Постанова 4857 № 140/12464/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/12464/23 пров. № А/857/18168/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк) у справі №140/12464/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В: 02.06.2023 ФОП ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відпрвідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000131/1 від 24.03.2023 та UA205140/2023/000134/2 від 27.03.2023. Позов обґрунтовує тим, що 01.03.2023 між Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) та ФОП ОСОБА_1 укладено контракт №01/03/23, відповідно до умов якого продавець Польська фірма Bielkom sp. Z.o.o. зобов`язалась постачати товари в адресу позивача на умовах DAP Луцьк згідно інвойсів та по ціні зазначеній у них. ФОП ОСОБА_1 з метою декларування товару подав відповідачу митні декларації: №23UA205140023185U0 від 24.03.2023 (товар капуста свіжа), №23UA205140023713U3 від 27.03.2023 (товар морква свіжа). При цьому, під час митного оформлення до кожної з декларацій митному органу було подано достатню кількість документів для завершення митного оформлення за першим методом, а саме: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару, контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару), сертифікат якості, автотранспортну накладну, листи-пояснення, платіжне доручення. Проте, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000131/1 від 24.03.2023 та UA205140/2023/000134/2 від 27.03.2023. Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, також, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. При цьому, в оскаржуваних рішеннях не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу. Подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000131/1 від 24.03.2023 та UA205140/2023/000134/2 від 27.03.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок). Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Крім того, апелянт вказує, що враховуючи всі аспекти цієї справи, а також час, який необхідно витратити адвокату на підготовку матеріалів до суду як кваліфікованому фахівцю, вважаємо, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. 12.12.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що митним органом зовсім не пояснено у апеляційній скарзі, чому ним у рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Також, не надано жодних пояснень, чому подані на витребовування митного органу додаткові документи були проігноровані. Вказує, що апеляційна скарга по суті дублює наявний в матеріалах справи відзив не зазначаючи, що саме суд не дослідив, чому не надав оцінку, в чому полягає суть порушень норм матеріального чи процесуального права, не містить жодного посилання на оскаржуване рішення та в чому його незаконність. Разом з тим, вважає, що стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 10000 грн. витрат, які позивач поніс за надання адвокатом правничої допомоги є доведеним. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 01.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) було укладено договір (контракт) №01/03/2023R, згідно з яким продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі Товар), зазначений в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі (пункти 1.1-1.2 договору). Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих. Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100-відсоткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів і від дня поставки Товар, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах (пункти 2.1-2.3 договору). Відповідно до пункту 3.1 договору від 01.03.2023 №01/03/2023R поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2010 DAP м. Луцьк. 24.03.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова свіжа продовольча врожай 2022 р. 2 сорт 21000 кг» подав МД №23UA205140023185U0 (а.с.32). Митна вартість товару становить 16 800,00 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: сертифікат якості №1 від 23.03.2023, пакувальний лист №9 від 01.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №9/03/2023 від 23.03.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару від 21.03.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023, автотранспортну накладну, листи-пояснення, платіжне доручення. 27.03.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Морква свіжа продовольча врожай 2022 року 2 сорт 21000,00 кг» подав МД №23UA205140023713U3. Митна вартість товару становить 25 200,00 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: сертифікат якості №2 від 23.03.2023, пакувальний лист №10 від 23.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №10/03/2023 від 23.03.2023, банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті), що підтверджує оплату товару від 24.03.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023, автотранспортну накладну, листи-пояснення, платіжне доручення. На електронні повідомлення митниці позивач надав платіжне доручення з відміткою банку №123JBKLN3 від 28.03.2023; банківський платіжний документ №121 від 24.03.2022 щодо оплати згідно контракту №01/03/2023R від 01.03 2023, рахунок-проформу №24/0362023 від 24.03.2023 на суму 25 200,00 PLN, висновок експерта в порядку ст. 55 Митного кодексу України, лист пояснення ОСОБА_1 , листи продавця щодо неможливості надати документів, що становлять комерційну таємницю та одночасно повідомив митний орган, що ним було надано усі наявні у нього документи. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000131/1 від 24.03.2023 та UA205140/2023/000134/2 від 27.03.2023, а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за №UA/205140/2023/000987та №UA/205140/2023/001034. Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: 1) за МД №23UA205140023185U0 - згідно інвойсу-проформи №21/03/2023 від 21.03.2023, інвойсу №9/03/2023 від 23.03.2023, контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 та пакувального листа №9 від 23.03.2023 місце зовнішньоекономічної операції Strzelin (Польща), а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Kozienice (Польща), що не передбачено контрактом. Відстань між ними становить 455 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту; 2) за МД №23UA205140023713U3 - відповідно до п. 2.3 контракту передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати, або після оплати з відстроченням платежу 90 днів, про що зазначено у виставлених проформах-інвойсах. Банківський платіжний документ та проформу-інвойс не подано до митного оформлення; згідно рахунка-фактури від 23.03.2023 № 10/03/2023 місце зовнішньоекономічної операції (місце видачі) зазначено Strzelin (Польща), що суперечить графі 4 автотранспортної накладної від 23.03.2023 № 21032023 Cmielow, невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Також у спірних рішеннях вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA100430/2023/471509 від 06.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 13.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча). Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140023411U3 від 24.03.2023, №23UA205140024286U0 від 28.03.2023. Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся в суд першої інстанції із позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно з частиною шостою статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення товарів митному органу у всіх випадках до митних декларацій №23UA205140023185U0 від 24.03.2023 (товар капуста свіжа), №23UA205140023713U3 від 27.03.2023 (товар морква свіжа) були подані наступні документи: контракт від 01.03.2023 №01/03/2023R, сертифікати якості №1 від 23.03.2023 та №2 від 23.03.2023; пакувальні листи №9 від 01.03.2023 від №10 від 23.03.2023; рахунки-фактури №9/03/2023 від 23.03.2023 та №10/03/2023 від 23.03.2023; автотранспортні накладні; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару; листи пояснення. Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу платіжне доручення з відміткою банку №123JBKLN3 від 28.03.2023; банківський платіжний документ №121 від 24.03.2022 щодо оплати згідно контракту №01/03/2023R від 01.03 2023, рахунок-проформу №24/0362023 від 24.03.2023 на суму 25 200,00 PLN, лист пояснення ОСОБА_1 , листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару та повідомлялося про неможливість надання бухгалтерської документації/прас-листів/каталогу виробника товарів, оскільки це є комерційна таємниця), висновок експерта (в якому судовий експерт Цепа Ю.В. підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає ринковій вартості). Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Митний орган вказав: Адреса продавця місто Strzelin (Польща), а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Kozienice, Cmielow (Польща). Слід зазначити, що адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах. Проте, відповідач не взяв до уваги пояснення позивача, що згідно п.3.1 Контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Bielkom Sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP Луцьк. Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс. Згідно інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає: продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти зазначені у інвойсах (Луцьк). Враховуючи наведене, у декларанта відсутні інші транспортні документи окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, оскільки усі витрати на транспортування товару на умовах DAP - Луцьк несе продавець і він за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару і такі транспортні витрати вже включаються до митної вартості, так як включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація згідно частини другої статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення. Колегія суддів вказує, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Щодо вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, апеляційний суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути безумовною підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Водночас, у наданих на вимогу митного органу висновках експерта підтверджено, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає вартості заявлених у рахунках-фактурах. При цьому, згідно п.3.1 контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2010 DAP м. Луцьк. Згідно Інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. З огляду на наведене, висновки митного органу про те, що додатково надані декларантом висновки експерта не підтверджують вартість, заявлену декларантом, так як у них зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, є безпідставними, оскільки згідно умов контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 такі витрати покладені на продавця товару відповідно до умов Інкотермс-2010 DAP. Щодо вимоги митного органу надати банківський платіжний документ та проформу-інвойс, апеляційний суд зазначає, що банківський платіжний документ №121 від 24.03.2022 щодо оплати згідно контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 та рахунок-проформа №24/0362023 від 24.03.2023 на суму 25200 PLN були надані додатково на вимогу митного органу, проте вищевказані документи не були враховані відповідачем. Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте, ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості. Колегія суддів враховує, що продавцем Польською фірмою Bielkom sp. z.o.o. листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз`яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. Апеляційний суд вважає, що надання таких документів не є обов`язковим, з огляду на те, що наданими до митного оформлення документами підтверджено митну вартість товару. Колегія суддів звертає увагу, що апелянт не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Апеляційний суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Апеляційний суд констатує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією №UA100430/2023/471509 від 06.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 13.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча), жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено. Крім того, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000131/1 від 24.03.2023 та UA205140/2023/000134/2 від 27.03.2023 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №25/05/23-2 про надання правничої допомоги від 25.05.2023, укладеного між АО «Преміум Сервіс» та позивачем; акту від 29.05.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №25/05/23-2від 25.05.2023; рахунку-фактури №29/05/23-2 від 29.05.2023, квитанції від 01.06.2023. За умовами договору про надання правничої допомоги від №25/05/23-2від 25.05.2023 за правничу допомогу клієнт оплачує винагороду в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт/наданих послуг. Вид та вартість послуг за договором від №25/05/23-2від 25.05.2023 визначено актом приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2023, згідно з яким вартість послуг становить 10 000,00 грн. та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень (1,5 год.) 3 000,00 грн., складання позовної заяви (3,5 год.) 7 000,00 грн. Відповідно до рахунка-фактури №29/05/23-2 від 29.05.2023 гонорар за надання правничої допомоги згідно вищевказаного договору становить 10 000,00 грн. Оплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до рахунку-фактури від №29/05/23-2 від 29.05.2023 підтверджує квитанція від 01.06.2023 на суму 10 000,00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 6000,00 грн. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 140/12464/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний