Постанова 4806 № 308/5250/23

Справа № 308/5250/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу цивільну справу № 308/5250/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 6 вересня 2023 року та на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2023 року, головуюча суддя Дегтяренко К.С., - встановив: 03.04.2023 ОСОБА_1 , від імені та в і інтересах якої діяла адвокат Холмогорова Л.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позов мотивувала таким. 10.11.2012 сторони уклали шлюб, який був у Виконкомі Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом №

309. У шлюбі народилися троє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у сторін не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, у них різні погляди на життя та на ведення спільного господарства, шлюб має тільки формальний характер, шлюбні відносини фактично припинені за ініціативою відповідача, їх продовження суперечить інтересам позивачки та інтересам дітей, примирення між сторонами неможливе, тому подальше існування шлюбу недоцільне. Спільного господарства сторони не ведуть. Діти проживають з позивачкою, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, участі у їх вихованні не бере, позивачка самостійно утримувати трьох дітей можливості не має. На момент пред`явлення позову відповідач офіційно не працює, втім постійно має високі доходи з неофіційних джерел та перебував на заробітках у Чеській Республіці. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатного віку, отримує дохід, має нерухоме майно і транспортний засіб, стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати, тому він має реальну можливість сплачувати аліменти, необхідні для здорового розвитку та виховання дітей. Посилаючись на ці обставини, на положення СК України щодо припинення шлюбу та стягнення аліментів, позивачка ОСОБА_1 просила: розірвати шлюб між нею і ОСОБА_2 , зареєстрований 10.11.2012 Виконавчим Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 309; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі по 3000,00 грн на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.04.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Витрати з оплати судового збору в розмірі 1073,60 грн і професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн позивачка просила покласти на відповідача. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.09.2023 позов задоволено: шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 10.11.2012 у Виконавчому комітеті Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 309, розірвано; стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 03.04.2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.09.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн і на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності передбачених законом підстав для розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі. Відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду від 06.09.2023 у частині стягнення аліментів та додаткове рішення суду від 15.09.2023 як ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У скарзі наводить такі доводи. Позивачка не надала суду належних і допустимих доказів щодо «наявних високих доходів з неофіційних джерел» відповідача. Щодо роботи відповідача за кордоном, то він раніше задля забезпечення сім`ї працював у Чеській Республіці, однак, сторона позивачки не надала суду доказів щодо наявності у нього за кордоном банківських рахунків, скриньок, де б зберігалися зароблені в Чехії гроші. Відповідач має від першого шлюбу малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого періодично та по-можливості фінансово підтримує. Факт наявності у відповідача цієї дитини позивачка в заяві суду не повідомила. Єдиним стабільним і незначним фінансовим доходом відповідача є соціальна допомога по догляду за людиною з інвалідністю ІІ групи, яку він отримує по догляду за хворою матір`ю ОСОБА_6 , інваліда у зв`язку з психіатричним розладом здоров`я. Відповідач виїжджав за кордон з метою придбання якісних ліків для своєї матері. Відповідач не має у власності нерухомого чи рухомого майна, натомість у позивачці належать дві земельні ділянки в селах Баранинці та Довге Поле Ужгородського району площами 0,09 га і 0,1245 га. У зв`язку з фактичними життєвими обставинами та матеріальним становищем відповідач тимчасово мешкає на території АТ «Ужгородське АТП 12107» (м. Ужгород, вул. Радіщева, 2) в нежитловому будинку, де є облаштована кімната для проживання (ночівлі). Суд не врахував, що обов`язок утримання дітей мають обоє батьків. Виходячи з цього, вважає обґрунтованим і співмірним стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі по 1800,00 грн на кожну дитину щомісячно, а також 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що буде пропорційним присудженим аліментам, тому просить рішення суду від 06.09.2023 і додаткове рішення від 15.09.2023 змінити, а саме: абзац 3 рішення від 06.09.2023 викласти в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 03.04.2023 року, до досягнення дітьми повноліття» у решті залишити без змін; абзац 2 додаткового рішення від 15.09.2023 викласти в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.» у решті залишити без змін. Відповідач подав також заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7590,00 грн, які просив стягнути з позивачки на його користь. У відзиві на апеляцію позивака ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Холмогорова Л.В., просить залишити скаргу без задоволення, а обидва рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував пояснення відповідача про те, що він не проживає з матір`ю на постійній основі, тобто, не здійснює постійного догляду за нею і лише по необхідності приїжджає до матері, а в інший час із матір`ю перебуває його батько. Виїзди за кордон на заробітки не були «випадками», у виконавчому провадженні № 72985821 документально встановлено, що ОСОБА_2 лише у період з 10.10.2023 по 16.10.2023 перетинав державний кордон п`ять разів. Таким чином, відповідач є молодою працездатною особою, яка має освіту та можливість працевлаштуватися і заробляти своєю працею на утримання дітей, при цьому, має можливість безперешкодно виїжджати за кордон саме завдяки статусу «багатодітного батька». Відповідач отримує соціальні виплати у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за хворою матір`ю, однак, водночас має можливість регулярно їздити за кордон. Жодних доказів щодо утримання свого сина ОСОБА_7 відповідач суду не надав, проте, і така обставина, коли б мала місце, не повинна позбавляти інших дітей на належний рівень життя та повноцінний розвиток. Сума, до якої відповідач просить зменшити розмір аліментів, є значно меншою навіть за розмір прожиткового мінімуму та не відповідатиме найкращим інтересам дітей. Подані відповідачем із апеляційною скаргою докази не можуть братися до уваги, позаяк відповідач не мав перешкод для подання будь-яких доказів до суду першої інстанції, зокрема, разом із відзивом на позов, однак, не скористався можливістю подати відзив і докази. Так само не можуть братися до уваги нові обставини, оскільки рішення суду першої інстанції перевіряється виходячи з обставин, які існували на час його ухвалення. До апеляційного суду також надійшли заперечення позивачки ОСОБА_1 на заяву відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, де вказується на її безпідставність, оскільки, зокрема, оплата була здійснена на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , а не адвокату. Незалежна адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою-підприємцем. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходячи з обставин, які існували на момент його ухвалення, не дає оцінки судовому рішенню в частині, в якій воно не оскаржується, та бере до уваги пов`язані факти і обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду справи за апеляцією; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ст. 367 ч.ч. 1, 3 ЦПК України). Розгляд цивільної справи по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов`язком, функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, відповідно до закону, а не фактичне продовження розгляду справи після ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішення позову замість суду першої інстанції і т.ін. (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49, 184, 352 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання. Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Особа діє у цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали шлюб 10.12.2012 і зареєстрували його у Виконавчому комітеті Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 309, що підтверджується копією Свідоцтва серії НОМЕР_1 про шлюб, виданого повтроно 28.03.2023 Відділом ДРАЦС у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 8). Сторони є батьками трьох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Свідоцтва про народження, видані Виконавчим комітетом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно, 30.05.2013 серії НОМЕР_2 , 17.06.2015 серії НОМЕР_3 і 12.10.2017 серії НОМЕР_4 ) (а.с. 13-15). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.09.2023 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 51-55). У цій частині рішення не оскаржується. Діти перебувають на утриманні та вихованні матері, паспортними даними, довідкою Баранинської сільської ради Ужгородського району про склад сім`ї від 22.03.2023 № 208, довідкою Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської селищної ради Хустського району про склад сім`ї від 01.09.2023 № 242, іншими документами і матеріалами справи підтверджується, що сторони зареєстровані та проживають нарізно: позивачка ОСОБА_1 , з якою проживають сини ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10, 16), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-12, 22, 29 «б», 42). Фактичним місцем свого проживання ОСОБА_2 зазначає АДРЕСА_3 (територія АТ «Ужгородське АТП»), однак, офіційного документального підтвердження цього факту в справі немає, відповідних доказів ОСОБА_2 суду не подавав. Відділ реєстрації місця проживання Ужгородського міськвиконкому листом від 26.05.2023 № 1516/13-06 повідомив Ужгородський міськрайонний суд про те, що відомості про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в реєстрі територіальної громади відсутні (а.с. 25). Вищевказана довідка Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської селищної ради Хустського району від 01.09.2023 № 242 містить дані про те, що у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважений; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно з довідками старости Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської селищної ради Хустського району І. Беленя від 01.09.2023 № 243 і № 244 ОСОБА_2 з 01.01.2023 до 30.09.2023 веде догляд за ОСОБА_6 , інвалідом ІІ групи (а.с. 43, 44). Довідкою Управління соціального захисту населення Хустської райдержадміністрації від 31.08.2023 № 614 підтверджується, що ОСОБА_2 отримує допомогу на догляд за 1 інвалідом І або ІІ групи у розмірі 3106,80 грн щомісячно (а.с. 41). Про ознайомлення зі справою відповідач ОСОБА_2 подав заяву до Ужгородського міськрайонного суду 05.06.2023 (а.с. 29 «а»). З адвокатом Мельником Я.Ю. відповідач уклав угоду 12.06.2023, адвокат 13.06.2023 видав ордер серії АО № 1091459 на представництво відповідача в процесі, зі справою знайомився 15.06.2023 (а.с. 29-31). У судовому засіданні 06.09.2023 відповідач ОСОБА_2 взяв участь особисто, без представника, подав суду вищевказані документи (докази) і щодо стягнення аліментів визнав позов частково, а саме, визнав аліменти «в мінімальному розмірі» (а.с. 45-47). Інших доказів суду першої інстанцій сторони не надавали. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 надав суду: копію Свідоцтва серії НОМЕР_5 про народження від 23.06.2010, виданого Відділом РАЦС по місту Мукачеву Мукачівського МРУЮ Закарпатської області, відповідно до якого батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_14 (а.с. 93); копію довідки Обласного центру медико-соціальної експертизи серії МСЕ 7-66 КА № 0098388 від 16.12.2008, виданої ОСОБА_6 про встановлення їй ІІ групи інвалідності за загальним захворюванням безтерміново, з протипоказанням будь-якої праці (а.с. 94); інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: від 29.09.2023 № 348626322, відповідно до якої щодо ОСОБА_2 відсутні відомості про наявність речових прав на нерухоме майно (а.с. 95); від 29.09.2023 № 348624637 і № 348624444, відповідно до якої ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: з 24.07.2015 на підставі свідоцтва про право власності площею 0,1245 га у с. Довге Поле Ужгородського району, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); з 19.05.2017 у порядку спадкування площею 0,09 га з кадастровим номером 2124880301:03:017:0137 у с. Баранинці Ужгородського району, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 96-99); скріншот із ресурсу Google Maps із відображенням частини території міста Ужгорода включно з АДРЕСА_3 (а.с. 100); дані про середню заробітну плату штатних працівників за видами економічної діяльності за місяць у 2022 році (без вказівки на регіон), де узагальнена середня зарплата зазначена як 12115,00 грн (а.с. 101). Діючи в процесі на власний ризик і розсуд, користуючись правовою допомогою адвоката, який вступив у справу за три місяці до судового засідання та ухвалення рішення, не маючи перешкод для подання доказів суду першої інстанції відповідач не подавав докази, що їх подав лише після розгляду справи судом першої інстанції. Вже лиш реагуючи на апеляцію та додані до неї документи позивачка ОСОБА_1 додала до відзиву на апеляцію відповіді на запит Міжгірського Відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області у виконавчому провадженні № 72985821 щодо боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ): від 16.10.2023 № 178054256 Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_2 державного кордону з 10.10.2023 по 16.10.2023 (а.с. 139-140); від 16.10.2023 № 177345578 Державної податкової служби України щодо джерел та сум отриманих боржником доходів за 2-4 квартали 2022 року та за 1, 2 квартал 2023 року з відображенням коштів, отриманих ОСОБА_2 від Управління СЗН Хустської РДА (а.с. 141-142). Стосовно цих обставин апеляційний суд зауважує, що попри подання відповідачем доказів із порушенням вимог, зокрема, ст. 43 ч. 1 п. 2, ч. 3 п.п. 2, 4, 7, ст. 83 ч.ч. 3, 4, 8 ЦПК України, самі по собі факти наявності у відповідача сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та наявності інвалідності у його матері об`єктивно не можуть не враховуватися. Інші ж надані ним документи братися до уваги не можуть (ст. 83 ч.ч. 4, 8, ст. 367 ч. 3 та інші норми ЦПК України), крім того, наявність у позивачки земельних ділянок і обставини набуття їх у власність, із чим відповідач був достеменно обізнаний, жодним чином не впливають на його обов`язок утримувати спільних із нею дітей, а вищезгадані скріншот і відомості про середню зарплату у невизначеному регіоні взагалі не є доказами в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України. Додані позивачкою до відзиву на апеляцію відомості з виконавчого провадження у частині отриманих боржником доходів лише підтверджують відповідну інформацію, що була наявна в справі на час розгляду її судом першої інстанції. Щодо виїздів відповідача за кордон позивачка вказувала в заяві на його заробітки в Чеській Республіці, разом із цим, обставини щодо систематичного перетинання відповідачем державного кордону встановлені офіційно вже після ухвалення судом рішення, проте, факти неодноразового виїзду відповідача за кордон визнані ним самим в апеляційній скарзі, де він зазначив, що робить це задля купівлі якісних ліків для неї. Регулювання сімейних відносин здійснюється СК України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми за відповідних умов регулюються також нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст.ст. 1, 2, 7, 8 СК України, ст. 3 ЦК України). Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці: зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2); поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5); забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2); докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1); визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2); визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1); жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41). Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини: кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України); мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України); батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (182 ч. 2); той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ст. 183 ч. 5). ЦПК України встановлює правила, за якими особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ці вимоги не пов`язані з встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ст. 161 ч. 1 п. 4, ч. 2). У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Таким чином, матеріальне утримання дитини є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). У 2023 році розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 2833,00 грн, а у 2024 році становитиме 3196,00 грн. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає. Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їх утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дітей тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей. Маючи на своєму утриманні трьох малолітніх синів позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дітей, так і їх виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дітей та організацію їхнього життя. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дітей, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище дітей, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). У справі немає доказів наявності у відповідача вад здоров`я, які б перешкоджали йому працювати, не позбавлений відповідач і можливості вживати активні заходи до працевлаштування. Утримання дитини, яка народилися у відповідача раніше в шлюбі, не впливає на його обов`язок щодо надання належного утримання спільним із позивачкою дітям. Факт наявності у відповідача іншої дитини є не безумовним для врахування при визначенні розміру аліментів, які з нього належить стягнути, батьки не мають компенсувати аліменти за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Понад те, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про реальне утримання ним сина ОСОБА_7 , про реальні витрати на це, тоді як саме такі обставини мали б значення в справі, та й власне сам відповідач пояснював, що фінансово підтримує цього сина лише періодично та по-можливості, тобто, не надає йому стабільного і достатнього утримання. Допомога непрацездатним батькам є обов`язком дітей та відповідає суті сімейних відносин і моральним засадам суспільства (зокрема, глава 17 СК України). Відповідач отримує соціальні виплати по догляду за своєю матір`ю-інвалідом. Водночас відповідач визнав, що фактично проживає в місті Ужгороді на території автотранспортного підприємства, до матері приїжджає тільки по необхідності і нею опікується на місці його батько. Таке визнання, від якого відповідач не відмовлявся, відповідає обставинам справи та враховується за правилами ст. 82 ч. 1 ЦПК України. Доказів наявності у матері відповідача саме психіатричного захворювання, як на це він вказує в апеляції, у справі немає. Зрештою узгоджується з правовою позицією відповідача на стадії апеляційного розгляду справи й те, що він, за власним визнанням, виїжджає за кордон по якісні ліки для матері. Поза обґрунтованим сумнівом неодноразові виїзди за кордон та купівля там ліків поза тим, що вимагають відповідної офіційної можливості для цього під час воєнного стану, потребують відповідного працевлаштування, що дає змогу часто виїжджати, або наявності достатніх для цього доходів, як відповідних доходів потребує й забезпечення відповідачем власної життєдіяльності. Відтак відповідач є працездатною особою у продуктивному віці, здатний і має можливість заробляти своєю працею кошти і реалізує її на свій розсуд, спроможний заробляти кошти на власне утримання та для виконання обов`язку з надання достатнього утримання своїм дітям, за яких він відповідальний. Протилежного в справі не встановлено і відповідачем не доведено. За обставинами справи слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Власне недостатність у матері коштів на утримання трьох малолітніх дітей сумнівів не викликає, відповідні доводи позивачки не спростовані, а згода відповідача сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 1800,00 грн кожну дитину, висловлена в апеляційній скарзі, в сукупності з іншими матеріалами справи вказує на його фактичну спроможність надавати матеріальне утримання дітям. Утім, такий розмір утримання не є достатнім для дітей, є значно меншим за розмір прожиткового мінімуму для дитини, тоді як і в безспірному порядку на утримання трьох дітей позивачка вправі була стягувати половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Задовольняючи позов суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, позиції сторін і надані ними докази, тому обґрунтовано стягнув аліменти у твердій грошові й сумі по 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно. Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, реалій життя в Україні, які існують на час виникнення і вирішення спору, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі по 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно узгоджуватимуться з вимогами закону, протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам дітей, покриватиме суттєву частину витрат на дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме тривалу, реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дітей та зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей. Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про участь у додаткових витратах на дітей, відповідатиме інтересам дітей, моральним засадам суспільства та принципам добросовісності і справедливості також вирішення питання про аліменти на дітей відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України. Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу, яка правильності по суті, законності та справедливості рішення суду першої інстанції по суті спору, який передовсім вірно виходив із необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей, не спростовує, слід залишити без задоволення, а рішення суду від 06.09.2023 і додаткове рішення суду від 15.09.2023, яке пов`язується тільки з результатом вирішення спору по суті, без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 6 вересня 2023 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді