Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18913/23

Номер провадження: 33/813/296/24 Номер справи місцевого суду: 522/18913/23 Головуючий у першій інстанції Іванов В. В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.01.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м. Одеса від 30 листопада 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 30 листопада 2023 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. ОСОБА_1 постановою суду визнано винуватим у тому, що він 13 вересня 2023 року о 23 год. 08 хв., в м. Одесі по вул. Балківській, 31 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, 13 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне дослідження судом обставин, які необхідні для обґрунтованого та законного її вирішення, порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив поновити строк на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначив, що не був присутній при розгляді справи, судом не проголошувалась вступна та резолютивна частини постанови, повний текст якої він не отримував і про її зміст дізнався 13 грудня 2023 року з інтернет порталу суду. Також вказав, що постанову було оприлюднено лише 11 грудня 2023 року, що вважає грубим порушенням Закону України «Про доступ до судових рішень» і позбавило його права своєчасно оскаржити постанову в установлений ст. 289 КУпАП десятиденний строк. Перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність. З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи двічі відкладався за заявою ОСОБА_1 за станом його здоров`я, а також задля ознайомлення його захисником Годуляном О.Г. з матеріалами справи (заява захисника від 17 жовтня 2023 року про відкладення розгляду справи на один місяць). Оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси ухвалена 30 листопада 2023 року, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем оскарження постанови є 11 грудня 2023 року (перший робочий день після сплину 10-денного строку). З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку 13 грудня 2023 року, отже з пропуском встановленого статтею 294 КУпАП строку, вказавши що не був присутній під час розгляду справи, копію постанови не отримував, про її зміст дізнався 13 грудня 2023 року після її оприлюднення судом 11 грудня 2023 року(а.с. 31-34). Оцінюючи наведені причини пропуску строку, апеляційний суд зазначає, що інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції представляв його захисник адвокат Годулян О.Г., що вбачається із наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання та технічного запису судового процесу. Того ж дня судом прийнято оскаржувану постанову. Зі змісту протоколу судового засідання від 30 листопада 2023 року та технічного запису судового засідання від 30 листопада 2023 року вбачається, що захисник Годулян О.Г. був присутній у судовому засіданні, надавав пояснення, заявляв клопотання, брав участь у дослідженні доказів по справі, а також йому надано було слово у судових дебатах (а.с. 26). Отже, захисник, діючи в інтересах ОСОБА_1 та будучи обізнаним про розгляд справи 30 листопада 2023 року, мав вжити заходів з отримання інформації про стан відомого йому провадження для реалізації права на апеляційне оскарження в межах строків, встановлених законом. Однак, таких дій захисник не вчинив, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що захисник та ОСОБА_1 вживали заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення в межах строку на апеляційне оскарження (до 11 грудня 2023 року), але мали перешкоди в її отриманні. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року надіслано судом до реєстру у межах строку на апеляційне оскарження - 07 грудня 2023 року, тому з цього часу захисник або ОСОБА_1 мали можливість отримати копію постанови та своєчасно її оскаржити в апеляційному порядку. Вказані обставини, апеляційний суд вважає, свідчать про наявність у ОСОБА_1 та його захисника, який був обізнаний про розгляд справи 30 листопада 2023 року, сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. Наведена у клопотанні причина пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, який згідно ст. 294 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня її отримання або опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як помилково вважає ОСОБА_1 , не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження. Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Підсумовуючи наведе вище, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 30 листопада 2023 року не встановлено, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Відмовити в задоволені клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова