Постанова 4851 № 520/7555/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2023 р. Справа № 520/7555/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 24.04.23 по справі № 520/7555/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі також відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якій, з урахування уточнень позовних вимог від 07.10.2022, просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу невнесення до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.08.2022 за № 390/ос відомостей щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2020 рік, невикористані 14 діб чергової відпустки за 2021 рік та по 10 невикористаних днів додаткової відпустки згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки», за 2020 рік, за 2021 рік та за 2022 рік; - зобов`язати відповідача внести відомості до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.08.2022 за № 390/ос щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2020 рік, невикористані 14 діб чергової відпустки за 2021 рік та по 10 невикористаних днів додаткової відпустки згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки», за 2020 рік, за 2021 рік та за 2022 рік; - визнати протиправними дії відповідача з приводу невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2020 рік, не використані 14 діб чергової відпустки за 2021 рік, та по 10 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» за 2020, 2021, 2022 роки; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2020 рік, невикористані 14 діб чергової відпустки за 2021 рік, та по 10 невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки, згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невстановлення, ненарахування та невиплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 18.03.2020 по 31.08.2022; - зобов`язати відповідача встановити, нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 18.03.2020 по 31.08.2022; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 за № 375, за період з березня 2020 до 31.08.2022 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок виплаченої позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з березня 2020 року до 31.08.2022 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між перерахованою сумою та фактично вже отриманою сумою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 30 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 30 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 31.08.2022. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 18.03.2020 по 31.08.2022. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 31.08.2022 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 18.03.2020 по 31.08.2022, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок, що позивач виконувала завдання, які вимагають доступу до державної таємниці. Вказує, що судом зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити надбавку з роботу в умовах режимних обмежень позивачу за період з 18.03.2020 по 31.08.2022, проте не враховано, що у період з 24.02.2020 по 28.08.2020 позивач проходила професійну початкову підготовку у Одеському центрі первинної професійної підготовки «Академія поліції», а тому не могла виконувати службові обов`язки за посадою слідчого, а саме працювати з відомостями, що становлять державну таємницю. Зазначає, що враховуючи непостійну роботу позивача з документами з грифом секретності "таємно", саме по собі перебування позивача на посаді, що передбачає роботу з такими документами, наявність допуску до роботи з ними не може свідчити про системність роботи особи з розроблення, виготовлення, обліку, зберігання використання документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації та приймання рішень з цих питань або здійснення постійного контролю за станом охорони державної таємниці в розумінні вимог ст. 30 Закону N° 3855-ХІІ та п. 5 Положення N° 414, а отже не може свідчити про наявність права на встановленій щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 31.08.2022 та зобов`язання ГУ НП в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 18.03.2020 по 31.08.2022, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, лейтенант поліції на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.08.2022 за № 390 о/с позивача з 01.09.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2022 по 01.09.2022 у кількості 20 діб. Відповідно до вказаного наказу, стаж служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає 2 роки 6 місяців 14 дні у календарному обчисленні 2 роки 6 місяців 14 дні, час навчання немає у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) немає. Представник позивача звернувся з запитом до відповідача на отримання інформації, зокрема: - чи використано у повному обсязі позивачем щорічні основні оплачувані відпустки за всі роки служби у підрозділах ГУ НП у Харківській області? Якщо ні, то скільки діб таких відпусток та за які роки залишилася не використаними? - чи використано у повному обсязі позивачем додаткові оплачувані відпустки (у тому числі щорічні додаткові соціальні оплачувані відпустки працівникам, які мають дітей) за всі роки служби у підрозділах ГУ НП в Харківській області? Якщо ні, то скільки днів таких відпусток та за які роки залишилися невикористаними? - у випадку наявності не використаних днів щорічних основних оплачуваних відпусток та додаткових оплачуваних відпусток за роки служби позивача повідомити, чи нарахована та чи виплачена грошова компенсація за такі дні. Якщо ні, то з яких причин; - чи мала ОСОБА_1 допуск до державної таємниці у період служби в підрозділах ГУ НП Харківській області. Якщо так, який саме допуск та на підставі якого документа був наданий; - чи опрацьовувались ОСОБА_1 , враховуючи весь період служби в підрозділах ГУ НП Харківській області, під час виконання покладених на неї функціональних обов`язків документи, що мають гриф обмеження доступу. Якщо так, то в якій кількості такі документи опрацьовані за вказаний період часу. Відповідно до листа ГУ НП у Харківській області від 26.09.2022 за № 2637вс/119-12/01-2022 позивач щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік не використовувала у повному обсязі (30 діб), за 2021 рік 14 діб. Водночас повідомлено про те, що позивач додаткову оплачувану відпустку згідно з статтею 19 Закону України «Про відпустки» не використовувала. Листом від 13.09.2022, № 115аз/119/05/29-2022 відповідач повідомив представника позивача, зокрема про те, що у серпні 2022 року відповідачем позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2022 по 01.09.2022 у кількості 20 діб відповідно до чинного законодавства. Листом від 29.09.2022 за № 1710/119/62/01/12-22 відповідач повідомив представника позивача, зокрема про те, що остання у період з 29.08.2020 по 31.08.2022 жодних рапортів про виплату додаткової доплати до грошового забезпечення та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання поліцейським функцій, визначених розділом ІІ Порядку, затвердженого Наказом ГУ НП в Харківській області від 12.11.2020 за № 2165, не подавала; за період несення служби ОСОБА_1 не відповідала критеріям, визначеним пункту 3 розділу ІІ Порядку, яким мають відповідати поліцейські, що включаються до персонального переліку поліцейських, яким встановлена доплата. Вважаючи, що відповідачем при її звільненні не нараховано та не виплачено грошове забезпечення в повному обсязі, позивач звернулася з позовною заявою до суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 31.08.2022 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 18.03.2020 по 31.08.2022, суд першої інстанції виходив із того, що позивач мала допуск до державної таємниці та працювала з документами, що мають гриф обмеження у вказаний період, проте не отримувала від відповідача надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за спірний період. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, що задоволені судом першої інстанції. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейських визначаються Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 за № 988, відповідно до пункту 1 якої грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 988). Згідно підпункту 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 988 виплата поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень проводиться у розмірах та порядку, визначених законодавством. Наказом МВС України від 06.04.2016 за № 260 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі за текстом - Порядок № 260). Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, крім поліцейських, які займають посади в режимно-секретних органах, та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень, крім поліцейських, які займають посади в режимно-секретних органах) установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків. Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Суд зазначає, що якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації. Відтак необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а. При цьому, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному законодавством, про що видати відповідний розпорядчий документ. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18. Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 у справі № 240/229/20). Як убачається з листа ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 27.09.2022 за № 7, відповідно до розпорядження Управління Служби безпеки України в Харківській області від 18.03.2020 № 46Д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 3 (три). Протягом спірного періоду позивачу надбавка за службу в умовах режимних обмежень не встановлювалась, що відповідачем не заперечується. Разом з цим відповідно до листа від 29.09.2022 за № 1710/119/62/01/12-22 (а.с. 55), у період з 24.02.2020 по 28.08.2020 позивач проходила професійну початкову підготовку у Одеському центрі первинної професійної підготовки «Академія поліції», а тому в цей період не могла виконувати службові обов`язки за посадою слідчого, а саме працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, що позивачем під час розгляду справи не спростовано, судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано. Отже позивач, маючи допуск до державної таємниці та працюючи з документами, що мають гриф обмеження, не отримувала від відповідача надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу саме у період з 29.08.2020 по 31.08.2022. Доказів зворотного відповідачем не надано. З огляду на зазначене, колегія суддів уважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача є обов`язок щодо встановлення, нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу у період з 18.03.2020 по 28.08.2020. Відтак доводи апеляційної скарги у відповідній частині заслуговують на увагу. Щодо доводів відповідача про те, що для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, особа не тільки повинна проходити службу в умовах режимних обмежень, за своїми функціональними обов`язками вона повинна постійно працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, а саме: займатися розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, посилаючись при цьому на те, що позивач не працювала постійно з відомостями, що становлять державну таємницю, тому мотивовані рапорти щодо встановлення останній надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за спірний період не подавались, колегія суддів зазначає таке. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17. Також необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Судом установлено, що позивач мала допуск до державної таємниці та виконувала завдання, які вимагають доступу до державної таємниці та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці. Доводи відповідача про те, що право на доплату мають лише особи, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, проте за спірний період позивачем взагалі не було опрацьовано жодного документу з грифами «цілком таємно», «таємно», є безпідставними, оскільки в даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених позивачем документів (значної або незначної кількості), або часу, витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм у даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою - позивачем. Обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці, не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи, колегія суддів уважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду, за який відповідачу слід установити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу, а саме за період з 18.03.2020 по 28.08.2020 та прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. З урахуванням приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 520/7555/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 28.08.2020 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.03.2020 по 28.08.2020. Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 по справі № 520/7555/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош