Постанова 4816 № 592/12166/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2023 року м.Суми Справа №592/12166/23 Номер провадження 22-ц/816/2220/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2023 року у складі судді Костенка В.Г., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складено 19 вересня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Супруна Д.В. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 11 вересня 2020 року по 16 серпня 2022 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. На день звільнення утворилася заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 51159 грн 62 коп., яку виплатити позивачу відмовилися. Період затримки розрахунку при звільненні становить з 17 серпня 2022 року по 17 лютого 2023 року. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 51 159 грн 62 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2022 по 17 лютого 2023 року, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 541 грн 71 коп., у загальному розмірі 72 047 грн 43 коп. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання- Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 41 183 грн 50 коп. Стягнуто з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання- Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 40 434 грн 48 коп. без відрахувань податків і зборів. Відмовлено у іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання-Інжиніринг». Стягнуто з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» на користь держави відшкодування судових витрат у розмірі 2 147 грн 20 коп. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ «СМНВО - Інжиніринг»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що затримка виплати заробітної плати позивачу виникла не з вини товариства. Наголошує на наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які спричинили порушення зобов`язання товариства по своєчасній виплаті заробітної плати, а саме надзвичайність та невідворотність військової агресії з боку рф. Сумською Торгово-промисловою палатою були видані сертифікати, якими засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вважає,що вказані обставини, враховуючи ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є підставою для звільнення товариства від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, адже вони виникли внаслідок військової агресії рф проти України. В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, позивачем подано не було. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не повністю. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 11 вересня 2020 по 16 серпня 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «СМНВО-Інжиніринг», звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 7). На дату звільнення заборгованість з виплати заробітної плати становила 41 183 грн 50 коп. (після відрахування ПДФО та військового збору). Відповідно до довідки AT«СМНВО -Інжиніринг» від 31 серпня 2023 року № 16-07/571 середньоденна заробітна плата без вирахування ПДФО та військового збору ОСОБА_2 складає ОСОБА_3 454 грн 32 коп. (а.с. 19). Наказом AT«СМНВО -Інжиніринг» від 07 жовтня 2022 року № 82 з 10 жовтня 2023 року для всіх працівників AT«СМНВО -Інжиніринг» встановлено неповний робочий тиждень тривалістю 24 години, з робочими днями: понеділок, вівторок, середа (а.с. 20). Наказом AT«СМНВО -Інжиніринг» від 26 грудня 2022 року № 105 встановлено на січень 2023 року неповний робочий тиждень для всіх працівників АТ з робочими днями: 10, 11, 16, 17, 18, 23, 24, 25, 30 та 31 січня (а.с. 21). Наказом AT«СМНВО -Інжиніринг» від 04 січня 2023 року № 1 внесено зміни до наказу № 105 від 26 грудня 2022 року та встановлено неповний робочий тиждень для всіх робітників АТ з наступними робочими днями: 16, 17, 18, 23, 24, 25, 30 та 31 січня (а.с. 22). Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні відповідач не виплатив позивачу всіх сум, що належали йому від підприємства, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по не виплаченій заробітній платі в розмірі 41183 грн 50 коп. та на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2022 року по 15 лютого 2023 року включно в сумі 40 434 грн 48 коп. Проте, колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Ураховуючи зазначені положення законодавства України, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП Українинастає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження №61-23170сво18). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виникнення у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки АТ «СМНВО - Інжиніринг» в порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення ОСОБА_1 не було здійснено розрахунку по нарахованій заробітній платі. Судом правильно враховано вимоги ст. 117 КЗпП України, а тому період затримки розрахунку при звільненні становить з 17 серпня 2022 року (перший робочий день товариства після звільнення позивача) по 15 лютого 2023 року (останній робочий день товариства, що передує дню фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців). Проте, судом першої інстанції не враховано надані відповідачем докази на спростування вини товариства у невиплаті позивачу заробітної плати. Так, статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)». Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року, справа № 905/857/10, провадження № 12-56гс21, зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні ст. 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»встановлено, що протягом терміну дії цього Законуєдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Із викладеного вбачається, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (ст. 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів. Відповідно до положень статті 263 ЦК Українинепереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання. Із урахуванням положень ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту. За таких обставин, роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року (а.с. 24). Постановою прокурора Окружної прокуратури міста Суми Левченка А. від 14 квітня 2022 року визнано АТ «СМНВО-ІНЖИНІРИНГ» потерпілим у кримінальному провадженні № 42022202510000032 від 05 березня 2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та віддання наказів про вчинення таких дій, що полягали у вчиненні обстрілів мирного населення та цивільної інфраструктури 05 березня 2022 року, що призвело до зруйнування будівель і споруд АТ «СМНВО-ІНЖИНІРИНГ» по пр-ту Курському, 30, м. Суми (а.с. 23). 30 листопада 2022 року Сумською Торгово-промисловою палатою було видано АТ «СМНВО-ІНЖИНІРИНГ» сертифікат № 5900-22-1596, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме, забезпечення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, а саме зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Визначено період форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року; дата закінчення тривають на 30 листопада 2022 року (а.с. 25-26). 24 січня 2023 року Сумською Торгово-промисловою палатою було видано AT «СМНВО - Інжиніринг» сертифікат № 5900-23-0322, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме, забезпечення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, а саме зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України по Договору на поставку № 1467/21 запасних частин до насосного обладнання для планово-попереджувального ремонту енергоблоку № 1 Білоруської АЕС від 03.11.2021. Визначено період форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року; дата закінчення тривають на 24 січня 2023 року (а.с. 27). 13 лютого 2023 року Сумською Торгово-промисловою палатою видано «СМНВО - Інжиніринг» сертифікат № 5900-23-0741, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме, забезпечення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, а саме зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України по Контракту № 104/2113050-051.01.5635 від 19 травня 2021 року укладеному між АТ «СМНВО-ІНЖИНІРИНГ» та ВАТ «Нафтан». Визначено період форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року; дата закінчення тривають на 13 лютого2023 року (а.с. 28). Таким чином, наданими відповідачем доказами встановлено, що в наслідок збройної агресії рф підприємство зазнало майнових втрат, його майно було пошкоджено, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що невиконання зобов`язання з невиплати позивачу заробітної плати у період з 17 серпня 2022 року по 13 лютого 2023 року включно відбулось внаслідок дії обставин непереборної сили, що в силу частини 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням. Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження існування у відповідача форс мажорних обставин, які перешкоджали товариству виплати заробітної плати за період з 14 лютого 2023 року. Отже, беручи до уваги встановлений розмір середньоденної заробітної плати позивача 454 грн 32 коп., розмір середнього заробітку становить 908 грн 64 коп. (2 робочих дні * 454 грн 32 коп.). За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 лютого 2023 року по 15 лютого 2023 року в сумі 908 грн 64 коп. Таким чином, на підставі п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, стягнувши з АТ «СМНВО Інжиніринг» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 лютого 2023 року до 15 лютого 2023 року в сумі 908 грн 64 коп., з послідуючим відрахуванням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів. За змістом ч.ч. 1, 9 та 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні норм трудового законодавства відносно позивача, то понесені відповідачем судові витрати за апеляційне оскарження рішення суду належить покласти саме на відповідача та підстав для їх розподілу між сторонами не вбачається. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг» задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та у цій частині ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 лютого 2023 року по 15 лютого 2023 року включно в сумі 908 гривень 64 копійки, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. ­­Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова