Постанова 4813 № 495/6063/22

Номер провадження: 22-ц/813/7754/23 Справа № 495/6063/22 Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Наконечної Альони Вікторівни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення інфляції, 3% річних та пені, встановив: 17.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення інфляції, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання судового рішення від 05 жовтня 2017 року у справі № 495/7992/16 у сумі 3480,58 грн., а також судовий збір у сумі 992,40 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2017 року у справі № 495/7992/16 з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 було стягнуто перераховані кошти з урахуванням інфляції в розмірі 3 442,63 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 17.05.2021 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2027 року залишено без змін. 21.09.2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнуто з відповідача на користь позивача суму у розмірі 3 442,63 грн. Позивач вважає, що з 18.10.2017 року до часу розрахунку він має право на отримання інфляційних витрат, 3% річних та пені, тому і звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково (а.с.59-65). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму збитків від інфляції з 01.10.2018 року по 21.09.2021 року у розмірі 761,94 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.68-70). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 28.12.2023 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а саме: 28.12.2023 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 року (а.с.88), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.89-91), що передбачено ст. 130 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосовування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с.59-65) Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 495/7992/16-ц з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 були перераховані кошти з урахуванням інфляції в сумі 3 442,63 грн. (а.с.7-8). Постановою Одеського апеляційного суду від 17.05.2021 року апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» була залишена без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року було залишено без змін (а.с.9-12). Судове рішення від 05 жовтня 2017 року виконане 21.09.2021 року (а.с.5). Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи викладене, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних витрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого судовим рішенням. Таким чином, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року, яке набрало чинності, щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 3 442,63 грн. Таким чином, враховуючи, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. В апеляційній скарзі представник апелянта посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано строки позовної давності. Колегія суддів зазначає, що позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 4 ст. 261 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Як вже зазначалось, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному у обсязі. Вказане судове рішення виконано відповідачем лише 21.09.2021 року. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом 17.08.2022 року, тобто із пропуском строку позовної давності. Із заявою про поновлення такого строку позивач до суду не звертався. Враховуючи положення ст. 261 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні витрати за три роки, що передували зверненню до суду, а саме: з 01.10.2018 року по 21.09.2021 року. З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Наконечної Альони Вікторівни залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М.Драгомерецький