Постанова 4852 № 160/3611/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3611/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №160/3611/23 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі,- ВСТАНОВИВ: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-04-000675-c від 07.11.2022. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 визнано неповажними вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та залишено позовну заяву без руху з наданням десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, шляхом подання (надіслання) до суду: документа про сплату судового збору за подання цього адміністративного позову в сумі 2684,00 грн; обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку. 09.03.2023 до суду від Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, до якої було додано платіжну інструкцію № 2484 від 08.03.2022 про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн, документи на підтвердження повноважень представника позивача та докази доставки цієї заяви до електронних кабінетів відповідача і третьої особи. Заяву про поновлення строку звернення до суду обґрунтовано тим, що вперше позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-04-000675-c від 07.11.2022 у межах встановленого законом строку. Після повернення первинно поданої позовної заяви позивач звернувся до суду з даним позовом повторно. Також позивач зазначає, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, наказом Дніпровської міської ради № 170-к від 12.09.2022 запроваджено дистанційний режим роботи працівників Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Для оформлення позовної заяви та додатків до неї необхідна наявність електропостачання та Інтернету, оскільки документи, що додаються до позову, роздруковуються з електронної системи закупівель. Внаслідок запровадження через масовані ракетні обстріли в Україні екстрених аварійних та стабілізаційних відключень електропостачання, необхідності перебування працівників Департаменту в укриттях під час повітряної тривоги, значного навантаження на працівників Департаменту та повернення первинно поданої позовної заяви було пропущено строк звернення до суду. Департаментом оперативно, наскільки це можливо в таких умовах, було повторно подано позов до суду. Крім того, Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 09.06.2021, встановлено обмеження на здійснення бюджетних платежів. Тому у Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради не було можливості вчасно сплатити судовий збір за повторне подання позову, що також вплинуло на строк звернення до суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року визнано неповажними вказані Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою, повернуто позивачеві позовну заяву. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вперше, позовна заява була подана в межах строку звернення до суду. Проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 р. у справі № 160/18509/22 позовну заяву було залишено без руху. Унаслідок широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, постійної загрози життю та здоров`ю працівників Департаменту гуманітарної політики недоліки позовної заяви у встановлений строк усунуті не були. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 р. у справі № 160/18509/22 позовну заяву повернуто позивачу та роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. З урахуванням наведених обставин, позовна заява була подана до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно. Оскільки позовна заява подавалася до суду повторно, то позивачем вже було пропущено строк звернення до адміністративного суду, тому до позовної заяви було додано заяву про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою суду позов залишено без руху та в подальшому повернуто позивачу. Скаржник зазначає, що з жовтня 2022 р. у м. Дніпро, внаслідок масованих ракетних атак, часто відсутня електроенергія, водопостачання, що унеможливлює нормальну роботу працівників Департаменту. Окрім того, у м. Дніпро щодня лунають повітряні тривоги і працівники Департаменту більшість свого робочого часу перебувають у сховищах та укриттях. Через масовані ракетні удари в Україні були запроваджені екстрені аварійні відключення світла, низка міст, у тому числі місто Дніпро, залишилися без світла, води та тепла. Пошкоджені об`єкти інфраструктури життєзабезпечення. Унаслідок ракетних ударів у грудні 2022 р. у м. Дніпро та Дніпропетровській області пошкоджено ряд об`єктів енергетичної інфраструктури, сталися масові знеструмлення об`єктів водо - та теплопостачання, запроваджено щоденні графіки стабілізаційних відключень електроенергії. Інформація про наведені події є загальновідомою та наявна у відкритих джерелах у ЗМІ та мережі Інтернет. Скаржник вважає, що вказані обставини є поважними, отже, у суду першої інстанції були підстави для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду із позовом. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Залишаючи без розгляду, позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк оскарження спірного висновку встановлений частиною десятою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України , позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, за положенням частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України , для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до пункту 10 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження. Відповідно до частини 8 статті 8 Закону України Про публічні закупівлі замовник має право протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз`ясненням змісту висновку та його зобов`язань, визначених у висновку. Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює скороченні строки: 3 робочі дні дня звернення за роз`ясненнями, 5 робочих днів для подання заперечень і 10 робочих днів для звернення до суду. Всі ці строки відраховуються від дати оприлюднення висновку. За сталою практикою Верховного Суду за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства. При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 120/1196/19-а , від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії № 7888/03 тощо). У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права. Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, молодша норма припиняє суперечливу до неї старшу: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем. Отже, у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон України «Про публічні закупівлі». Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справа № 160/13393/21, від 30 червня 2022 року справа № 320/11285/21, від 02 листопада 2023 року справа № 160/20810/22. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині другій статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Своєю чергою суд при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19. Звертаючись до суду, позивач просить скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-04-000675-c від 07.11.2022, був оприлюднений 07.11.2022і саме з цієї дати обраховується десятиденний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження замовником відповідного висновку контролюючого органу. З позовною заявою позивач звернувся 17.11.2022 через систему «Електронний суд», тобто з пропуском строку звернення до суду. Колегія суддів зауважує, що вказані обставини підтверджуються позивачем та матеріалами справи. Позивач посилався на звернення вперше до суду з позовом щодо оскарження висновку у строк ,визначений законом. Проте, ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, з огляду на подання копії документа, який підтверджує сплату судового збору, та у подальшому повернуто позивачу. Скаржник зазначає, що внаслідок широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, постійної загрози життю та здоров`ю працівників Департаменту гуманітарної політики, як зазначив позивач, недоліки позовної заяви не були усунуті. Отже, у листопаді 2022 року позивач вдруге подав до суду цей позов про оскарження висновку. Суд зазначає з цього приводжу наступне. Слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на звернення з позовом, та їх обчислення до КАС України не вносились. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер. Слід наголосити, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом. Посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на його роботу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання позову. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 320/3537/19, від 17 жовтня 2022 року у справі №640/32298/20, від 17 жовтня 2022 року у справі №990/134/22, від 13 жовтня 2022 року у справі №200/7905/20-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/6082/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №420/22078/21. У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник покликався саме на введення в Україні воєнного стану, а також на складнощі у роботі Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, які цим спричинені. Суд зазначає, що з клопотання позивача не вбачається, що неможливість подання позову у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану. Скаржником будь-яких доказів в підтвердження того, що пропущення процесуальних строків зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, не надано. Отже, правових, як і організаційних, причин вважати, що позивач був позбавлений ефективно виконувати свої повноваження суд не вбачає. Суд наголошує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради крізь компетенційну призму не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави. Таким чином, колегія суддів зауважує, що у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження спірного висновку у встановлений законом строк. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справа № 160/20810/22. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»). У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на сформульований Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб?єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку. З урахуванням установлених обставин справи, часу, що минув, а також пропорційності та юридичної визначеності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності з огляду на вказане підстав для повернення позову. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №160/3611/23 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №160/3611/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко