Постанова 4857 № 260/490/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/490/23 пров. № А/857/14726/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (головуючий суддя: Гебеш С.А. місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення 05.07.2023) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт», 01.02.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару та картки відмови, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2022/000066/1 від 02.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2022/000255 від 02.11.2022. Обґрунтовує позов тим, що при митному оформленні товару - дитячі іграшки та дитяча косметика, що надійшов на адресу нашого підприємства від словацької фірми MM Tech Trade s.r.o., за митною декларацією ІМ40ДЕ № 305130/2022/039492 від 02.11.2022, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Зазначає, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідач, 25.09.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційну скаргу без змін. Представники позивача Резуненко О.А. та Гнатик Р.О. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача Пензов С.В. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 жовтня 2022 року між компанією «MM Tech Trade s.r.o.», зареєстрованою у Словацькій Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Д-Трансгейт» укладений контракт № 2022/11/10 (далі - контракт). На цю поставку продавцем був виставлений інвойс № 2022/10/11/03 від 11.10.2022 загальна сума складала 44 377,86 євро. Товар продається на умовах DAP м. Ужгород, згідно Incoterms 2010, відповідно контракту п. 3.2. ціна включає вартість товару, упаковки та доставки його до митного кордону України. Позивачем 02 листопада 2022 року до Закарпатської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ UA305130/2022/039492, у графах 31 якої був зазначений товар, придбаний у продавця відповідно рахунку-фактури №2022/10/11/03 від 11.10.2022. Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації загальна вартість товару складає 44 377,86 євро, а його поставка відбувалася на умовах DAP м. Ужгород, тобто зобов`язання щодо поставки товару взяв на себе продавець, включивши доставку у вартість товару. Митне оформлення цього вантажу проводилося на митному посту «Ужгород-вантажний», а перетин кордону відбувалося на митному посту «Тиса» (Чоп). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця на товар № 2022/10/11/03 від 11.10.2022; (0380) інвойс № 2022/10/11/03 від 11.10.2022; (0730) автотранспортна накладна 312173 від 18.10.2022; (1701) акт Закарпатської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305130/2022/039492 від 02.11.2022; (4100) контракт № 2022/11/10; (9610) копію митної декларації країни відправника № 22SI00603615108450 від 26.10.2020. Розглянувши подані документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ UA305130/2022/039492 від 02 листопада 2022 року митної вартості товару, відповідач направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Посилаючись на положення частини третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: перевізні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (коносамент, договори на перевезення, рахунки тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копія митної декларації країни відправлення; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Закарпатська митниця, 02 листопада 2022 року відмовила у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № UA305000/2022/000066/1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач діяв в межах чинного законодавства та правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2022/000066/1 від 02 листопада 2022 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305130/2022/000255 від 02 листопада 2022 року, а тому підстав для їх визнання протиправними та скасування не має. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Закарпатська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а. с. 71 том 1). На виконання вимог митного органу, позивач надіслав митному органу повідомлення, що всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість надані. Інші документи надати не можуть, у зв`язку з їх відсутністю (а. с. 72 том 1). Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця на товар № 2022/10/11/03 від 11.10.2022; (0380) інвойс № 2022/10/11/03 від 11.10.2022; (0730) автотранспортна накладна 312173 від 18.10.2022; (1701) акт Закарпатської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305130/2022/039492 від 02.11.2022; (4100) контракт № 2022/11/10; (9610) копію митної декларації країни відправника № 22SI00603615108450 від 26.10.2020. Суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів у спірних правовідносинах, вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості. Отже, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає помилковими покликання відповідача на неподання платіжних документів при митному оформлені товарів, з огляду на таке. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 5.2. контракту № 2022/11/10 від 11.10.2022 укладеного між компанією «MM Tech Trade s.r.o.», яка зареєстрована у Словацькій Республіці та ТОВ «Д-Трансгейт», оплата за партію товару, що постачається по цьому Контракту, проводиться шляхом попередньої оплати або після отримання товару, банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України. Тобто, сторони контракту погодили альтернативні умови оплати, зокрема, проведення попередньої оплати або після отримання товару. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що після відстрочки оплати товару, позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними документами (а. с. 35 зворот, 36 том 2), що містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар відповідно контракту № 2022/11/10 від 11.10.2022. Щодо покликання митного органу, які взято до уваги і судом першої інстанції, стосовно наявності розбіжностей пунктів призначення свідчить, що умови поставки застосовані некоректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема включення до фактурної/митної вартості витрат на перевезення), то суд апеляційної інстанції вважає такі помилковими, з огляду на таке. Відповідно до розділу 3 Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP-Ужгород згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010, якщо інше не вказано в супровідних документах. Так, згідно із міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс 2010, визначено умови поставки DAP (Delivered At Place) постачання у місці призначення. Ці умови поставки означають, що продавець виконує своє зобов`язання з постачання товару, який прибув у вказане місце. Разом з тим, умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення. Тобто, у вартість товару, імпортованого позивачем, уже включено вартість транспортування товару. Отже, незважаючи на те, що згідно поданого до митного оформлення інвойсу № 2022/10/27/06 умови поставки - DAP Чоп, і умови поставки DAP Чоп зазначені і в гр. 20 митної декларації (а. с. 35 том 1), а не DAP-Ужгород, тобто, наявні розбіжності щодо пунктів призначення, такі розбіжності не впливають на складові митної вартості. Оскільки, постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати пов`язані з транспортуванням товару і така вартість транспортування уже включена у вартість імпортованого товару. Щодо покликання суду першої інстанції, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності щодо опису товару, зокрема торговельних марок, тобто заявлена в митній декларації інформація про торговельні марки товарів суперечить відомостям з інвойса та пакувального лист, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, на всіх іграшках на стікері зазначена інформація, що виробником продукції є китайська компанія «YGTOYS», однак при цьому торгівельні марки можуть відрізнятись, але виробником є тільки одна компанія, тому при відсутності на упаковці торгівельної марки декларант зазначив виробника. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають скасуванню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, судовий збір за подання позову (квитанція 32528798800006230474 від 30.01.2023 на суму 3787,03 грн) та апеляційної скарги (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 42 від 07.08.2023 на суму 5680,60 грн) необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь позивач в сумі 9467 грн 63 коп. Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 260/490/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2022/000066/1 від 02.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2022/000255 від 02.11.2022. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (код ЄДРПОУ 43985560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» (ЄДРПОУ 44107494) судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 9467 грн 63 коп (дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень шістдесят три копійки). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін У зв`язку з перебуванням судді Ніколіна В.В. у відпустці 12.12.2023 та його тимчасовою непрацездатністю з 13.12.2023 по 29.12.2023, повний текст судового рішення складено та підписано 01.01.2024.