Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3948/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3948/23 пров. № А/857/16854/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року (головуючий суддя: Плахтій Н.Б., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ», 14.03.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 № UA205050/2022/000035/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 09.02.2023 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205050011796U4 з описом товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200, (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , включаючи водія, загальна кількість сидячих 43 місця, загальна кількість стоячих - 40 місць, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення - для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см куб, номер двигуна невизначений, потужність - 162kw, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, Країна виробництва - (NL), Торгівельна марка «VDL». У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, тобто на основі ціни товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № В00574/23008 від 27.01.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 03.02.2023 № 3; калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25012023 від 25.01.2023; копію митної декларації країни відправлення MRN23NLLDELTGAZ1IWD51 27.01.2023. Однак, незважаючи на подання повного переліку документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 10.02.2023 № UA205050/2022/000035/2. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому вказує, що платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3 від 03.02.2023 здійснено оплату за котрактом № 25012023 від 25.01.2023, яким передбачено поставку двох транспортних засобів, що пояснює суму в платіжному дорученні 12000 евро і ціну товару наданого до митного оформлення товару 6000 евро. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023 № б/н від отримувача товару ТОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл», проте не надано жодних транспортних (перевізних) документів та інформації щодо перевізника товару; в рахунку-фактурі від 27.01.2023 № В00574/23008 зазначено, що передоплата за товар має бути здійснена із зазначенням номера рахунку-фактури. В наданому декларантом банківському платіжному дорученні від 03.02.2023 № 3 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 27.01.2023 № В00574/23008. Позивач, 07.12.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2023 між ТзОВ « 777 АВТО ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (покупець) та компанією ZUID NEDERLAND REIZEN B.V. (Королівство Нідерланди) укладено зовнішньоекономічний контракт № 25012023, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар - автобуси VDL BERKHOF AMBASSADOR vin НОМЕР_2 та XMGDE02FS0H019773, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. Загальна сума контракту становить 12000,00 евро. Ціна однієї одиниці становить 6000 евро. Умови поставки EXW Susteren відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Позивачем, 03.02.2023 згідно контракту від 25.01.2023 № 25012023 проведена оплата вартості товару, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3 (а.с.16). З метою здійснення митного оформлення товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200, (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , включаючи водія, загальна кількість сидячих 43 місця, загальна кількість стоячих - 40 місць, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення - для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см куб, номер двигуна невизначений, потужність - 162kw, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, Країна виробництва - (NL), Торгівельна марка «VDL» згідно з вищевказаним контрактом, 09.02.2023 декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205050011796U4, у графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 6000,00 евро. Митна вартість становить 265638,40 грн, яку визначено за першим методом - за ціною договору з урахуванням вартості доставки товару (а. с. 19). До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) В00574/23008 від 27.01.2023; платіжне доручення від 03.02.2023 № 3; калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25012023 від 25.01.2023; копію митної декларації країни відправлення MRN23NLLDELTGAZ1IWD51 27.01.2023 (а. с. 12-18, 32). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення (а. с.26), в якому зазначено, що документі які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023 б/н від отримувача товару - ТзОВ ТзОВ « 777 АВТО ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ», проте не надано жодних транспортних (перевізних) документів та інформації щодо перевізника товару; в рахунку-фактурі від 27.01.2023 № В00574/23008 зазначено, що передоплата за товар має бути здійснена із зазначенням номера рахунку-фактури, однак в наданому декларантом банківському платіжному документі від 03.02.2023 № 3 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 27.01.2023 № В00574/23008. У відповідь на повідомлення митниці декларант додатково надав договір від 01.02.2023 № 01/02-1, акт прийому-передачі від 09.02.2023 № 01/02-1 та у заяві б/н від 10.02.2023 повідомив, що на підтвердження заявленої митної вартості наданий перелік документів, визначений частиною другою статті 53 МК України (а. с. 27-31). Волинською митницею 10.02.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2022/000035/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/000203 (а. с. 22-23, 24-25). У графі 33 оскаржуваного рішення від 10.02.2023 № UA205050/2023/000203 зазначено, що згідно із пунктом 5 статті 54 МК України митий орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви документа та розрахунку доданих для цілей визначення митної вартості. У із тим зв`язку, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023 б/н від отримувача товару - ТзОВ « 777 АВТО ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ», проте не надано жодних транспортних (перевізних) документів та інформації щодо перевізника товару; в рахунку-фактурі від 27.01.2023 №В00574/23008 зазначено, що передоплата за товар має бути здійснена із зазначенням номера рахунку-фактури, однак в наданому декларантом банківському платіжному документі від 03.02.2023 № 3 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 27.01.2023 № В00574/23008. Згідно із статтею 53 МК України митницею запропоновано в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарy та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір угоду, контракт із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого зазначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. На вимогу митного органу декларантом надіслано повідомлення (а. с. 27) у якому зазначено, що на підтвердження митної вартості товару наданий перелік документів визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Ціна товару підтверджена контрактом, інвойсом, експортною декларацією, платіжними документами, витратами на транспортування. Для підтвердження витрат на транспортування надано договір від 01.02.2023 № 01/02-1, акт прийому-передачі від 09.02.2023 № 01/02-1. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3 від 03.02.2023 здійснено оплату за контрактом № 25012023 від 25.01.2023. Цим контрактом передбачено поставку двох автобусів: vin XMGDE02FS0H019777 та XMGDE02FS0H019773. Ціна одиниці становить 6000 євро. Наведене пояснює суму в платіжному дорученні 12000 евро і ціну товару наданого до митного оформлення товару. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення разом із МД № 23UA205050011796U4, декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) В00574/23008 від 27.01.2023; платіжне доручення від 03.02.2023 № 3; калькуляцію транспортних витрат від 09.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25012023 від 25.01.2023; копію митної декларації країни відправлення MRN23NLLDELTGAZ1IWD51 27.01.2023 Причиною вимоги направити додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару було те, що в рахунку-фактурі від 27.01.2023 № В00574/23008 зазначено, що передоплата за товар має бути здійснена із зазначенням номера рахунку-фактури, однак в наданому декларантом банківському платіжному документі від 03.02.2023 № 3 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 27.01.2023 № В00574/23008. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання відповідача безпідставними, оскільки в платіжній інструкції в іноземній валюті від 03.02.2023 № 3 (на суму 12000,00 евро за два транспортні засоби) (а. с. 16) є посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25012023 від 25.01.2023 та інвойс № 8013098 (а. с. 19 - 20), тобто такий документ дає можливість ідентифікувати товар, який ввозиться на митну територію України. Крім цього, відповідно до зазначеної вище платіжної інструкції, грошові кошти перераховується з банківського рахунку позивача № НОМЕР_3 на банківський рахунок продавця (компанія ZUID NEDERLAND REIZEN B.V. (Королівство Нідерланди)) № НОМЕР_4, які є сторонами контракту № 25012023 від 25.01.2023, також ці реквізити банківських рахунків вказані у цьому контракті. Отже, вказаний розрахунковий документ підтверджує факт перерахування коштів продавцю товару, відповідно до умов контракту № 25012023 від 25.01.2023. Крім цього, ціна товару в рахунку-фактурі від В00574/23008 від 27.01.2023 (6000,00 евро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 23UA205050011796U4 від 09.02.223 (графа 22), така ж вартість товару зазначена і в експортній декларації MRN23NLLDELTGAZ1IWD51 27.01.2023 (а. с. 17-18), яка була надана митному органу під час митного оформлення товару. Щодо покликання відповідача, що позивачем ТзОВ « 777 АВТО ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ», не надано жодних транспортних (перевізних) документів та інформації щодо перевізника товару, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з огляду на таке. Так, відповідно до умов укладеного між ТОВ « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) договору про надання послуг № 01/02-1 від 01.02.2023, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспорування автобусу VDL з ідентифікаційни номером vin НОМЕР_1 власним ходом з місця знаходженя вантажу за адресою Susteren (Королівство Нідерланди) до пункту його призначення за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 151, Волинська обл., Україна. Згідно із пунктом 2.2 вказаного договору замовник та виконавець за результатами надання послуг перевезення вантажу складають акт прийняття-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням сторін про належне виконання послуг виконавцем. Наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі від 09.02.2023 № 01/02-1 (а.с.31) підтверджує факт надання позивачу послуг з транспортування цього автобусу VDL власним ходом з місця знаходження вантажу за адресою Susteren (Королівство Нідерланди) до пункту його призначення за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 151, Волинська обл., Україна. Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши ці документи, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі № 140/3948/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін