Постанова Київський апеляційний суд № 759/9707/23

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 759/9707/23 Номер апеляційного провадження 33/824/5636/2023 Головуючий у суді першої інстанції В. О. Коваль Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 22 грудня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у с т а н о в и в : Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і підданно його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Суддею суду першої інстанції встановлено, що 14.05.2023 ОСОБА_1 о 01 год 10 хв. рухався по вул. Кільцева дорога навпроти вул. Зодчих, 30 у місті Києві, керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на боді камеру 474021. ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Апелянт вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі, оскільки обставини викладені у ньому не підтвердженні іншими доказами, а сам протокол за своєю правовою природою не є беззаперечним доказом. Також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній запис про те, що здійснювалася відеофіксація. Долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери працівника поліції не підтверджує навність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на ньому не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зупинення працівником поліції цього транспортного засобу. А відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом виключає потребу проходити огляд на стан сп'яніння та адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема у матеріалах справи відстуні відомості з якого носія було сформовано запис на оптичний диск, тому такий доказ не є належним. Крім того зазначає, що він транспортним засобом 14.05.2023 о 01 год 10 хв не керував через його несправний технічний стан, що підтверджується власними поясненнями та поясненнями ОСОБА_3 , нарядом - замовленням СТО «ДВС Сервіс» щодо ремонту автомобіля. Також ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки він є військовослужбовцем, то згідно чинного законодавства його огляд на стан сп'яніння повинен був проводитися військовою службою правопорядку ЗСУ, а не працівниками поліції. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Пояснив суду, що він є офіцером, майор, перебуває на військовій службі ЗСУ. 13.05.2023 року він в складі колони повертався до міста Києва з боєвого завдання з м. Вовчанск Харківської області. 14.05.2023 року він відірвався від колони та проїхав вперед, де на Кільцевій дорозі в м. Києві автомобіль яким він керував вийшов із ладу і не міг продовжувати рух далі. Там він очікував своїх побратимів, щоб вони буксиром доставили автомобіль до його будинку, так як його необхідно було розвантажити перед доставкою на СТО. Після того, як автомобіль зупинився і не міг рухатись далі, він знаходився біля автомобіля, очікував прибуття своїх побратимів, але через деякій час до нього під`їхали працівники поліції і склали на нього протокол. ОСОБА_1 пояснив суду, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а випив бутилку пива вже після того, як його автомобіль зломався і він розумів, що далі він не буде керувати автомобілем, оскільки автомобіль будуть буксіровать його колеги. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 14.05.2023 о 01 год 10 хв. рухався по вул. Кільцева дорога навпроти вул. Зодчих, 30 у місті Києві, керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на боді камеру 474021. ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суддя суду першої інстанції керувався внутрішніми переконаннями, які ґрунтуються на дослідженні обставин справи в їх сукупності та суддя дійшов висновку про підтвердження винуватості ОСОБА_1 даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі та поясненнями самого ОСОБА_1 . Проте апеляційний суд не погоджується з вказаними висновками судді суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суд приймаючи постанову, повинен навести докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та дати їм належну оцінку в їх сукупності. Однак, всупереч вказаним вимогам закону, судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані та перевірені всі обставини справи, зокрема факт керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.

282. Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що 13.05.2023 повертаючись з м. Вовчанськ, Харківської області, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався у колоні разом з іншими військовими автомобілями з бойового завдання. З часом він вирвався уперед. Під час руху у м. Києві він розумів, що його автомобліь виходить з ладу через несправність двигуна, що зумовило його повну зупинку по вул. Кільцева дорога навпроти вул. Зодчих, 30 у місті Києві. Повідомивши про несправність автомобіля начальника служби сил підтримки ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 чекав на товаришів, які погодилися відбуксувати його автомобіль до місця проживання. Наступного дня він викликав евакуатор, який доставив автомобіль на СТО. Вказує, що на той момент коли до нього підійшли працівники поліції він не керував автомобілем, оскільки той був несправний, він стояв біля автомобіля та чекав товаришів. На підтвердження обставин, викладених у своїх поясненнях ОСОБА_1 надав суду наряд - замовлення СТО «ДВС Сервіс», який містить відомості про виклик евакуатора та ремонт автомобіля. А також письмові пояснення ОСОБА_3 , згідно яких ОСОБА_1 13.05.2023 їхав з м. Вовчанськ, Харківської області, з бойового завдання, попереду колони, на автомобілі «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 . В ході проходження маршруту ОСОБА_1 на своєму атомобілі відірвався значно вперед. Близько 23 год 30 хв 13.05.2023 він повідомив ОСОБА_3 про несправність автомобіля та просив його буксиром доставити до місця проживання. Вночі 14.05.2023 автомобіль ОСОБА_1 буксиром доставили до будинку останнього. Аналогічні пояснення були надані ОСОБА_1 і під час розгляду справи судом першої інстанції. Суд першої інстанції, надаючи оцінку таким поясненням, оцінив їх критично, розцінивши їх як обрану ОСОБА_1 позицію з метою уникнення відповідальності. В той же час, суд першої інстанції не дав належної оцінки матеріалам відеозапису, який не містить даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 . Не містить вказаний доказ і запису зупинки працівниками поліції вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Вимогами частини другої статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 9 розділу II Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 12 розділу II Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до Інструкції (п. 8 розділу II Інструкції) Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №370536 від 14 травня 2023 року, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається, що останній керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився . При цьому, судом не надано належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема відеозапису, поясненням самого ОСОБА_1 та поясненням ОСОБА_3 , які в сукупності та логічному взаємозв`язку спростовують обставини, викладені у протоколі щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , у зазначений в протоколі час. ОСОБА_1 надав в судовому засіданні суду першої інстанції пояснення щодо того, що він не керував вказаним транспортним засобом 14.05.2023, оскільки автомобіль був несправний, та звернув на обочину, щоб дочекатися коли проїдуть його товариші відбуксувати автомобіль додому, в той же час до нього під`їхали поліцейські та почали пропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Ці пояснення узгоджуються із наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що транспортний засобіб «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , стоїть із заглушеним двигуном, ОСОБА_1 не керував ним, оскільки в цей час стояв поруч з автомобілем. При цьому на відеозаписі боді камери працівника поліції не відображено рух транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , його зупинка працівниками поліції. Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі. При перегляді відеозапису апеляційним судом встановлено, що відео, як доказ, не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , 14.05.2023 о 01 год 10 хв за адресою: вул. Кільцева дорога навпроти вул. Зодчих, 30 у місті Києві. Тобто, висновок суду першої інстанції щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом нічим не підтверджений. Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. У п. 2.5 ПДР України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Тобто, необхідною умовою притягнення до відповідальності особи є належне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, що у свою чергу включає певну та відповідну наявність доказів, що особа керувала транспортним засобом, а не просто у ньому чи біля нього перебувала. Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено факт керування ОСОБА_1 автомобілем у вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, він не був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України на час коли до нього під`їхали працівники поліції, відповідно не підлягає відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння чи за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП). Ураховуючи викладене, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідно в його діях відсутній склад даного правопорушення. За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач