Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/13091/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/13091/23 пров. № А/857/17939/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №460/13091/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Недашківська К.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 18.09.2023),- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті ( далі відповідач ) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 №023590 у розмірі 17000,00 грн.. На обґрунтування0 позовних вимог зазначає, що 22 травня 2023 року позивач отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 №023590, якою до нього застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III ( далі Закон № 2344-III), а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу, індивідуальної контрольної книжки водія, графіку змінності водія. Позивач зазначає, що таке рішення є протиправним, оскільки він не був автомобільним перевізником у цьому випадку, жодного відношення до перевезення вантажу не мав, а відповідно до договору оренди передав свій транспортний засіб у користування іншій особі. Також зазначає, що не був повідомлений про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Просив задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №023590 від 09 травня 2023 року. Стягнуто на користь позивача суму судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що особу автомобільного перевізника було встановлено по реєстраційним документам транспортного засобу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), документи, що супроводжували транспортний засіб. Жодних доказів, що транспортний засіб використовувався іншим автомобільним перевізником під час здійснення перевірки не було надано, окрім видаткової накладної. Також апелянт наголошує на тому, що відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Відсутність такого документа також є правопорушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі Щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки та Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №015721 від 31.03.2023 працівниками контролюючого органу зупинено транспортний засіб марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Контролюючим органом складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2023 №355639 (далі Акт перевірки), яким установлено порушення під час перевезення вантажу згідно Видаткової накладної №П-00000004 від 04.04.2023 перевізник не забезпечив у водія наявності протоколу перевірки та адаптації тахографу, індивідуальної контрольної книжки водія, графіку змінності водія, передбаченого Наказом МТЗУ №340, Наказом МТЗУ №385, статті 34 Закону № 2344-ІІІ. В Акті перевірки зазначено, що відповідальність за таке порушення передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ: абзац 3 частини 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу, індивідуальної контрольної книжки водія, графіку змінності водія. На підставі Акта перевірки винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 №023590 (далі Постанова №023590), якою постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ. Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідальність у вигляді штрафу застосовується саме до автомобільного перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III. Одна лише обставина щодо реєстрації транспортного засобу на праві власності за ФОП ОСОБА_1 не свідчить про наявність у нього статусу автомобільного перевізника та не може бути підставою для його притягнення до відповідальності у порядку статті 60 Закону №2344-III. Вказане свідчить про протиправність оскаржуваної постанови від 09.05.2023 №023590. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення) встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення). Згідно з ст. 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Відповідно до статті 6 Закону №2344-III, встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами врегульовано положеннями порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 (далі Порядок №1567). Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається та затверджується наказом Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку №1567). Згідно з пунктом 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. Згідно з ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ч. 1 ст. 33 Закону №2344-III). Відповідно до абз.3, 15 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники. Як встановлено судом першої інстанції, що згідно договору оренди (найму) транспортного засобу від 01.04.2023 належний позивачу автомобіль переданий ФОП ОСОБА_3 на праві строкового платного користування. Строк дії договору згідно п.6 - до 01 липня 2023 року. Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що на час складання акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2023 автомобіль марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 переданий позивачем в оренду третій особі, тому позивач відповідно не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб`єктом відповідальності. В Акті перевірки вказано, що вантаж перевозився на підставі видаткової накладної №П-00000004 від 04.04.2023. У видатковій накладній №П-00000004 від 04.04.2023 містяться такі відомості: постачальник ПП ОСОБА_3 ; одержувач Зевгель ПП «Ревуцька». Як вірно зазначено судом першої інстанції, що у видаткова накладна №П-00000004 від 04.04.2023 не містить жодної інформації щодо автомобільного перевізника; будь-які посилання у видатковій накладній №П-00000004 від 04.04.2023 щодо ФОП ОСОБА_1 відсутні. Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у поставові від 09.08.2019 справа №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для врахування, а саме: «оскільки, вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III». Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. З урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки від 09.05.2023 №023590 про порушення саме позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому постанова від 09.05.2023 №023590 є протиправною та підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №460/13091/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький