Постанова 4824 № 754/3555/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2023року м. Київ Справа №754/3555/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/10788/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Панченко О.М., 25 квітня 2023 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтайм Капітал», ОСОБА_2 , державного реєстратора приватного нотаріуса Легкобит Станіслава Олександровича, державного реєстратора приватного нотаріуса Юдіна Максима Анатолійовича, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, скасування державної реєстрації, В С Т А Н О В И В У березні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням змін позовних вимог від 16 березня 2021 року, просив: - визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2802-1/18 від 28 лютого 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за кредитним договором №150102042294023 від 28 грудня 2012 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК» та договором забезпечення - іпотечним договором р/н 2741 від 28 грудня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК»; - визнати недійсним договір від 02 березня 2018 року про відступлення прав за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтайм Капітал» та фізичною особою ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною 02 березня 2018 року, зареєстрованому в реєстрі за №207; - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича, як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2018 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1539089180000 на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 207, виданий 02 березня 2018 року, видавник: ПН КМНО Гембарська С.І.; Іпотечного договору серія та номер: 2741, виданого 28 грудня 2012 року, видавник: ПН КМНО Дудко Ю.А. згідно з яким 24.04.2018 року внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію; - скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером запису 25879816 від 24 квітня 2018 року, державний реєстратор : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 32 кв.м., житлова площа 11,8 кв.м., кількість кімнат-1 за ОСОБА_2 ; - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 грудня 2020 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1539089180000 на підставі договору іпотеки серія та номер: 2741, виданого 28 грудня 2012 року, видавник: ПН КМНО Дудко Ю.А. згідно з яким 09 грудня 2020 року внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію; - скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером запису 34566240 від 09 грудня 2019 року, державний реєстратор : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 32 кв.м., житлова площа 11,8 кв.м., кількість кімнат-1 за ОСОБА_2 /т.1 а.с.1-5, т. 2 а.с.99-104/. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ «АСТРА БАНК» був укладений кредитний договір №150102042294023, в забезпечення якого було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позивач надав в іпотеку ПАТ «АСТРА БАНК» свою квартиру, яку придбав у 2008 році, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 32,00 кв.м. Позивач зазначає, що 06 грудня 2013 року без його згоди, ПАТ «АСТРА БАНК» передав права кредитора та іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк». Згодом 26 лютого 2018 року ПАТ «Дельта Банк» через електронний аукціон продав право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал». Вже 28 лютого 2018 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, а 02 березня 2018 року був нотаріально посвідчений договір відступлення прав за договором іпотеки р/н 207 між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_2 . Позивач вважає, що останні договори, по своїй суті є договором факторингу, укладення якого з фізичною особою не допускається та, як наслідок, є недійсним, що суперечить ст. 512 та ст.1054 ЦК України. Вказане призвело до порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_3 на підставі рішення державного реєстратора Легкобит С.О. про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру став власником квартири позивача, що була передана в іпотеку. Здійснену державну реєстрацію права власності вважає незаконною, оскільки вона вчинена з порушенням строків позовної давності, за відсутності належного повідомлення позивача про наявність заборгованості, без здійснення оцінки предмету іпотеки та особою, яка не має на те права. 30 квітня 2018 року громадянин ОСОБА_2 у відсутність позивача без його згоди заселився в його квартиру та змінив замки. Виселення позивача відбулось разом з малолітньою дитиною незаконно, з грубим порушенням вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку», в якій вказано, що всі мешканці після звернення стягнення на житлове приміщення, яке було предметом іпотеки, повинні бути повідомлені письмово про виселення протягом 1-го місяця. Позивач не отримував письмової вимоги відповідача про виселення протягом місяця, рішення суду про його виселення відсутнє. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтайм Капітал», ОСОБА_2 , державного реєстратора приватного нотаріуса Легкобит Станіслава Олександровича, державного реєстратора приватного нотаріуса Юдіна Максима Анатолійовича, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, скасування державної реєстрації - залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. Суд першої інстанції вказав на те, що право вимоги передано без додаткової плати, а тому у даних правовідносинах не вбачається елементів договору факторингу. Іпотечний договір містить застереження про можливість звернення стягнення на іпотечне майно на підставі та у порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку». З наведеного вбачається, що державним реєстратором виконано вимоги Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки та на законних підставах зареєстровано право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_2 .. Посилання позивача на порушення прав малолітньої дитини, яка зареєстрована в квартирі, яка є іпотечним майном, суд вважає безпідставними, оскільки реєстрація малолітньої дитини позивача в квартирі була здійснена 25 січня 2018 року, тобто, на час укладання іпотечного договору малолітні діти в квартирі зареєстровані не були. Крім того, за умовами іпотечного договору, іпотекодавець гарантував, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, не мешкають малолітні та інші неповнолітні діти і гарантував, що на час знаходження предмета іпотеки в іпотеці малолітні або неповнолітні діти в цій квартирі не будуть мешкати та не будуть зареєстровані. Отже, укладення договору іпотеки не потребувало згоди органу опіки та піклування, а реєстрація малолітньої дитини в іпотечній квартирі після закінчення строку виконання кредитних зобов'язань та виникнення права вимоги на звернення стягнення на іпотечне майно, свідчить про намагання позивача уникнути виконання своїх грошових зобов`язань. Не погодився із вказаним рішенням суду позивач, ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь фізичної особи ОСОБА_2 не звернув увагу на ту обставину, що в даному випадку ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не є банком, а також на момент продажу права вимоги не перебувало в процедурі ліквідації, а тому договір відступлення права вимоги суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа. Також вказує на те, що згідно умов договору відступлення права вимоги від 28 лютого 2018 року ціна відступлення права вимоги - 180000,00 грн. При цьому, згідно п.1.2 договору загальний розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором становив 598747,79 грн. Отже, в даному випадку винагородою фактора за надання клієнтові відповідної послуги являється різниця між номінальною вартістю вимоги 598747,79 грн та ринковою вартістю права вимоги 180000,00 грн. Тобто, договір про відступлення права вимоги № 2802-1/18 від 28 лютого 2018 року містить всі ознаки Договору факторингу. Позивач також зазначає, що в матеріалах справи міститься копія декларації на перевезення № 6688-28265 від 06 березня 2019 року ТОВ «ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА» з невідомим підписом в правому нижньому кутку даної декларації над словами «підпис отримувача», згідно якої позивач нібито отримав вищевказану письмову вимогу про необхідність сплати заборгованості, однак суд першої інстанції, повинен був визнати факт недостовірності вказаного доказу відповідно до положень ч.10 ст. 84 ЦПК України, оскільки суду не було надано оригіналу такої декларації. В суді першої інстанції ним також була заявлена вимога про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50135098 від 10 грудня 2020 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1539089180000. Однак судом першої інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства не було надано жодної оцінки доказам щодо вищезазначеної вимоги позивача. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухваленим за повного з`ясування всіх обставин справи, в свою чергу доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та є безпідставними. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Нечай Р.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Виходячи з тексту позовної заяви предметом спору у даній справі є, по-перше, правочини щодо переходу прав кредитора у зобов`язанні, а по-друге перехід права власності від позивача до відповідача ОСОБА_2 .. По суті правовідносин щодо переходу прав кредитора у зобов`язанні судом встановлені наступні обставини. На підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2008 року позивач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /т.1 а.с.17-18 т.2 а.с.117-118,131/ 28 грудня 2012 року ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , уклали Кредитний договір №150102042294023, за умовами якого Кредитор ПАТ «Астра Банк» відкриває Позичальнику ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію та встановлює Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 249920 грн, а Позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим Договором. Строк кредитної лінії був визначений сторонами договору з 28 грудня 2012 року по 28 грудня 2017 року включно /т.1 а.с.7-12,49-54 т.2 а.с.107-112/. Також 28 грудня 2012 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 уклали Іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А., зареєстрований в реєстрі за №2742. За умовами цього договору позивач, як Іпотекодавець, передав в іпотеку належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /т.1 а.с.13-16,55-58 т.2 а.с.113-116/. В листі за вих. №13329/АВ-К/06122013-02992/1 від 06 грудня 2013 року, ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» повідомили позивача ОСОБА_1 про те, що первісним кредитором на користь нового кредитора було здійснено відступлення своїх прав вимоги за кредитним (и) договором (ами), договором (ами) іпотеки, договором (ами) застави та/або договором (ами) поруки. Відступлення не призведе до будь-яких змін обсягу прав та обов`язків за кредитними документами. Зокрема, суми, що підлягають сплаті, та строки їх сплати залишаються такими ж. У результаті відступлення новий кредитор є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами (включаючи, без обмеження права на всі платежі за кредитним (и) договором (ами), всі проава іпотекодержателя за Договором (ами) іпотеки, всі права заставодержателя за Договором (ами) застави та всі права кредитора за Договором (ами) поруки) з 02 грудня 2013 року /т.1 а.с.19,61 т. 2 а.с.119/. Згідно Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2017-12-01-000091-а, номер лоту: F11GL5455, власник активів: «Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», дата та час початку електронного аукціону: 29.01.2018 09:39:59; дата та час завершення електронного аукціону: 29.01.2018 16:41:10; найменування активів (майна) лоту (склад лоту): право вимоги за кредитним договором 150102042294023 від 28 грудня 2012 року, укладеним між фізичною особою. Забезпечення: однокімнатна квартира, загальною площею 32,00 кв.м., житловою площею 11,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .; Переможець: Учасник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм капітал»; Ціна продажу лоту: 161500,00 грн /т.1 а.с.31-32,73-74, т.2 а.с.134/. 26 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» було укладено Договір № 290/К купівлі-продажу майнових прав, за яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» перейшли у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та включають, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами /т.1 а.с.21-22, 63-64 т. 2 а.с.121-122/. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» 28 лютого 2018 року відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором та 02 березня 2018 року та право вимоги за Договором іпотеки /т.1 а.с.23-26,65-68, т. а.с.123-126/. 20 квітня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальчинская і Партнери» складено Звіт про оцінку майна № FS01-180420-014, згідно з яким ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визначена в розмірі 410000 (чотириста десять тисяч) гривень /т.1 а.с.145-163/. 23 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гембарською С.І. видано свідоцтво про передачу заяви, згідно з якою нею було передано ОСОБА_5 заяву ОСОБА_2 , яка по суті є вимогою в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» /т.1 а.с.33,75, 164-169 т. 2 а.с.138,147/. Матеріали справи також містять копію наряду нотаріуса щодо вчинення вказаної нотаріальної дії, з якої вбачається, що заява була вручена через службу кур`єрської доставки «EXSPRESS MOTO» /т.3 а.с.79-88/. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 27 квітня 2018 року внесено запис про належність ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 .; підстава виникнення права власності: Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, серія та номер: 207, виданий 02 березня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І.; Іпотечний договір, серія та номер: 2741, виданий 28 грудня 2012 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А. Дата та час державної реєстрації: 24 квітня 2018 року 13:44:12. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40803913 від 25 квітня 2018 року 11:03:11, приватний нотаріус Легкобит Станіслав Олександрович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. /т.1 а.с.29-30, 71-72,99,101 т.2 а.с.129-130,135-136, 145-46/. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 754/2339/19 було визнано протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С.А, як державного реєстратора про державну реєстрацію 25 квітня 2018 року, індексний номер: 40803913, права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 /т.1 а.с.182-185, т.2 а.с.156-171/. Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 /т.2 а.с.172-185/. За даними Єдиного державного реєстру судових рішення, постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядалась. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що 09 грудня 2019 року внесено запис про належність ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 .; підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 2741, виданий 28 грудня 2012 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А. Дата та час державної реєстрації: 09 грудня 2019 року 17:15:11. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50135098 від 10 грудня 2019 року 11:03:11, приватний нотаріус Юдін Максим Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ / т.2 а.с.132-133/. Згідно з положеннями ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом свого права має кожна особа у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. За змістом ч. 1 ст. 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Частиною 3 ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 висловила наступну правову позицію. Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (пункти 37, 38). Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (пункт 48). Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (пункт 51). Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (пункт 57). У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 та від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19 також викладено правовий висновок, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ. У Постанові від 27 червня 2023 року у справі № 296/365/20 Верховний Суд вказав на те, що ОСОБА_2 не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і договорами, які його забезпечують. Враховуючи викладене, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Оскільки за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладений банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав кваліфікувати оскаржуваний договір відступлення права вимоги як договір факторингу є правильними та обґрунтованими. Зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 та від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19, постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 705/5544/19, від 10 серпня 2021 року в справі № 755/7758/19, від 16 лютого 2022 року в справі № 754/12759/17, від 08 липня 2022 року в справі № 487/7748/18 та від 25 січня 2023 року в справі № 638/18879/18. У Постанові від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків. Враховуючи, що банк, розпродаючи активи у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, мав право продати право вимоги за кредитним та іпотечним договорами не лише фінансовій установі, то таке право перейшло до нового кредитора ТОВ «Фінанс Проперті Групп» з огляду на зміст положення статті 514 ЦК України. Отже, як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) розпродує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії. Таким чином, ТОВ «Фінанс Проперті Групп», відступаючи права кредитора та іпотекодержателя, набуті на відкритих електронних торгах з продажу активів позбавленого банківської ліцензії та перебуваючого у процедурі ліквідації банку на користь не фінансової установи, а фізичної особи, діяв правомірно. Враховуючи, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , витребування квартири АДРЕСА_1 у цьому випадку є похідними від вимог про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, у задоволенні яких відмовлено, тому, відповідно, наявні підстави для відмови у задоволенні зазначених вимог також. Верховний Суд погодися із доводами касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 (позивач) не довів належними та допустимими доказами порушення його прав внаслідок купівлі ОСОБА_2 права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Верховний Суд наголосив, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права. В силу ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В порядку ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже виходячи з наведених норм чинного законодавства та вже усталеної практики, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними, оцінюючи обґрунтованість застосування такого способу захисту, як оспорення правочину, суду необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені оспорюваним правочином, оскільки недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія покликана не допускати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. З наведених обставин справи вбачається, що позивач є стороною (боржником у зобов`язанні) кредитного договору та договору іпотеки від 28 грудня 2012 року. Позивач не вказує і не надає доказів щодо виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань. Первісний кредитор ПАТ «Астра Банк» на підставі договору від 02 грудня 2013 року передав право вимоги ПАТ «Дельта Банк». На підставі постанови правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція ФГВФО 02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк». За результатами електронного аукціону від 29 січня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, в тому числі і щодо договорів укладених з позивачем. 28 лютого 2018 року ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором та право вимоги за Договором іпотеки Враховуючи, що ПАТ «Дельта Банк», розпродаючи активи у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, мав право продати право вимоги за кредитним та іпотечним договорами не лише фінансовій установі, то таке право перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» з огляду на зміст положення ст. 514 ЦК України. Отже, як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) розпродує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії. Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтайм капітал», відступаючи права кредитора та іпотекодержателя, набуті на відкритих електронних торгах з продажу активів позбавленого банківської ліцензії та перебуваючого у процедурі ліквідації банку на користь не фінансової установи, а фізичної особи, діяв правомірно. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, право вимоги було передано без додаткової плати, а тому у даних правовідносинах не вбачається елементів договору факторингу. Апеляційний суд також вважає, що оспорюваним договором про відступлення права вимоги не порушуються права позивача, який не є стороною цього договору. Оспорюючи зазначений договір, позивач у позовній заяві не зазначив, які саме його права порушені цим договором. Позовна заява містить тільки доводи щодо неправомірності переходу права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи, які є помилковими з огляду на наведені у цій постанові мотиви. При цьому заміна кредитора у зобов`язанні не змінює саме зобов`язання і позивач має ті ж самі права і обов`язки, визначені кредитним та іпотечним договорами, як перед первісним кредитором, так і, у разі переходу права вимоги, перед іншим кредитором, а тому сама по собі заміна кредитора не свідчить про порушення прав позивача. Позивач також не посилався на належне виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором та повернення кредитору коштів у порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Інших підстав недійсності оспорюваних договорів позивач не зазначив. А подальші дії вчинені новим кредитором не дають підстав для визнання недійсним правочину щодо переходу прав кредитора. Враховуючи, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , у цьому випадку є похідними від вимог про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, у задоволенні яких відмовлено, тому, відповідно, наявні підстави для відмови у задоволенні зазначених вимог також. Крім того, враховуючи те, що позивач уже звертався до суду з позовом про визнання протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С.А, як державного реєстратора про державну реєстрацію 25 квітня 2018 року, індексний номер: 40803913 , права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , з підстав порушення процедури, однак постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 754/2339/19 було відмовлено у задоволенні цих вимог, то відсутні підстави для визнання недійсним рішення та скасування запису про державну реєстрацію вчинену цим державним реєстратором. Отже, всупереч наведеним нормам процесуального законодавства стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності порушеного права, що давало б підстави для здійснення його захисту в судовому порядку, а також доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачає право кожної із сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч наведеним положенням ЦПК України стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження порушеного права та заявлених позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з`ясуванням судом обставини справи в зв`язку з відсутністю доказів, що виходячи з положень цивільного процесуального законодавства є обов`язком сторін у справі, зокрема позивача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 27 грудня 2023 року.