Постанова 4806 № 297/1313/23

Справа № 297/1313/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 297/1313/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 5 вересня 2023 року, повний текст якого складено 5 вересня 2023 року, головуючий суддя Гал Л.Л., - встановив: 26.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким. Сторони з 10.11.1990 по 01.06.2022 перебували в шлюбі, у якому них народилися двоє синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач не цікавиться фізичним та духовним розвитком молодшого сина ОСОБА_5 , активної участі в його утриманні та вихованні не бере. Син ОСОБА_5 зараз навчається в Угорщині, у місті Дебрецен у Реформатській гімназії імені Доці. Вартість проживання у гуртожитку цієї гімназії у вересні 2022 року становила 28990 форинтів, а в жовтні 2022 року 31340 форинтів, що згідно курсу НБУ відповідно становило 2942,48 грн і 3181,01 грн. Позивачка проживає в будинку із синами та своєї хворою матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на «Д» обліку в АЗПСМ с. Дийда з приводу ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ГХ 2 ст., 2 стадія, ризик високий, варикозне розширення вен/кінцівок. Після розірвання шлюбу з відповідачем позивачка намагалася домовитись із ним про сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина, однак досягнути стабільних домовленостей сторони не змогли. Відповідач самостійно надіслав на банківську картку позивачки кошти на утримання сина: 5000 грн 07.04.2023; 5000 грн 23.01.2023; 4000 грн 26.11.2022; 4000 грн 22.10.2022; 3000 грн 24.09.2022; 100 грн 23.09.2022. Влітку 2022 року відповідач надав їй декілька тисяч форинтів для сина, про що вона видала розписку. Іншої фінансової допомоги в утриманні сина відповідач позивачці не надавав. Самостійно утримувати сина та надавати йому все потрібне, позивачка не має змоги. Щотижневі поїздки до сина в ОСОБА_7 коштують 1260 форинтів у один бік (127,26 грн), що становить 254,52 грн на тиждень і 13235,04 грн на рік. Син потребую брекетів, вартість яких становить 41000,00 грн, потребує носіння окулярів, вартість яких становить 7000,00 грн, син потребує різних вітамінів, коштів на що відповідач не надає. Син сторін ОСОБА_5 має намір вести активний спосіб життя, відвідувати гуртки, курси малювання, займатися спортом, вартість кожного з цих занять становить близько 1000,00 грн на місяць. Син має намір взяти участь у двох турах, вартість кожного з яких становить 6000,00 грн. Окрім сина ОСОБА_5 позивачка також зобов`язана піклуватись про свою 76-річну хвору матір. Відповідач із 24.11.2008 є фізичною особою-підприємцем, займається виготовленням меблів із дерева. Цей бізнес вони розпочали ще будучи разом і розвивали його всіма можливими засобами, у зв`язку із чим на даний час відповідач дуже успішний у своїй сфері та має багато замовлень. Відповідач володіє двома транспортними засобами: марки LDV моделі 400, 2002 року випуску, та марки Volkswagen моделі Passat, 2015 року випуску, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2120483600:30:002:0213 площею 0,1554 га на території Великобийганської ОТГ та житлового будинку АДРЕСА_1 . За станом здоров`я відповідач будь-яких скарг або протипоказань будь-якій роботі не має, не є інвалідом, тяжких захворювань не має. Окрім спільних дітей сторін у відповідача немає інших осіб, яких згідно законодавства він зобов`язаний утримувати. Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 182, 184, 192 СК України та на інші положення законодавства щодо обов`язку батьків утримувати дітей позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 20000,00 грн, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. Рішенням Берегівського районного суду від 05.09.2023 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Берегове Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7500,00 грн щомісячно, починаючи з 26.04.2023 і до досягнення ним повноліття; допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1073,60 грн судового збору. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності в межах задоволеного, з того, що зважаючи на матеріальне становище відповідача обґрунтованих і доведених підстав для стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі немає. Відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мензак Ю.Ю., оскаржив рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наводить у скарзі такі доводи. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач припинив підприємницьку діяльність через суттєве зменшення кількості замовлень у зв`язку з початком повномасштабної війни. Тому фінансові можливості відповідача не можна порівнювати з тими, коли він займався підприємницькою діяльністю. Необґрунтовано суд також виходив із середньомісячного доходу відповідача у 40000,00 грн за останні 3,5 років, тоді як дохід не тотожний прибутку, який з урахуванням оплати за матеріали становив близько 15-20 тисяч гривень на місяць. З а останній період підприємницької діяльності (5 місяців 2023 року) дохід склав лише 19850,00 грн. При цьому, відповідач добровільно сплачував позивачці аліменти по 5000,00 грн на місяць зі своїх заощаджень, тобто, дбав про сина. Відповідач просить змінити рішення суду та зменшити стягувані з нього аліменти до твердої грошової суми у 1500,00 грн на місяць. Позивачка ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує, відзиву на апеляцію відповідача не подавала. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Розгляд цивільної справи по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов`язком, функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, відповідно до закону, а не фактичне продовження розгляду справи після ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішення позову замість суду першої інстанції і т.ін. (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49, 184, 352 ЦПК України). За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України: особа діє у цивільних, в тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 10.11.1990 уклали шлюб, що був зареєстрований у Виконкомі Дідівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області за актовим записом № 12 і був розірваний рішенням Берегівського районного суду від 01.06.2022 у справі № 297/1138/22, що набрало законної сили 02.07.2022, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (а.с. 14-16, посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень ІНФОРМАЦІЯ_6 ). У цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 (а.с. 14-16, 32). Сторони зареєстровані та проживають нарізно: позивачка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , син ОСОБА_5 проживає з матір`ю, згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою Виконкомом Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області 03.03.2023 за № 52 власнику будинку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_6 зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (внук), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (внук) (а.с. 22 «а»); відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2120483600:30:002:0213 та житловий будинок за адресою місця проживанні відповідача зареєстровані за ним на праві власності (а.с. 7-8, 36-37, 56 та ін.). За ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: 12.12.2006 марки «LDV 400», 2002 року випуску, об`єм двигуна 2400 куб. см; 25.02.2020 марки «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, об`єм двигуна 1968 куб. см (а.с. 9, 10). Судовим порядком питання про аліменти на утримання сина сторін ОСОБА_5 не вирішувалося. Як випливає з обставин справи, підтверджується наявними в ній доказами і матеріалами, батько дитини ОСОБА_2 після розірвання шлюбу добровільно сплачував матері дитини ОСОБА_1 на утримання їхнього сина кошти: по 5000,00 грн 23.01.2023 і 07.04.2023; по 4000,00 грн 22.10.2022 і 26.11.2022; 3000,00 грн 24.09.2022; 100,00 грн 23.09.2022 (а.с. 17-22). Відповідач ОСОБА_2 мав з 25.11.2008 статус фізичної особи-підприємця, здійснював діяльність у сфері виробництва меблів, 09.06.2023 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, запис № 2003220060002004680 (а.с. 60). Головне управління ДПС України у Закарпатській області листом від 09.06.2023 № 4527/5/07-16-24-04-05 повідомило Берегівський районний суд, що сума задекларованого платником єдиного податку ФОП ОСОБА_2 доходу від здійснення підприємницької діяльності за період 2020-2022 рр. складає: 2020 рік 327900,00 грн; 2021 рік 895450,00 грн; 2022 рік 508200,00 грн (а.с. 48). З наявних у справі документів і матеріалів (довідка про подану декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 по 31.05.2023, накладні тощо) убачається, зокрема, що: за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 дохід від здійснення підприємницької діяльності становив 19850,00 грн; ФОП ОСОБА_2 виписувалися документи на придбання інструментів, витратних матеріалів, комплектуючих: у 2020 році на загальну суму 368761,00 грн; у 2021 році на загальну суму 182635,00 грн; у 2022 році на загальну суму 214094,25 грн; у 2023 році на суму 37400,00 грн (а.с. 62-102); таким чином, за наданими самим відповідачем документами: його задекларований дохід за 2020 рік був меншим вже лиш за суму витрат на здійснення підприємницької діяльності на 40861,00 грн; його задекларований дохід за 2021 рік був на 712815,00 грн більшим за суму витрат на здійснення підприємницької діяльності; його задекларований дохід за 2022 рік був на 294105,75 грн більшим за суму витрат на здійснення підприємницької діяльності; його задекларований дохід за 2023 рік був меншим вже лиш за суму витрат на здійснення підприємницької діяльності на 17550,00 грн; у справі відсутні дані про витрати на сплату податків та обов`язкових платежів, про витрати відповідача на власне проживання та життєзабезпечення, утримання та експлуатацію транспортних засобів і т.ін., а наведені вище відомості таких даних не враховують. При цьому, як у відзиві на позов (а.с. 56-58), так і в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мензак Ю.Ю. не вказував на збитковість підприємницької діяльності відповідача, навпаки стверджував, що дохід був постійно, хоча й коливався, а середній прибуток становив 15000,00-20000,00 грн на місяць. Наявні в справі дані про доходи і витрати відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця не узгоджуються з його ж власними поясненнями щодо свого матеріального становища та породжують обґрунтований сумнів у достовірності відомостей, що були повідомлені відповідачем суду стосовного його матеріального становища, за якого виходячи з реалій життя та потреби його забезпечення доходи відповідача вочевидь були вищими. Переконливих доказів, які б це спростовували, сторона відповідача суду не надала. З наданих позивачкою ОСОБА_1 документів і матеріалів убачається та не заперечується відповідачем, що син сторін ОСОБА_5 з 25.08.2022 навчається на денній формі навчання у Гімназії імені Доці Реформатського колегіуму в м. Дебрецені, Угорщина, очікуваний час закінчення навчання 30.06.2028, проживає в гуртожитку, харчування учня коштувало у вересні 2022 року 28990,00 форинтів, у жовні 2022 року 31340,00 форинтів (а.с. 24-31). Мати позивачки ОСОБА_6 має серцево-судинні захворювання, що підтверджується довідкою КНП «Берегівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Берегівської міської ради Закарпатської області» від 08.03.2023 № 50 (а.с. 23), утім, у справі немає доказів, які б свідчили, що мати не отримує належних їй соціальних виплат і перебуває саме на утриманні позивачки. Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Регулювання сімейних відносин здійснюється СК України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми за відповідних умов регулюються також нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст.ст. 1, 2, 7, 8 СК України, ст. 3 ЦК України). Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці: зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2); поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5); забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2); докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1); визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2); визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1); жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41). Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини: кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України); мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України); батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів; суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (182 ч. 2). У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Таким чином, матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання. Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). У 2023 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років становить 2833,00 грн, а у 2024 році становитиме 3196,00 грн. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та сумнівів не викликають. Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей. Маючи на своєму утриманні дитину позивачка несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). У справі немає доказів наявності у відповідача вад здоров`я, відповідач був фізичною особою-підприємцем, реально здійснював господарську діяльність, отримував доходи та прибуток, має у власності нерухоме та рухоме майно, має доходи, необхідні на утримання майна, що вказує на його фактичну спроможність надавати істотне матеріальне утримання своєму сину порівняно з тим, що ним на виконання свого батьківського обов`язку та відповідно до моральних засад суспільства надається часом добровільно. Припинення підприємницької діяльності за власним розсудом відповідача жодним чином не може звільняти його від обов`язку надавати належне утримання дитині та, якщо протилежне не доведено в належний процесуальний спосіб, не повинно істотно обмежувати дитину в утриманні. За обставинами справи слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_5 в розмірі в усякому разі більшому, аніж наразі кошти епізодично сплачуються відповідачем. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає. Поряд із цим, позицію в справі жодної зі сторін не можна визнати обґрунтованою та доведеною в повній мірі. Ставлячи вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 20000,00 грн щомісячно позивачка виходила з майнового становища відповідача, який займається підприємницькою діяльністю, має великі доходи та цінне нерухоме і рухоме майно. Втім, підтримуючи такі вимоги позивачка не врахувала дійсних обставин підприємницької діяльності та факту її припинення відповідачем на час розгляду справи судом першої інстанції. Однак, наявність у відповідача у власності нерухомого майна та автомобілів підлягає врахуванню в спорі, як підлягає врахуванню і загальний рівень матеріальної забезпеченості відповідача. Водночас і позивачка є працездатною, будь-яких даних про вади здоров`я чи інші об`єктивні перешкоди для її працевлаштування, рівно як даних про її доходи у справі немає. Немає й даних про вади здоров`я у дитини чи інші обставини, які б перешкоджали її нормальному розвитку, навчанню, даних про необхідність лікування, проведення спеціалізованих медичних процедур тощо, позаяк самі лише твердження позивачки з цього приводу не є доказами. Обґрунтування позову тим, що дитина має бажання відвідувати за місцем навчання гуртки, займатися спортом, активним відпочинком, подорожувати і т.ін. само по собі хоча і враховує найкращі інтереси дитини, не може слугувати безумовною підставою для призначення аліментів у заявленому розмірі. Такі умови забезпечення дитини, оскільки тягнуть істотні витрати, є предметом обговорення між батьками дитини, які відповідне рішення приймають за своєю згодою. Надання матеріальної допомоги своїй матері (в разі доведеної необхідності в цьому) є обов`язком позивачки та відповідає моральним засадам суспільства, проте, такі обставини не були обґрунтовані та доведені по суті. Неможливо погодитись і з позицією відповідача, який вважає, що інтересам дитини відповідатиме стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі 1500,00 грн на місяць, що означає недопустиме за обставинами справи фактичне зменшення вже досягнутого здійснюваними сплатами рівня забезпечення дитини. Відповідатиме найкращим інтересам дитини, її правам, а також моральним засадам суспільства та принципу справедливості визначення розміру аліментів на рівні, що певним чином корелюватиметься з рівнем матеріальної забезпеченості її батька, на достатньо вагому частку якого рідний син управі обґрунтовано розраховувати та очікувати. Таким чином, обидві сторони не враховували повною мірою вимоги закону та обставини, що мають істотне значення в спорі, не надали на повне підтвердження своїх позицій у справі докази. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції належним чином врахував фактичні обставини справи, позиції сторін і надані ними докази, тому обґрунтовано стягнув аліменти у твердій грошові й сумі 7500,00 грн щомісячно. Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, реалій життя в Україні, які існують на час виникнення і вирішення спору, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі 7500,00 грн щомісячно на дитину узгоджуватимуться з вимогами закону, протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме тривалу, реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини. Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., відповідатиме інтересам дитини, моральним засадам суспільства та принципам добросовісності і справедливості також вирішення питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України. Апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України), а рішення суду першої інстанції містить певне упущення, яке належить усунути. Відповідно до приписів ст. 182 ч. 2, ст. 184 СК України, присуджуючи аліменти в твердій грошовій сумі та маючи на увазі забезпечення інтересів дитини, суду поряд із визначенням конкретної твердої суми аліментів належить зазначити в рішенні про те, що ця сума не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ці вимоги закону судом не були виконані, в резолютивній частині рішення відповідна вказівка відсутня. Апеляційний суд також зауважує, що формулювання вимоги апеляційної скарги рішення суду змінити «зменшивши стягувані з відповідача аліменти до твердої грошової суми у 1500 грн» некоректне, оскільки в такому дослівному формулюванні це є вимогою про зменшення розміру аліментів, які вже стягуються, а не вимогою про зміну рішення суду шляхом зменшення присуджених аліментів до певного рівня. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (ст. 192 ч. 1 СК України), розмір аліментів визначається з урахуванням положень ст. 182 ч. 1 СК України. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ст. 273 ч. 4 ЦПК України). Тож платник аліментів управі пред`явити позов про зміну (зокрема, зменшення) розміру стягуваних із нього аліментів. Відповідний позов не є предметом розгляду в справі. Виходячи з наведеного, беручи до уваги результат виконання сторонами обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, та встановлені під час апеляційного розгляду обставини апеляцію слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції: на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України: в частині задоволення вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення після слів і цифр «7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень щомісячно» словами і цифрами «, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»; на підставі ст. 375 ЦПК України в іншій частині апеляцію, що правильності по суті, законності та справедливості рішення суду першої інстанції, який передовсім вірно виходив із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, не спростовує, залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Берегівського районного суду від 5 вересня 2023 року: в частині задоволення вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів змінити, доповнити другий абзац резолютивної частини рішення після слів і цифр «7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень щомісячно» словами і цифрами «, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»; в іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді