Постанова 4875 № 905/518/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/518/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В., за участю представників сторін: від позивача: Сиротюк Р.В., ордер серія АІ № 1490509 від 07.11.2023; від відповідача (апелянта): Бурашнікова О.С., довіреність від 13.11.2023, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", с. Рівне, Покровський район, Донецька область (вх. №2182 Д/2), на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 (повний текст складено 28.09.2023) у справі №905/518/23 (суддя Хабарова М.В.), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання", м.Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", с.Рівне, Покровський район, Донецька область, про стягнення 1395289,05грн, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" (надалі - ТОВ "Укрзбут-Постачання") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (надалі - ТОВ "VIP Бетон") про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 1395289,05грн, з яких: 783778,77грн - основного боргу, 366965,56грн - пені, 28145,54грн - 3% річних та 216399,18грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №01/12/2020 від 01.12.2020, а саме: у визначені договором строки у повному обсязі ТОВ "VIP Бетон" не здійснило оплату вартості поставленого ТОВ "Укрзбут-Постачання" товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за несвоєчасну оплату якої останньому нараховано пеню згідно п. 3.2 договору, 3% річних та інфляціні згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом із позовом ТОВ "Укрзбут-Постачання" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Покровський р-н, с. Рівне, вул. Шопена, 1 та належить на праві власності ТОВ "VIP Бетон"; накладення арешту на рахунки відповідача та накладення арешту на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Укрзбут-Постачання" про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі №905/518/23 та призначено підготовче засідання. 03.07.2023 до Господарського суду Донецької області надійшла заява ТОВ "Укрзбут-Постачання" про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що при перерахунку ціни позову позивачем було виявлено, що при поданні позову помилково було зазначено загальну ціну позову 2395466,99грн замість вірної ціни позову 1395289,05грн. Суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат залишаються незмінними. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "VIP Бетон" на користь ТОВ "Укрзбут-Постачання" заборгованість у розмірі 783778,77грн, пеню у розмірі 100484,77грн, 3% річних у розмірі 28089,93грн, інфляційні втрати у розмірі 216399,18грн та судовий збір у розмірі 16931,29грн. В порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховано до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на суму основного боргу, що становить 783778,77грн, за період з 11.03.2023 і до моменту виконання рішення суду. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх зобов`язань за договором поставки, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 783778,77грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Також, перевіривши розрахунок пені у розмірі 366965,56грн та 3% річних у розмірі 28145,54грн, суд їх визнав не вірними, оскільки при встановленні початкової дати прострочення позивачем не були враховані норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також нарахування пені здійснено з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження такого нарахування шестимісячним строком. Здійснивши власний перерахунок пені, із врахуванням вищенаведених приписів законодавства, судом встановлено, що її правильний розмір складає 100484,77грн, а розмір 3% річних складає 28089,93 грн. Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 216399,18грн, суд визнав його арифметично правильними. Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ТОВ "VIP Бетон" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апелянт посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок неповного з`ясування фактичних обставин справи, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що господарський суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наступним обставинам: - за умовами укладеного між сторонами договору основним документом, на підставі якого здійснюється поставка товару, є видаткова накладна, в якій, окрім іншого, має бути вказана дата передачі товару; однак, позивачем не було надано до позовної заяви, а місцевим господарським судом залишено поза увагою відсутність в матеріалах справи дев`яти видаткових накладних від 16.12.2021, 29.12.2021, 30.12.2021, 17.01.2022, 08.02.2022, 12.02.2022, 15.02.2022, 17.02.2022 та 22.02.2022 на суму 100565,74грн, якими позивач обґрунтовував наявність заборгованості; - надані позивачем докази реєстрації податкових накладних не є належними доказами на підтвердження факту отримання відповідачем товару, оскільки не можуть замінити видаткову накладну; відтак, судом першої інстанції не досліджено та не встановлено чи відбулась поставка товару, чи надані позивачем документи відображають господарську операцію та підтверджують її здійснення; - позивач не надав частину видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які виготовляються в декількох екземплярах; - з умовами п. 5.3. договору поставки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.; у зв`язку з цим, суд не врахував, що договір поставки №01/12/2020 припинив свою дію 31.12.2013 та у період, за який позивач просить стягнути заборгованість, дія договору не розповсюджується; - враховуючи відсутність між сторонами домовленості про строк сплати зобов`язань та відсутність вимоги позивача про сплату боргу, в якій чітко визначено строк сплати, тому строк оплати не настав, а звернення позивача до суду є передчасним; - до того ж, справу було розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А. Апеляційна скарга залишалась судом без руху та після усунення апелянтом виявлених судом недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "VIP Бетон" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2023 о 10:30 год. Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та від 27.11.2023 задоволено клопотання представників позивача та відповідача (апелянта) про їх участь у судовому засіданні, призначеному на 06.12.2023 о 10:30 год, та в наступних судових засіданнях по справі №905/518/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 27.11.2023 від ТОВ "Укрзбут-Постачання", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним: - позивач не міг подати до суду оригінали видаткових накладних від 16.12.2021, 29.12.2021, 30.12.2021, 17.01.2022, 08.02.2022, 12.02.2022, 15.02.2022 у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, а також тим, що місцем реєстрації ТОВ "Укрзбут-Постачання" станом на 24.02.2022 було місто Маріуполь, яке з самого початку вторгнення опинилось в оточенні; для підтвердження факту надання послуг позивачем надавались копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які було підписано електронними підписами сторін; - відповідачем не заперечується достовірність вищевказаних видаткових накладних, що підтверджується підписаними сторонами за допомогою ЕЦП квитанціями про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідачем не було надано доказів та необґрунтовано будь-яким чином неналежну поставку чи не поставку товару, більше того не направлялось жодних вимог чи претензій стосовно прострочення поставки або недопоставки товару; - посилання відповідача на завершення строку дії договору 31.12.2013, на думку позивача, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки договір поставки №01/12/2020 набрав чинності 01.12.2020 та діє до 31.12.2023, а в п. 5.3. цього договору допущено технічну описку та замість вірної дати закінчення строку дії договору - 31.12.2023, помилково зазначено 31.12.2013; при цьому ТОВ "VIP Бетон" виконувало умови договору, незважаючи на наявність такої описки; - строк оплати за поставлений товар визначено в п. 2.1. договору, а саме в строк 30 днів після отримання товару; поведінка відповідача стосовно відсутності письмової вимоги про сплату заборгованості є суперечливою, оскільки відповідач спочатку стверджує про відсутність взагалі зобов`язання перед позивачем, а вже потім вказує на відсутність письмової вимоги позивача; - щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції, то позивач вказує, що ТОВ "VIP Бетон" було належним чином повідомлено про відкриття провадження по справі №905/518/23, оскільки відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 08.07.2023; при цьому, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі; - також, у вказаному відзиві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом у суді апеляційної інстанції, які орієнтовано складають 500000,00грн. 06.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "VIP Бетон" надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач (апелянт) на спростування позиції позивача зазначає наступне: - позивачем не надано будь-яких доказів, які б надавали можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у господарській операції за дев`ятьма видатковими накладними від імені ТОВ "VIP Бетон"; у той же час, відповідач стверджує, що він не отримував товар, видаткові накладні не підписував; - всі документи позивача, які додані до позовної заяви датовані до повномасштабного вторгнення, а тому є безпідставною позиція позивача щодо втрати цих документів; у тому випадку, якщо б ці документи було викрадено або злочинним чином знищено, позивач мав надати докази виконання покладеного на нього ПК України обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів, однак таких документів не надав; - надані позивачем докази реєстрації податкових накладних не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21; - відповідач не пред`являв претензій щодо якості та строків поставки, оскільки взагалі не отримував товар та не замовляв його; - відповідно до висновку Верховного Суду у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів; відтак, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, у суду першої інстанції не було достатніх підстави для задоволення позовних вимог; - позивачем надано до справи договір поставки зі строком дії до 31.12.2013; саме лише посилання позивача про наявність описки є лише його припущеннями, яке не підтверджено належними доказами; - відповідно до усталеної практики Верховного Суду невручення поштового відправлення з відміткою "інші причини", або "за закінченням терміну зберігання" не може свідчити про обізнаність відповідача щодо існування такої ухвали та як наслідок, виконати вимоги ухвали в установлений судом строк. Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 оголошено перерву у розгляді справи №905/518/23 до 18.12.2023 о 13:00год. У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2023 приймали участь в режимі відеоконфереції представники відповідача (апелянта) та позивача. Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін. Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2020 між ТОВ "Укрзбут-Постачання" (продавець/ постачальник) та ТОВ "VIP Бетон" (замовник/покупець) укладено договір поставки №01/12/2020 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари в асортименті, кількості, асортименті та за ціною згідно із заявкою покупця, погодженою сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, сортаменту, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або оплата товару згідно з рахунком-фактурою (у разі попередньої оплати товару), виданих постачальником. За умовами п. 1.3. договору загальна ціна договору складається із сум цін поставок товару окремими партіями, зробленими відповідно до цього договору. Під партією товару сторони домовилися розуміти поставку однією видатковою накладною. Відповідно до п. 2.1. договору оплата товару здійснюється покупцем у строк не пізніше 30 календарних днів після отримання товару згідно з видатковою накладною, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Доставка партії товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника на умовах СРТ на склад покупця - вул. Шопена, 1, с. Рівне, Покровський район Донецької області (п. 2.3. Договору). У пункті 3.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона компенсує спричинені цим збитки, в порядку, визначеному чинним законодавством. Так, у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу (п. 3.2. договору). Додатком до вказаного договору є специфікація №1 від 01.12.2020, в якій сторони визначили вид товару (пісок дрібний) та ціну за 1 тону - 241,65грн. Позивач посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 783778,77грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, а також квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оскільки відповідач поставлений товар не оплатив, будь-яких заперечень стосовно його якості і кількості не надав, позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Донецької області, в якому просив стягнути з відповідача 783778,77грн основного боргу за договором поставки. Крім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар позивач нарахував на підставі п. 3.2. договору 366965,56грн пені, а також 28145,54грн 3% річних та 216399,18грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Донецької області 19.09.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №905/518/23, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 783778,77грн, пеню у розмірі 100484,77грн, 3% річних у розмірі 28089,93грн, інфляційні втрати у розмірі 216399,18грн; в іншій частині позову відмовлено з підстав, зазначених раніше. Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір №01/12/20 від 01.12.2020 за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264 - 271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655 - 697 ЦК України). Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту поставки товару відповідачу позивачем надано наступні документи: - видаткову накладну №УП-0000102 від 25.08.2021 на суму 10010,80грн та товарно-транспортну накладну (надалі - ТТН) №15 від 25.08.2021 на 34,520т піску; - видаткову накладну №УП-0000103 від 26.08.2021 на суму 10329,80грн та ТТН №16 від 26.08.2021 на 35,620т піску; - видаткову накладну № УП-0000104 від 30.08.2021 на суму 19957,80грн, ТТН №27 від 30.08.2021 на 35,380т піску та ТТН №28 на від 30.08.2021 на 33,440т піску; - видаткову накладну №УП-0000110 від 02.09.2021 на суму 15439,60грн, ТТН №29 від 02.09.2021 на 25,820т піску та ТТН №30 від 07.09.2021 на 27,420т піску; - видаткову накладну №УП-0000111 від 07.09.2021 на суму 14372,40грн, ТТН №31 від 07.09.2021 на 25,220т піску та ТТН №32 від 07.09.2021 на 24,340т піску; - видаткову накладну №УП-0000112 від 13.09.2021 на суму 14853,80грн, ТТН №33 від 13.09.2021 на 25,480т піску, ТТН №34 від 13.09.2021 на 25,840т піску; - видаткову накладну №УП-0000119 від 08.10.2021 на суму 9784,60грн, ТТН №35 від 08.10.2021 на 33,740т піску; - видаткову накладну №УП-0000120 від 12.10.2021 на суму 20532,00грн, ТТН №36 від 12.10.2021 на 34,280т піску, ТТН №37 від 12.10.2021 на 36,520т піску; - видаткову накладну №УП-0000121 від 19.10.2021 на суму 21384,60грн, ТТН №38 від 19.10.2021 на 36,560 т піску, ТТН №39 від 19.10.2021 на 37,180т піску; - видаткову накладну №УП-0000122 від 20.10.2021 на суму 40977,00грн, ТТН №40 від 20.09.2021 на 33,320т піску, ТТН №41 від 20.09.2021 на 33,360т піску, ТТН №41 від 20.10.2021 на 37,500т піску, ТТН №42 від 20.10.2021 на 37,120т піску; - видаткову накладну № УП-0000123 від 21.10.2021 на суму 41470,00грн, ТТН №43 від 21.10.2021 на 35,300т піску, ТТН №44 від 21.10.2021 на 35,800т піску, ТТН №45 від 21.10.2021 на 36,480т піску, ТТН №46 від 21.10.2021 на 35,420т піску; - видаткову накладну №УП-0000128 від 25.10.2021 на суму 22796,52грн, ТТН №47 від 25.10.2021 на 36,040т піску, ТТН №48 від 25.10.2021 на 34,060т піску; - видаткову накладну №УП-0000129 від 01.11.2021 на суму 46100,35грн, ТТН №1 від 01.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №2 від 01.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №3 від 01.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №4 від 01.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №5 від 01.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №6 від 01.11.2021 на 23,660т піску; - видаткову накладну № УП-0000151 від 26.11.2021 на суму 41153,90грн, ТТН №7 від 26.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №8 від 26.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №9 від 26.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №10 від 26.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №11 від 26.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №12 від 26.11.2021 на 23,810т піску; - видаткову накладну №УП-0000149 від 29.11.2021 на суму 31256,20грн, ТТН №13 від 29.11.2021 на 23,621т піску, ТТН №14 від 29.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №15 від 29.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №16 від 29.11.2021 на 23,620т піску, ТТН №17 від 29.11.2021 на 13,300т піску; - видаткову накладну № УП-0000150 від 01.12.2021 на суму 30861,80грн, ТТН №18 від 01.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №19 від 01.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №20 від 01.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №21 від 01.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №22 від 01.12.2021 на 11,940т піску; - видаткову накладну № УП-0000152 від 02.12.2021 на суму 30177,40грн, ТТН №23 від 02.12.2021 на 23,621т піску, ТТН №24 від 02.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №25 від 02.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №26 від 02.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №27 від 02.12.2021 на 25,580т піску; - видаткову накладну № УП-0000153 від 06.12.2021 на суму 30641,40грн, ТТН №28 від 06.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №29 від 06.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №30 від 06.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №31 від 06.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №32 від 06.12.2021 на 11,180т піску; - видаткову накладну № УП-0000154 від 08.12.2021 на суму 30345,60грн, ТТН №33 від 08.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №34 від 08.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №35 від 08.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №36 від 08.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №37 від 08.12.2021 на 10,160т піску; - видаткову накладну № УП-0000155 від 09.12.2021 на суму 31006,80грн, ТТН №38 від 09.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №39 від 09.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №40 від 09.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №41 від 09.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №42 від 09.12.2021 на 12,440т піску; - видаткову накладну № УП-0000156 від 13.12.2021 на суму 41040,80грн, ТТН №43 від 13.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №44 від 13.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №45 від 13.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №46 від 13.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №47 від 13.12.2021 на 23,620т піску, ТТН №48 від 13.12.2021 на 23,620т піску; Також, позивачем надано до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за наступним накладними: - за видатковою накладною №УП-0000159 від 16.12.2021 на суму 41429,40грн; - за видатковою накладною №159 від 29.12.2021 на суму 20091,20грн; - за видатковою накладною №160 від 30.12.2021 на суму 8903,00грн; - за видатковою накладною №УП-0000001 від 17.01.2022 на суму 32485,80грн; - за видатковою накладною №УП-0000002 від 08.02.2022 на суму 21112,00грн; - за видатковою накладною №УП-0000003 від 12.02.2022 на суму 21465,80грн; - за видатковою накладною №УП-0000004 від 15.02.2022 на суму 21088,80грн; - за видатковою накладною № б/н від 17.02.2022 на суму 31366,40грн; - за видатковою накладною № б/н від 22.02.2022 на суму 31343,20грн; За умовами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про неналежне обґрунтування позивачем факту поставки товару. Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції. Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу / поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо. З матеріалів справи слідує, що надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять відомості щодо посади та прізвища, у тому числі підпис особи відповідача яка, брала участь у здійсненні господарської операції, також наявні печатки ТОВ "VIP Бетон", а відтак, такі накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а відтак, відповідно, є належними доказами на підтвердження факту поставки товару. За умовами п. 2.1. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем у строк не пізніше 30 календарних днів після отримання товару згідно з видатковою накладною, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Господарським судом першої інстанції було встановлено, а також це не було спростовано відповідачем в ході розгляду справи, що ТОВ "Укрзбут-Постачання" поставило ТОВ "VIP Бетон" товар за договором поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 на загальну суму 783778,77грн, який мав бути оплачений у строки, встановлені п. 2.1. договору, а саме не пізніше 30 календарних з моменту поставки партії товару відповідно до кожної видаткової накладної. Доказів оплати отриманого за договором товару матеріали справи не містять. В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти факту укладання з позивачем договору поставки №01/12/2020 від 01.12.2020, проте наявність заборгованості за цим договором не визнає. Зазначає, що оскільки у п. 5.3. договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013, тому станом на дату складання видаткових накладних, на які посилається позивач, дія цього договору фактично була припинена. З огляду на наявність між сторонами правовідносин, які виникли на підставі інших договорів поставки, а також враховуючи відсутність у видаткових накладних посилання на договір постави №01/12/2020 від 01.12.2020, відповідач вважає, що поставка товару за цим договором фактично не відбувалася. Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача та вважає безпідставними аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем надано видаткові накладні, які не стосуються договору поставки №01/12/2020 від 01.12.2020, з огляду на наступне. Так, ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони уклали та підписали договір постави саме 01.12.2020, і за умовами цього договору позивач зобов`язався постачати відповідачу у майбутньому товар, а останній прийняв на себе зобов`язання прийняти цей товар та оплатити його вартість. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які були складені між позивачем та відповідачем у проміжок часу з 25.08.2021 по 22.02.2022 містять підписи уповноважених осіб сторін та відтиск печаток підприємств, у тому числі ТОВ "VIP Бетон", що є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами. Долучені позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні дійсно не мають посилання на договір поставки №01/12/2020 від 01.12.2020. Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів укладання з позивачем будь-яких інших договорів поставки, предметом якого є постачання обумовленого між сторонами товару (піску). При цьому, судовою колегією враховується, що номенклатура товару у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та умови поставки відповідають умовам наявного у справі договору поставки №01/12/2020 від 01.12.2020. Крім того, відповідач, підписуючи договір поставки №01/12/2020 від 01.12.2020, специфікацію та в подальшому видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, не надав жодних заперечень щодо невірно вказаного строку дії договору до 31.12.2013. При цьому, зазначені документи містять підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки ТОВ "VIP Бетон", тобто відповідач приймав товар за договором, який, за його доводами, є припиненим з 31.12.2013. Судова колегія вважає, що само по собі не зазначення у видаткових накладних такого реквізиту (ідентифікуючої ознаки) договір поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 є неістотним недоліком, який у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такий недолік не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Відтак, виходячи з принципу вірогідності, колегія суддів вважає, що зазначення у п. 5.3. договору поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 строку дії договору до 31.12.2013 є лише технічною помилкою, яка не впливає на суть проведених між сторонами господарських правовідносин та здійснених операцій, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд приходить до висновку, що надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні були складені саме на виконання умов договору поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 та належним чином підтверджують факт поставки відповідачу товару. Щодо посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи дев`яти видаткових накладних та неможливість прийняття до уваги наданих позивачем квитанції про реєстрацію податкової накладної, колегія суддів зазначає таке. У позовній заяві ТОВ "Укрзбут-Постачання" стверджує, що ним було зареєстровано податкові накладні в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, а перевіривши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у свою чергу обґрунтованих заперечень щодо вказаних обставин не наведено. За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 зазначила, що: - податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки; - підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст; - встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок). Пунктом 2 Порядку визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (надалі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. За змістом п. 10 Порядку передбачено, що до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою; кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою - підприємцем. Відповідно до п. 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки. Пунктами 13,14 Порядку передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (надалі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. Згідно абзацу 3 п. 18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних у відповідності до ст. 187 ПК України. Таким чином, з комплексного аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слід дійти висновку, що відповідачем після реєстрації позивачем податкових накладних отримано квитанцію про реєстрацію електронної накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних. Таким чином, за правилом "першої події", яким є поставка товару, позивачем були виписані податкові накладні і подані на реєстрацію, а в подальшому були зареєстровані у Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та прийняті контрагентом, що підтверджується відміткою про прийняття документу, сформованою автоматично після підтвердження з боку відповідача. А отже, зазначені податкові накладні підтверджують здійснення поставки позивачем та прийняття товару відповідачем. Крім того, із змісту доводів апеляційної скарги не вбачається будь-яких заперечень відповідача проти обґрунтованості складання позивачем податкових накладних та їх реєстрації Єдиному Державному реєстрі податкових накладних. Відповідачем також не заперечується фактичне отримання та прийняття квитанцій про реєстрацію податкових накладних, наданих позивачем. Разом з цим, ст. 201 ПК України передбачено, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Мінфіну України від 28.01.2016 №

21. Наведене право на подання скарги на продавця (контрагента) може бути реалізоване покупцем також у тому випадку, якщо продавець здійснив реєстрацію накладних з постачання товарів/послуг за неіснуючими господарськими операціями, тобто такими, які фактично не відбувалися між сторонами. У той же час, в матеріалах відсутні належні та достовірні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до контролюючого органу зі скаргами на позивача щодо реєстрації останнім податкових накладних за неіснуючими податковими зобов`язання, за умови, що обов`язок зі сплати ПДВ переходить до покупця. Відсутні у справі також і докази на підтвердження того, що відповідач не здійснював реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із чим позивач набув права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що суми з податку на додану вартість, включені позивачем до податкового кредиту за видатковими спірними накладними, в його обліку відсутні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт надання експедиторських послуг відповідачу, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про надання спірних послуг шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу. Враховуючи те, що податкова накладна та квитанція про її реєстрацію - це документи, які надаються в електронному вигляді, а тому вони можуть надаватися в роздрукованому чи електронному вигляді. З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про неотримання ним товару за дев`ятьма видатковими накладними, які відсутні в матеріалах справи, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних, які відповідно до вищевказаних положень ПК України та Порядку складаються та реєструються в електронному вигляді в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та документів, та, як вже зазначалося раніше, квитанція про реєстрацію податкової накладної одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем в сукупності докази підтверджують факт поставки товару відповідачу за договором поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 на суму 783778,77грн. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки №01/12/2020 від 01.12.2020 в розмірі 783778,77грн. Щодо заявленої до стягнення пені, колегія судів зазначає таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано Згідно п. 3.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 366965,56грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невірного визначення позивачем періоду нарахування пені за видатковими накладними, оскільки при встановленні початкової дати прострочення позивачем не були враховані норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також нарахування пені здійснено з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Судова колегія, із врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає вірним розмір пені, що підлягає стягненню у сумі 100484,77грн. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія судів зазначає наступне. У відповідності до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 28145,54грн, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанціях щодо невірного нарахування позивачем зазначених сум, оскільки при встановленні початкової дати прострочення позивачем також не були враховані норми ч. 5 ст. 254 ЦК України. Так, правильний розмір 3 % річних, із врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, складає 28089,93 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 216399,18грн, суд апеляційної інстанції встановив, що він є арифметично вірним, правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Відносно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає таке. З досліджених матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі №905/518/23 та призначено підготовче засідання на 20.06.2023 о 12:00. Пунктом 9 вказаної ухвали сторони повідомлено, що відповідно до розпорядження керівництва Господарського суду Донецької області №1-р від 30.01.2023 "Про відправку вихідної кореспонденції" за результатами закупівлі знаків поштової оплати, з метою раціонального використання наявних ресурсів для відправки вихідної кореспонденції, з метою мінімізації ризиків для життя та здоров`я працівників суду, рекомендовано суддям та працівникам суду здійснювати відправлення через поштового оператора "Укрпошта" за потреби після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема "Електронний суд", "Судова влада України" тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення. Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 120 ГПК України (в редакції станом на момент винесення ухвали від 09.05.2023) суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5). Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем). Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Тобто, інформація щодо місцезнаходження фізичної особи - підприємця вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до Реєстру. З матеріалів справи вбачається, що рекомендоване поштове відправлення №0600029440953 з ухвалою суду першої інстанції від 09.05.2023 було направлено на адресу ТОВ "VIP Бетон", яка зазначена позивачем в позовній заяві та збігається з адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса ТОВ "VIP Бетон" (код ЄДРПОУ 34798371), а саме: 85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд.

1. У той же час, 02.09.2023 рекомендоване поштове відправлення №0600029440953 повернуто поштовим відділенням на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання". Колегія суддів зазначає, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Суд враховує, що відомості про місцезнаходження (місце проживання) фізичної особи-підприємця підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та є офіційними відомостями, що підтверджують місцезнаходження ТОВ "VIP Бетон". Відповідачем не надано доказів внесення до Реєстру іншої адреси, ніж та, на яку судом першої інстанції надсилалася поштова кореспонденція. Доказів іншого місцезнаходження відповідача за іншою адресою, ніж та, на яку суд першої інстанції направляв ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.05.2023 апелянтом не надано. Крім того, вказана адреса також була зазначена відповідачем (скаржником) при зверненні з апеляційною скаргою. Відповідно до ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою. Вказане дає підстави вважати, що адреса відповідача, на яку місцевий господарський суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.05.2023, була актуальною під час розгляду справи судом першої інстанції, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції. Зокрема, відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270). Однак, відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію" обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку із чим отримання ТОВ "VIP Бетон" від суду ухвали Господарського суду Донецької області від 09.05.2023 перебувало поза межами контролю суду. У той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Частиною 5 ст. 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), у відповідності до підпункту 5.8 розділу 1 якого, офіційна електронна адреса це: - сервіс Електронного кабінету ЄСТС - адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСТТС, або - адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. У Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, містяться інформація про наявність у ТОВ "VIP Бетон" наступної адреси електронної пошти - viparm@i.ua. З матеріалів справи вбачається, що з метою належного повідомлення сторін про розгляд справи, судом першої інстанції здійснено підписку сторін на отримання процесуальних документів у справі №905/905/518/23 електронною поштою, у тому числі відповідача на адресу його офіційної електронної пошти - viparm@i.ua. В такому разі, після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів у справі, програма "Діловодство спеціалізованого суду" направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. В матеріалах справи міститься довідка від 09.05.2023 про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.

176. Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.05.2023 по справі №905/518/23 (суддя Хабарова М.В.) було надіслано одержувачу ТОВ "VIP Бетон" с. Рівне на його електронну адресу viparm@i.ua. Документ доставлено до електронної скриньки 09.05.2023. В апеляційній скарзі відповідач не наводить будь-яких доводів з приводу неотримання ухвали суду першої інстанції від 09.05.2023 про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу. У той же час, враховуючи приписи п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, якою встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, ухвала суду першої інстанції від 09.05.2023 є такою, що вручена відповідачу 09.05.2023. Також, з матеріалів справи вбачається, що про порушення провадження у даній справі, суд першої інстанції неодноразово намагався сповістити відповідача за допомогою телефонограм від 12.05.2023, 23.06.2023, 02.08.2023, 25.08.2023 за номером телефону, який було зазначено позивачем у позовній заяві. Однак, телефонограми відповідачу судом не вдалося передати, у зв`язку з неможливістю встановити зв`язок. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 19.09.2023 відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача до суд не надходило. Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено всі можливі процесуальні заходи для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі та про розгляд справи. Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав, наведених скаржником в апеляційній скарзі. Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "VIP Бетон" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 28.12.2023. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя Р.А. Гетьман Суддя І.А. Шутенко