Постанова 4805 № 295/17039/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/17039/18 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі справу №295/17039/18 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою Приватного підприємства «КВЖРЕП №8» про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 жовтня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Полонця С.М. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою, в якій просила поновити строк на оскарження судового наказу, скасувати судовий наказ від 04 січня 2019 року за безпідставністю та закрити провадження. Заява обґрунтована тим, що 14 жовтня 2022 року нею було поставлено на облік транспортний засіб в територіальному сервісному центрі №1841 м.Житомира. Від оператора вона дізналася про наявність обмеження щодо заборони відчуження авто у зв`язку з наявністю заборгованості за комунальні послуги. Вона не погоджується із судовим наказом, оскільки по-перше, не була присутня на судовому засіданні та не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи. Їй не надходили матеріали справи та судові повістки. По-друге, вона не підписувала з ПП «КВЖРЕП» №8 будь-яких договорів про надання послуг із утримання будинку або його обслуговування. По-третє, тривалий час не проживає за даною адресою та має інше місце проживання. У відповідності до ст.169 ЦПК України їй не була надіслана копія судового наказу, а тому просила врахувати поважність пропуску строку з 14 жовтня 2022 року, з моменту, коли їй стало відомо про наявність обтяження. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку відмовлено. Заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу №295/17039/18, виданого за заявою ПП «КВЖРЕП №8» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , повернута заявнику. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить поновити строк на оскарження судового наказу, скасувати ухвалу суду від 28 жовтня 2022 року та ухвалити нову, якою зобов`язати Богунський суд поновити строки на оскарження судового наказу в справі №295/17039/21 і призначити справу до розгляду. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 28 жовтня 2022 року, не викликав її до суду. Крім того, вона не отримувала копії судового наказу в 2019 році. Днем, коли вона дізналася про наявність судового наказу, є 14 жовтня 2022 року, коли їй стало відомо про обмеження щодо відчуження транспортного засобу, а тому з урахуванням вимог частини першої ст.170 ЦПК України судовий наказ можна оскаржити на протязі 15 днів із моменту його отримання. 26 жовтня 2022 року вона подала заяву, тобто на 12-й день із моменту, коли їй стало відомо про існування судового наказу. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, при тому, що ПП «КВЖРЕП №8» копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу із додатками до неї отримало 17 серпня 2023 року (а.с.70). Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку та повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у заяві про скасування судового наказу порушила клопотання про поновлення пропущеного строку, але причини пропуску строку, вказані в клопотанні, визнані судом неповажними, оскільки копію судового наказу ОСОБА_1 отримала ще 16 січня 2019 року. Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції, з таких мотивів. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, у грудні 2018 року Приватне підприємство «КВЖРЕП №8» звернулося до суду з заявою, в якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в сумі 1 556,89 грн та заборгованості за надані послуги з вивезення і захоронення побутових відходів в сумі 425,29 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 176,20 грн. Судовим наказом Богунського районного суду м.Житомира від 04 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «КВЖРЕП №8»: заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в сумі 1 556,89 грн за період із 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року; заборгованість за надані послуги з вивезення та захоронення побутових відходів у сумі 425,29 грн за період із 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року; судовий збір в сумі 176,20 грн (а.с.22). Відповідно до частини першої ст.169 ЦПК України (в редакції на момент видачі судового наказу), після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Копію судового наказу від 04 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала 16 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24). Копія судового наказу надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.21). Ця ж адреса зазначена ОСОБА_1 у заяві про скасування судового наказу та апеляційній скарзі. Іншої адреси суду не надано. За змістом частини першої ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до положень ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою ст.127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною другою ст.171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою ст.170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. За таких обставин, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Посилання ОСОБА_1 в заяві про скасування судового наказу на те, що про існування судового наказу вона дізналась 14 жовтня 2022 року спростовуються зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке підтверджує факт отримання заявником копії судового наказу 16 січня 2019 року. Факт отримання ОСОБА_1 судового наказу 16 січня 2019 року належними та допустимими доказами не спростований. Встановивши, що ОСОБА_1 подала заяву про скасування судового наказу 26 жовтня 2022 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом строку (15 днів з дня вручення 16 січня 2019 року копії судового наказу), і обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, починаючи із 17 січня 2019 року, заявник не навела, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви на підставі положень ст.ст.170,171 ЦПК України. Аргументи ОСОБА_1 про те, що вона стала боржником довідалася у жовтні 2022 року, коли переоформлювала автомобіль, безпідставні, оскільки їй про існування наказу було відомо з 16 січня 2019 року, тобто з дня його вручення, а з жовтня 2022 року вона усвідомила наслідки невиконання особливої форми судового рішення. Незнання закону не може бути поважною причиною для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, який пропущений майже на три роки, оскільки нічого не завадило ОСОБА_1 звернутися за юридичною допомогою, але це вона зробила лише у 2022 році. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що вона не була присутня в судовому засіданні при видачі судового наказу та не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також її не викликали до суду при постановленні ухвали від 28 жовтня 2022 року не грунтуються на порядку розгляду заяв про видачу судового наказу та порядку розгляду заяви про скасування судового наказу, що врегульовано нормами ЦПК України, за якими розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання та повідомлення заявника і боржника (частина перша ст.167 ЦПК України). Норма ст.171 ЦПК України також не передбачає проведення судового засідання та повідомлення заявника і боржника при розгляді заяви про скасування судового наказу суддею, визначеному у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала суду відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: