Постанова 4857 № 140/5377/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2024 року Справа № 140/5377/23 пров. № А/857/14924/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Гудима Л.Я., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк), ВСТАНОВИВ: У березні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУПФ, яка полягає у безпідставній відмові у нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії за вислугу років позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї - ОСОБА_2 , з 01.07.2022, в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати щомісячну доплату до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї - ОСОБА_2 , з 01.10.2022 в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що оскільки син позивача ОСОБА_2 досяг 18-річного віку, виплата надбавки до пенсії була правомірно припинена з 01.07.2022. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у даному випадку має право на отримання надбавки як непрацюючий пенсіонер, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII), у тому числі на сина ОСОБА_2 . Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ, як одержувач пенсії згідно із Законом №2262-XII починаючи з 02.10.2021. З початку призначення пенсії та відповідно до норм Закону №2262-XII позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, була встановлена та виплачувалась надбавка до пенсії в т.ч. на утримання сина - ОСОБА_2 , але з 01.07.2022 виплату такої надбавки було припинено у зв`язку з досягненням ним 18-річного віку. Позивач звернувся до відповідача з заявою, виходячи з положень статті 30 Закону №2262-XII, вважаючи, що він має всі підстави для отримання надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, та просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням надбавки за утримання непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зі сплатою заборгованості, яка виникла за період, починаючи з 01.07.2022. До заяви було додано оригінал довідки від 16.01.2023 № 01/241, що підтверджувала факт навчання сина позивача - ОСОБА_2 у Волинському національному університеті імені Л. Українки. У відповіді від 17.02.2023 за № 4143-3128/Д-02/8-0300/23 ГУПФ на звернення позивача зазначило, що правових підстав для нарахування надбавки на непрацездатного члена сім`ї немає. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, принципи та порядок призначення надбавки до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї в контексті спірних правовідносин регламентовано Законом №2262-XII. Відповідно до пункту «а» статті 16 Закону №2262-XII встановлено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 16 Закону №2262-XII визначено, що надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором. Статтею 30 Закону №2262-XII передбачено перелік осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Зокрема, пунктом «а» частини 4 цієї статті, на який посилається позивач, зазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому, за змістом частини шостої статті 30 Закону №2262-XII вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє суду апеляційної інстанції прийти до висновку, що право на нарахування надбавки до пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 16 Закону №2262-XII, мають непрацюючі пенсіонери, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зазначена норма передбачає сукупність таких умов: 1) пенсіонер є непрацюючим; 2) наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. При цьому приписами вказаної норми законодавства визначено не лише наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, а також наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Тобто, означені положення пенсійного законодавства надають право непрацюючому пенсіонеру на отримання надбавки як у разі наявності непрацездатних утриманців, так і тих непрацездатних утриманців, які отримують пенсію по втраті годувальника. Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами те, що перебуваючи на обліку в ГУПФ ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті належної пенсії враховувалася надбавка як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утримані непрацездатних членів сім`ї, в тому числі сина - ОСОБА_2 . Однак, у зв`язку із досягненням сином позивача 18-річного віку вказана надбавка не нараховувалася та не виплачувалася. Обґрунтовуючи правомірність вчинення дій щодо припинення нарахування та виплати означеної надбавки до пенсії позивача пенсійний орган доводить, що законодавство України не надає право пенсіонеру на отримання надбавки після досягнення у даному випадку сином позивача 18-річного віку, оскільки після досягнення повноліття така особа вважається працездатною. Апеляційний суд відхиляє такі доводи скаржника, оскільки досягнення непрацездатною особою, яка перебуває на утриманні непрацюючого пенсіонера 18-річного віку не є тією виключною обставиною, з якою Закон пов`язує відсутність у пенсіонера права на отримання надбавки, визначеної статтею 16 Закону № 2262-XІІ. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у контексті спірних відносин дії відповідача є протиправними, а позивач має право на отримання надбавки як непрацюючий пенсіонер, відповідно до положень статті 30 Закону № 2262-XІІ. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула