Постанова 4818 № 629/5303/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 629/5303/23 Головуючий 1 інстанції Каращук Т.О. Провадження № 33/818/1293/23 Суддя суду апеляційної інстанції Курило О.М. Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Хом`яка Р.В., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника ОСОБА_1 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. на користь держави. З постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року вбачається, що 04.09.2023 року об 11:00 год. в с.Іванівка по вул.Зарічна, 3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.12.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Крім того, 04.09.2023 року об 11:00 год. в с.Іванівка Лозівського району по вул.Зарічна, 3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. На вказану постанову захисник ОСОБА_1 адвокат Хом`як Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанова суду першої інстанції є винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає узагальненій судовій практиці Харківського апеляційного суду з розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП. Вказує, що дане узагальнення було проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ. Так, аналіз матеріалів проваджень про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, які були закриті з підстав відсутності події та складу, показав, що у більшості випадків протоколи та акти огляду на стан сп`яніння складались працівниками патрульної поліції поверхнево та формально. Посилається на існуючу практику Харківського апеляційного суду по справах №953/7319/22 та №629/2543/23. Наголошує, що суд першої інстанції при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 взагалі не з`ясував всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП, чим грубо порушив норми процесуального права. Апелянт просить звернути увагу, що при ухваленні постанови суд першої інстанції надав оцінку лише єдиному доказу, а саме відеозапису, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом та скоєння ДТП. На думку захисника, з наданих відеоматеріалів не вбачається на яку камеру вони були відзняті. Крім того, вказані відеозаписи вибіркові та не засвідчені електронним цифровим підписом, тому не можуть вважатись належним та допустимим доказом. Зазначає, що протоколи про адміністративні правопорушення не складалися в присутності його підзахисного. Звертає увагу, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутні підписи свідків та уповноваженої особи, а лише зазначено посаду та прізвище останньої. Більше того, направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння також не підписане уповноваженою особою. Вказує, що до схеми ДТП не додано будь-яких доказів відео-, фото- фіксації пошкодження автотранспортного засобу марки РЕНО ДАСТЕР, д.н. НОМЕР_1 . Захисник наголошує, що факт керування транспортним засобом нічим, крім змісту протоколу про адміністративне правопорушення, не підтверджується. Констатує, що судом першої інстанції було порушено низку національних та міжнародних актів, а тому вважає, що провадження підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Позиції учасників судового апеляційного провадження. У судове засідання з`явився захисник правопорушника адвокат Хом`як Р.В. Він підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити. ОСОБА_1 про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст.268, 294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності правопорушника, з участю його захисника, який не заперечував проти продовження судового розгляду. Основним аргументом захисника є те, що відсутні належні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника правопорушника, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, приходить до висновку, щопостанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року потрібно залишити без змін, апеляційну скаргу необхіднозалишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 та п.12.1 Правил дорожнього руху. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №288197 від 04.09.2023, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу, відеозапис з диску. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №288196 від 04.09.2023, взяв до уваги схему місця ДТП та фотознімки. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Суд звертає увагу на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - «Інструкція»), якою повинні керуватися патрульні поліцейські у випадку виявлення у водія ознак сп`яніння. Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п.7 Розділу І цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП. Відповідно до п.3, 4, 15, 16, 17, 18, 22 Розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що протокол за ч.1 ст.130 КУпАП може складатися також внаслідок відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, почервоніння очей. З цього слідує, що працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано -ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Більше того, ОСОБА_1 погодився з тим, що винен та зазначив, що випив (мається на увазі спиртні напої) та навіть не пам`ятає як його транспортний засіб опинився в яру. Так, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського в порядку підготовки до апеляційного розгляду, встановлено, що співробітник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів або у медичному закладі та попередив останнього про відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, однак правопорушник відмовився зі словами: «Навіщо мені проходити огляд, якщо й так зрозуміло, що я в нетверезому стані». Таким чином, поведінка ОСОБА_1 давала підстави вважати, що він відмовився від проходження огляду. Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Дійсно, вказаний документ не містить даних про свідків. Водночас відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Законом України від 16.02.2021 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» внесено зміни, зокрема, до ст.266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 р., та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, а лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Такі ж зміни були внесені в п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2021 р. №

808. В п.3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду № 1103, зміни про те, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дійсно внесені постановою КМУ № 57 від 20.01.2023 р. Таким чином, залучення свідків до огляду на стан сп`яніння є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису. Огляд ОСОБА_1 проводився з використанням спеціальних технічних засобів в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме бодікамери №237, що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №288197 від 04.09.2023. Серед іншого, апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що відеозаписи не засвідчені електронним цифровим підписом, оскільки відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи . Вимоги до доказів, що ставляться у провадженнях за КУпАП не містять норм, які передбачають обовязок подання відповідних матеріалів з використанням електронного цифрового підпису. Так як до суду були надані оригінали доказів, то вони не повинні бути засвідчені електронним підписом та вважаються як такі, що отримані без порушення порядку, встановленого законом, а тому з долученого відеозапису можливо встановити всі обставини та події, які мали місце 04.09.2023 р. Так як відеозапис є належним та допустимим доказом по даній справі, участь свідків не обов`язкова. Отже, зауваження ОСОБА_1 про те, що в акті відсутні підписи свідків, не приймаються до уваги апеляційним судом. З огляду на те, що факт керування транспортним засобом доведений та не спростований, то ОСОБА_1 , як водій, не мав підстав для відмови на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння. В свою чергу працівники поліції, керуючись п.2.5 Правил дорожнього руху України мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано саме факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Поряд з цим, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Доводи апелянта про те, що він не погоджується з обставинами дорожньо-транспортної пригоди спростовуються фотознімками (а.с.52) та відеозаписом з диску та не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки за порушення Правил дорожнього руху, в результаті якого пошкоджено автомобіль, котрим керував винуватець, водіїв притягують до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП («Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна»). Отже, умовою настання відповідальності є «пошкодження транспортних засобів», тобто порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження автомобіля. Крім того, згідно з п.26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху. Згідно зі ст.1512Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. В п.2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адмінвідповідальності, зазначив, що: - « адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз.1 п.п.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010); - « суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз.1 п.п.2.5 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021). В п.3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: - « Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п.3 ч.1 ст.65 КК України відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину » (абз.7 та 8 п.п.4.2 п.4 мотивувальної частини); В ч.2 та 3 п.4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України висновки, апеляційний суд вважає доречним прийняти рішення відповідно конкретних обставин справи з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану та обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП не знайшли свого підтвердження. Навпаки всі зібрані докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП. Всі інші доводи захисника правопорушника не знаходять свого підтвердження і спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (вмотивованості) судових рішень. До того ж, у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року). З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, застосоване до ОСОБА_1 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 та п.12.1 Правил дорожнього руху та правильно притягнуто за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності і його посилання на невідповідність висновків судді обставинам справи є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ: Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.11.2023 року по справі щодо ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст.294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило