Постанова Київський апеляційний суд № 752/14922/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 752/14922/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4527/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року (суддя Чередніченко Н.П.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: у червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача у в порядку регресу суму витрат, понесених у зв`язку із відшкодуванням матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 21 492грн 93коп. та судові витрати. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 25 вересня 2019 року ним та ТОВ «Укрбурвибух» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № УА/0194959, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 . 23 листопада 2019 року відповідач, керуючи транспортним засобом «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , на 51-му кілометрі автодороги «Київ - Знамянка» допустив зіткнення із застрахованим транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року по справі № 372/4242/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Позивач посилався на те, що на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, наданих документів, ним було складено страховий акт та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 124 269грн. Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування, на підставі якого йому було виплачено 99 000грн, тому у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 21 492грн 93коп. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі АТ «Страхова компанія «Країна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Позивач зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 129 890грн 21 коп., на підставі якого був складений розрахунок страхового відшкодування та виплачено страхувальнику 124 264грн 99 коп. Позивач стверджує, що згідно страхового акту ним було перераховано страхувальнику 69 754грн 99 коп., а ще 54 510грн було зараховано в рахунок оплати за не отримані позивачем страхові платежі в порядку взаємозаліку, що відображено у страховому акті, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи доказів здійснення позивачем страхової виплати у заявленому розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів сплати позивачем страхового відшкодування у вказаному ним розмірі. Крім цього відповідач стверджує, що його не повідомляли про огляд пошкодженого транспортного засобу та вважає, що акт виконаних робіт від 31 січня 2020 року, наданий позивачем, містить послуги та виконані роботи, які стосуються пошкоджень, які виникли не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 25 вересня 2019 року між АТ «Страхова компанія «Країна» та ТОВ «Укрбурвибух» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № УА/0194959, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 . (с.с.27-28). 23 листопада 2019 року на 51-му кілометрі автодороги «Київ - Знамянка» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження (с.с.26). Постановою Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року по справі № 372/4242/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. 19 грудня 2019 року ТОВ «Укрбурвибух» звернулось до АТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування (с.с.11). Згідно акту виконаних робіт від 31 січня 2020 року, вартість робіт по ремонту транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 124 264грн 99коп. (с.с.35-36) та була оплачена ТОВ «Укрбурвибух» платіжними дорученнями від 3 грудня 2019 року - 61 648,61грн та від 28 січня 2020 року - 62 616,38грн (с.с.37). 3 січня 2020 року АТ «СК «Країна» склало страховий акт № 07/56567/2.1.5.1., згідно якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 68 334,04грн (с.с.39). 10 лютого 2020 року АТ «СК «Країна» склало страховий акт № 07/56567/2.1.5.1. згідно якого розмір страхового відшкодування визначено у 55 930,95грн (с.с.38). Згідно платіжного доручення № 54 від 3 січня 2020 року АТ СК «Країна» перерахувало ТОВ «Укрбурвибух» 13 824,04грн (с.с.41). Згідно платіжного доручення № 1880 від 24 лютого 2020 року АТ СК «Країна» перерахувало ТОВ «Укрбурвибух» 55 930,95грн (с.с.40) Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» відповідно до Полісу АО/1882703 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 17 січня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» із претензією про виплату страхового відшкодування в розмірі 68 334,04грн (с.с.42), а 11 березня 2020 року направив доповнення до претензії з проханням здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 124 264,99грн (с.с.42, 43). За повідомленням позивача ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» здійснило часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 99 000грн, у зв`язку з чим АТ «Страхова компанія «Країна» звернулось до відповідача із вимогою про сплату різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим розміром страхового відшкодування у розмірі 25 264,99грн (с.с.44), яка задоволена не була. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів фактичної виплати страхувальнику страхової виплати у заявленому розмірі - 124 264,99грн, оскільки матеріали справи містять докази виплати позивачем страхової виплати лише у розмірі 68 334,04грн, а тому, враховуючи виплату страховиком відповідача на користь позивача 99 000грн, відсутні підстави для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 21 492,93грн. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц зроблено висновок, що "стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією". Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до АТ "СК "Країна" після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Звертаючись до суду з даним позовом АТ «СК «Країна» посилалося на те, що воно, як страховик потерпілої у ДТП 23 листопада 2019 року особи - ТОВ «Укрбурвибух» (власника пошкодженого автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 ) виплатило на ремонт вказаного автомобіля за договором добровільного страхування страхове відшкодування у сумі 124 269,99грн без урахування експлуатаційного зносу, а страховик відповідача виплатив суму страхового відшкодування в сумі 99 000грн, тому різницю між виплаченим страховим відшкодування у розмірі 21 492грн 93коп. повинен відшкодувати відповідач, як винна особа. Разом з цим, до позовної заяви позивачем надані докази, які підтверджують сплату на ремонт автомобіля55 930,95грн (с.с.40) та 13 824,04грн (с.с.41), всього 69 754грн 99коп. Отже, оплата ремонту у розмірі 54 510грн належними доказами позивачем підтверджена не була. Доводи апеляційної скарги, що страховою компанією не були отримані страхові платежі за період страхування, але за рахунок взаємозаліку дані страхові платежі було зараховано в рахунок оплати, що видно зі страхового акту та повинно було бути враховано судом першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на вказані обставини позивач не посилався у позовній заяві і вони не були предметом розгляду суду першої інстанції. Аналіз статей 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» свідчить, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні за умови та у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Саме на виплаті позивачем страхового відшкодування у розмірі 124 269,99грн ґрунтувалися позовні вимоги, а відтак позивач повинен був надати докази у підтвердження виплати зазначеної ним суми на ремонт автомобіля. У разі здійснення зарахування несплачених страхових платежів за період страхування у розмір страхового відшкодування, позивач повинен був навести вказані обставини у позовній заяві та обґрунтувати їх положеннями укладеного договору добровільного страхування. Частина 6 статті 367 ЦПК України визначає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи, що зазначені позивачем у апеляційній скарзі обставини заліку несплачених страхових платежів у рахунок сплати страхового відшкодування не були предметом розгляду суду першої інстанції, так як на ці обставини позивач не посилався у позовній заяві, колегія суддів вважає, що вони не можуть бути предметом апеляційного розгляду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права в межах заявлених позовних вимог, не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук