Постанова Закарпатський апеляційний суд № 936/838/23

Справа № 936/838/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів КОЖУХ О.А., ДЖУГИ С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на ухвалу судді Воловецького районного суду Павлюка С.С. від 27 липня 2023 року, повний текст якої складено 27 липня 2023 року, у цивільній справі № 936/838/23 про відмову у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», - встановив: ТОВ «Закарпаттяенергозбут» 26.07.2023 звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9873,40 грн за спожиту електричну енергію. Заяву було вмотивовано таким. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» є учасником ринку електричної енергії та провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу. Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ), іншими нормативно-правовими актами та договорами, укладеними між відповідними учасниками такого ринку. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2019-VIII постачальник універсальних послуг здійснює постачання електроенергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форму якого затверджено Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на офіційному веб-сайті. Пунктом 1.1.2. абзац 13 ПРРЕЕ передбачено, що договір про надання електричної енергії постачальником універсальних послуг це домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим не побутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг. Законом № 2019-VIII та постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачено, що фактом приєднання споживча до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема подання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Відповідно до договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1.); за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством (п. 9.1.). ОСОБА_1 , якому здійснюється постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії за вказаною адресою. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору у період з листопада 2021 року по червень 2023 року у нього утворилася заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 9873,40 грн, оплату якої боржник у порядку та у строки, визначені договором та ПРРЕЕ, добровільно не здійснив. Ці обставини підтверджуються даними відкритого на підставі договору на ім`я ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 , за договором сторони взяли на себе відповідні права та обов`язки. Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право вимагати повернення всього заборгованого, заявник ТОВ «Закарпаттяенергозбут» просив видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 9873,40 грн і вирішити питання про судові витрати. До заяви ТОВ «Закарпаттяенергозбут» долучило роздруківку публічного договору про постачання електричної енергії, до якого приєднався ОСОБА_1 , та абонентську книжку особового рахунку № НОМЕР_1 . Ухвалою судді Воловецького районного суду від 27.07.2023 відмовлено у видачі судового наказу. Відмовляючи у видачі судового наказу, суддя суду першої інстанції виходив із того, що заявник звернувся до суду в липні 2023 року, просив стягнути заборгованість за період з листопада 2021 року по червень 2023 року, тоді як згідно з випискою про фінансовий стан абонента заборгованість обраховується з січня 2019 року. Пропущення трирічної позовної давності є відповідно до ст. 165 ч. 1 п. 5 ЦПК України підставою для відмови у видачі судового наказу. Заявник ТОВ «Закарпаттяенергозбут» оскаржив ухвалу судді як постановлену з порушенням норм процесуального права, обґрунтовує апеляційну скаргу таким. Заява про видачу судового наказу відповідає вимогам, установленим ст. 163 ЦПК України. Суддя дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість споживача обраховується з січня 2019 року, позаяк виходячи із заборгованості споживача станом на 01.12.2021 у сумі 2682,28 грн і здійсненої у грудні 2021 року ним оплати за споживання електроенергії в сумі 2510,00 грн залишок заборгованості склав, як зазначено в апеляційній скарзі 172,00 грн. Враховуючи наведене боржник почав нарощувати заборгованість за спожиту електроенергію починаючи з листопада 2021 року, а саме, не сплативши в строк суму 172,00 грн та подальші нарахування до червня 2023 року. Водночас не надавши абонентську книжку за весь період споживання заявник не зміг би підтвердити факт приєднання споживача до публічного договору шляхом споживання електроенергії та часткової її оплати. Таким чином, заборгованість виникла за період з листопада 2021 року по червень 2023 року, по стягнення якої заявник звернувся в межах трирічної позовної давності. Крім цього, навіть якщо б існувала заборгованість із січня 2019, то суд першої інстанції мав би застосувати п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими, зокрема, позовна давність, визначена у ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 789, 1293 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного стану та повинен був видати судовий наказ. Апелянт просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішити питання про розподіл судових витрат. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого. Статтею 163 ЦПК України передбачено, що: заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником (ч. 1); у заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч. 2 п.п. 4, 5); до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ч. 3 п.п. 3, 4). Встановлений статтею 163 ЦПК України перелік вимог до форми і змісту заяви про видачу судового наказу є вичерпним. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» подало до Воловецького районного суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9873,40 грн за електричну енергію, спожиту за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3-4). До заяви Товариство додало роздрукований публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікований на його офіційному сайті, та абонентську книжку особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , на підставі договору на постачання електроенергії від 05.02.2019 (а.с. 5, 7-8). Абонентська книжка містить інформацію про помісячні обсяги споживання електроенергії, динаміку оплати та заборгованості за спожиту електроенергію, де станом на червень 2023 року заборгованість визначена в сумі 9873,40 грн. Тобто, заявник подав суду докази щодо надання на договірних умовах послуг і, відповідно, щодо їх отримання боржником за адресою: Закарпатська область, Мукачівський (на час виникнення договірних правовідносин Міжгірський) район, село Канора, будинок 71, та щодо заявленої до стягнення заборгованості. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, справа щодо стягнення в порядку наказного провадження боргу в сумі 9873,40 грн у розумінні цивільного процесуального закону є малозначною (ст. 19 ч. 3, ч. 4 п. 1, ч. 6 п. 2 ЦПК України). Вимога про стягнення боргу була заявлена за період з листопада 2021 року по червень 2023 року, тобто менше ніж за трирічний період перед зверненням до суду (ст.ст. 256, 257 ЦК України (без урахування доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022)). Окрім цього. Із зафіксованих у абонентській книжці даних випливає, зокрема, що: станом на листопад 2021 року вже був облікований борг ОСОБА_1 за оплату спожитої електроенергії у сумі 2682,28 грн, який зі здійсненою у грудні 2021 року оплатою в сумі 2510,00 грн не був погашений повністю, залишок склав 172,28 грн; у грудні до оплати були нараховані 1508,64 грн, борг склав 1680,92 грн (1508,64 грн + 172,28 грн); у січні 2022 року було нараховано до оплати 1881,60 грн, боржник сплатив 1410,50 грн, борг склав 2152,02 грн ((1680,92 грн + 1881,60 грн) 1410,50 грн). Таким чином, у всякому разі вищевказані 172,28 грн боргу ОСОБА_1 погасив у числі оплати, внесеної у січні 2022 року, а в подальшому динаміка нарахувань і оплати призвела до виникнення боргу в сумі 9873,40 грн, пред`явленого зрештою до стягнення шляхом видачі судового наказу. У динаміці цей борг виник саме з листопада 2021 року і не був обчислений із січня 2019 року. З наданих суду матеріалів не вбачаються спірні питання щодо позовної давності, ці матеріали не давали підстав для відмови у видачі судового наказу із застосуванням положень ст. 165 ч. 1 п. 5 ЦПК України і саме в цьому сенсі були достатніми для задоволення заяви стягувача. Тож суддя суду першої інстанції помилково відмовив у видачі судового наказу. Оскільки інші підстави для відмови у видачі судового наказу в оскарженій ухвалі не наведені, а для застосування тих, якими була вмотивована ухвала, передбачених цивільним процесуальним законом підстав не було, доводи апеляції слід визнати обґрунтованими. Відповідно до норм ЦПК України: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (ст. 2 ч. 3 п. 12); судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (ст. 133 ч. 1); судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 144 ч. 1). У резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (ст. 382 ч. 1 п. 4 пп. «в» ЦПК України). Зважаючи на специфіку наказного провадження та судового розгляду заяви про видачу судового наказу після скасування ухвали про відмову у видачі судового наказу (ст.ст. 160-173 ЦПК України) суддя (суд) першої інстанції позбавлений можливості вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених стягувачем у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу. ТОВ «Закарпаттяенергозбут» має законне право вимагати відшкодування йому з ОСОБА_1 судового збору, сплаченого з апеляційної скарги на окремій і завершеній ухваленням відповідного рішення стадії процесу. Відтак на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію ТОВ «Закарпаттяенергозбут» слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати, справу направити до цього ж суду для продовження розгляду, стягнути з боржника на користь стягувача судові витрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» задовольнити, ухвалу судді Воловецького районного суду від 27 липня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (місцезнаходження: пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ 41999833) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору з апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає. Судді