/1657/21 залишено без змін. Таким чином, на думку позивача наказ № 13-к від 26.07.2021 року про звільнення ОСОБА_2 підписаний не повноважною особою. Посилаючись на вказані обставини, 26 липня 2021 року на посаді начальника відділу ДО ПЗФ Ужанського національного природного парку, допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі, стягнути з Ужанського національного природного парку на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.07.2021 року по дату ухвалення рішення суду; допустити негайне виконання рішення про присудження ОСОБА_2 виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_2 з 26 липня 2021 року на посаді начальника відділу Державної охорони природно-заповідного фонду Ужанського національного природного парку. Рішення про поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2021 року по 28.12.2022 року в сумі 434 958 грн. 06 коп.. Рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 3020 грн. Не погоджуючись із даним рішенням суду Ужанський національний природній парк в інтересах якого діє Швець Д.Ю. подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як суд не досліджував аргументи та докази відповідача, копія наказа про звільнення позивача була надіслана рекомендованим листом що підтверджується відповідною квитанцією АТ «Укрпошта», ВПЗ Березний і таке повідомлення є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Відмова позивача від отримання наказу свідчить про недобросовісну поведінку останнього, а не про неналежне виконання відповідачем, як роботодавцем своїх обов`язків щодо ознайомлення працівника з наказом про звільнення. Із матеріалів справи вбачається, що з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні і судом дана обставина не взята до уваги. Позивач дізнався про порушення свого права з моменту отримання ним наказу про звільнення та нарахованих сум, проте право на звернення до суду позивач реалізував лише 28.06.2022 року, тобто після спливу строку звернення до суду. У рішенні суд першої інстанції не проводив достатнього вивчення обставин щодо пропуску позивачем строку подання цивільного позову у цій категорії справ. 03 липня 2023 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Биркович О.Б. на адресу Закарпатського апеляційного суду надійшла заява про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2022 року на підставі п.2 ч.1 ст. 362 ЦПК України. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року витребувано від Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області належним чином завірену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.10.2023 року за № 1408/31.13-17 надіслано копію актового запису про смерть за № 11 від 19.01.2023 року складеного виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 грудня 2023 року на адресу Закарпатського апеляційного суду від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як спадкоємця ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи та постановити ухвалу про витребування від відповідача розрахунок середньомісячної заробітної плати з дати винесення скасованого наказу про звільнення померлої ОСОБА_2 по дату набрання законної сили судовим рішенням про поновлення на роботі. Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Зі смертю фізичної особи припиняється цивільна процесуальна правоздатність та процесуальна дієздатність особи. Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 померла, а тому відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво ОСОБА_8 припинено і підстав для відкладення розгляду справи судова колегія не вбачає, як і подана ним заява про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ужанського НПП про закриття провадження відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 362 ЦПК України слід повернути без розгляду, так як було подано без додержання вимог ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК україни, не підписано позивачем (на момент подання клопотання ОСОБА_2 померла). Оскільки, дербаль ОСОБА_9 померла після ухвалення судового рішення судом першої інстанції і трудові права особи є нерозривно пов`язані з особою ОСОБА_2 то такі права не входять до складу спадщини відповідно до ст. 1219 ЦК України. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільненя і вважається такою, що весь цей час перебувала у трудових відносинах. Разом з тим,Ю виплата заробітної плати нерозривно пов`язана зі сплатою єдиного соціального внеску та інших відрахувань, податків і зборів. Таким чином, спірні трудові правовідносини щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не допускають правонаступництва. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. За таких обставин, предметом перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції є позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком і наказом останнього за № 44 від 04.11.2019 року «Про переведення», ОСОБА_2 переведено на посаду начальника відділу ДОПФЗ до Ужанського національного природного парку. Наказом Ужанського національного природного парку № 13-к від 26.07.2021 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з 26.07.2021 року за прогул згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України. Підставою для видачі оспорюваного наказу є: доповідна записка в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10 від 22.07.2021 року, Акт № 6 про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 від 22.07.2021 року, Протокол № 6 чергових зборів від 23.07.2021 року. 22 липня 2021 року було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , про що свідчить Акт Складений директором Ужанського НПП Сойма А.Д., в.о. головного бухгалтера Ужанського НПП Монич С.М., інспектором з охорони ПЗФ «Білоберезівського ПНДВ Каменца В.В.» і на даному акті відсутній підпис ОСОБА_2 про ознайомлення. 22 липня 2021 року також був складений акт комісією у складі ОСОБА_3 ,. ОСОБА_11 , ОСОБА_5 про відмову ОСОБА_2 22.07.2021 року о 12 год. 10 хв. надати письмові пояснення з приводу відсутності її на робочому місці у цей час. Протоколом чергових зборів № 5 від 23.07.2021 року було ухвалено про звільнення ОСОБА_2 з 26.07.2021 року за прогул. Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного в п. 24 постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на робочому місці до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. За змістом пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами. У наказі роботодавця про переведення позивача на посаду від 01 листопада 2019 року відсутня інформація щодо визначення робочого місця та в оскаржуваному наказі не вказано день і час прогулу позивача. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльність працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. У справіах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю. Суд першої інстанції встановивши підстави незаконності звільнення ОСОБА_2 із займаної посади обґрунтовано вважав, що є достатньою підставою для захисту порушеного права у сфері трудових відносин шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення цього права. Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із довідки АТ «Акцент-Банк» № 6332 від 18.11.2022 року про отримання заробітної плати від ОМС Ужанський національний природний парк, яка видана ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 по 18.11.2022 року за його рахунком у АТ «А-Банк» були виплати працівнику за основним місцем роботи заробітної плати, і розрахункові заробітна плата ОСОБА_2 за січень 2021 року становить 11 538,61 грн., за лютий 2021 року 19344,15 грн., за березень 2021 19344,15 грн., за квітень 2021 18922,53 грн., за травень 2021 19344,15 грн., за липень 2021 25524,12 грн. і таким чином середньоденна зарплата ОСОБА_2 становила 1188,41 грн. і оскільки кількість днів за час вимушеного прогулу складає 366 робочих днів і середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 1 188 грн. 41 коп. х 366 р.д. = 434 958,06 грн. Із даним висновком судова колегія погодитися не може із наступних підстав. Відповаідно до абзаців 3, 4 пункту 2 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. У порушення зазначених вимог, суд першої інстанції застосував помилково при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 року по липень 2021 року, без наявності довідки відповідача про розмір середньомісячної заробітної плати за два останні місяці, а довідки із АТ «Акцент-Банк» не є належним доказом, який підтверджує розмір середнього заробітку позивача. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції визначено не вірно і через неправильне застосування судом норм матеріального права рішення суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині (ч. 1 ст. 377 ЦПК України). Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_2 померла після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, а спірні трудові правовідносини щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не допускають правонаступництва, судова колегія вважає, що рішення у частині вирішення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі слід залишити без змін, а в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати а провадження у цій частині закрити. Посилання представника апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України судова колегія не приймає до уваги із наступних підстав. Так, ОСОБА_2 було звільнено із займаної нею посади 26 липня 2021 року, що стверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався та був відмінений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, і який діяв на момент подання позову 28 червня 2022 року і вищевказаний строк продовжувався та не сплинув на момент пред`явлення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, ст. 255 ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку в інтересах якого діє ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2022 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та провадження у справі у цій частині закрити. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 січня 2024 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой