Постанова Харківський апеляційний суд № 643/951/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 643/951/23 Головуючий 1 інстанції: Тимош О.М. Провадження №: 33/818/1254/23 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Носенка А.Ю., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 03 11 2023 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн. Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2023 о 22:35 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Харкові по пр. Героїв Харкова, 271-Б із ознаками алкогольного сп`яніння. Відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в подальшому в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Зазначив, що не керував транспортним засобом, а повернувся до автомобіля, який стояв на парковці, за особистими речами. Наголосив на тому, що відмовився здавати кров або проходити огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, оскільки хотів здати саме сечу, проте не зміг. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 223923 від 28.01.2023 року, рапортом поліцейського, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, у якому зафіксована відмова від проходження огляду. Таким чином, суд визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник правопорушника подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Московського районного суду м. Харкова від 03 11 2023 року у справі про адміністративне правопорушення №643/951/23 та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник вказує, що справа розглядалась з порушенням правил підсудності, адреса місця вчинення правопорушення є територією Немишлянського району міста Харкова, тому справа підсудна Фрунзенському районному суду м. Харкова. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази руху транспортного засобу і керування ним ОСОБА_1 . Наголошує на тому, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 проїхав до закладу охорони здоров`я, але не зміг пройти огляд через фізіологічні причини, тобто не зміг здати аналізи. Просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 03 11 2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Позиції учасників апеляційного провадження В судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник просили про задоволення апеляційної скарги та про скасування постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 03 11 2023 року у справі про адміністративне правопорушення №643/951/23 та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1. ч. 1 ст. 247 КУпАП. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи правопорушника та його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд першої інстанції встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Свій виступ в суді апеляційної інстанції захисник правопорушника розпочав під звукозапис з того, що його підзахисний ОСОБА_1 є його давнім знайомим, якого він добре знає і перед укладенням договору про надання юридичної допомоги він пересвідчився, що ОСОБА_1 говорить йому правду і лише правду в тому, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. За інших обставин цей адвокат не взявся б за захист ОСОБА_1 в цій справі. Захисник під звукозапис зазначив, що погодився захищати свого підзахисного лише тому, що повністю йому вірить, довіряє в тому, що останній не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а працівники поліції поставилися до нього упереджено, незаконно і безпідставно склали матеріал. У відповідь на це правопорушник начебто ОСОБА_1 підтвердив захиснику свою невинуватість, захисник йому вірить і лише за таких умов взявся захищати ОСОБА_1 від неправомірних дій поліцейських. Крім того, захисник під звукозапис пояснив, що якщо Харківський апеляційний суд залишить без змін таку, як на його погляд, нікчемну постанову суду першої інстанції, то він повністю розчарується у компетентності, справедливості і об`єктивності розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, а саме Харківським апеляційним судом. Тому з метою об`єктивності розгляду даної справи суд апеляційної інстанції приклав максимум зусиль для повного і об`єктивного розгляду даної справи, дослідив всі матеріали справи, переглянув всі відеозаписи, докладно вислухав правопорушника і його захисника. При цьому, будучи повністю неупередженим, суд апеляційної інстанції надав стороні захисту право надання пояснень та доказів про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на їх розсуд і без обмеження в часі. Однак, вислухавши правопорушника та його захисника, дослідивши всі матеріали справи, переглянувши повністю безперервне відео, суд приходить до висновку, що правопорушник ввів в оману не лише суд, а й захисника, який йому повірив та довіряв. Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено, що 27.01.2023 о 22:35 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Харкові по пр. Героїв Харкова, 271-Б з ознаками алкогольного сп`яніння. Відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою портативного пристрою та в подальшому в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 223923 від 28.01.2023 року (а.с.1). Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, також підтверджується й іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: -відеозаписом, з якого вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с.4); -висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.5); -рапортом працівника поліції, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від здачі біологічних зразків, чим відмовився від проходження огляду. (а.с. 6); Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Харкові по пр. Героїв Харкова, 271-Б з ознаками алкогольного сп`яніння. Згідно з відомостями відеозапису, (а.с.4) працівниками поліції був запропонований огляд на стан алкогольного сп`яніння. Від нього, відповідно до висновку щодо результатів огляду (а.с.5), ОСОБА_1 відмовився. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. Вказані обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. З цього слідує, що працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, не є обґрунтованими та не спростовують обставин, викладених в постанові суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку, оскільки ОСОБА_1 погодився пройти медичне обстеження на стан алкогольного сп`яніння, сприймаючи ситуацію саме як водій. Той факт, що ОСОБА_1 асоціював себе саме з водієм підтверджується відеозаписом, зокрема о 00:55:20 ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, чому відмовляється від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Драгер або здачі крові, та наголошує на тому, що хоче здати саме біологічний матеріал, при цьому не вказує, що він не є водієм. Крім того, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, ОСОБА_1 свідомо прийняв пропозицію працівників поліції, які підозрювали його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та погодився пройти обстеження, хоча в подальшому своєю бездіяльністю фактично відмовився від проходження такого огляду. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не зміг пояснити протиріччя своєї поведінки з твердженнями апеляційної скарги, відповідно до якої він не керував транспортним засобом і не був водієм. З фактичної ж поведінки особи, зафіксованої на відеозаписі, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, але погодився пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я , куди поїхав саме як водій і впродовж більше двох годин зволікав зі здачею біологічних зразків. Ні з відеозапису, ні з графи для пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення, не вбачається активне заперечення ОСОБА_1 проти тверджень працівників поліції щодо того, що він був водієм транспортного засобу. Щодо доводу захисника стосовно того, що Московський районний суд м. Харкова не мав права розглядати дану справу, оскільки місцем вчинення правопорушення є Немишлянський район міста Харкова, суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції у відповідності до своїх службових обов`язків та обізнаності щодо секторів патрулювання направили адміністративний матеріал саме до Московського районного суду м. Харкова. Оскільки, з матеріалів справи не вбачається жодна зацікавленість Московського районного суду м. Харкова, то відповідь на адвокатський запит щодо належності місця скоєння адміністративного правопорушення до Немишлянського району міста Харкова, не виключає повноважень Московського районного суду на розгляд цієї справи, оскільки як сам адвокатський запит та відповідь на нього не конкретизовані до місця зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Більше того, сам факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного обстеження відбувся саме на території Салтівського району м. Харкова, що відноситься до територіальної юрисдикції Московського районного суду м. Харкова. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено інших об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції вказує на те, що ОСОБА_1 сприймав події 27.01.2023 саме як водій. Про це свідчать відсутність його підписів у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутність письмових поясненнях, які працівники могли поліції записати з його слів та безперервний відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, наявний у матеріалах справи. Судом апеляційної інстанції докладно досліджено в судовому засіданні всі докази по даній справі. Правопорушнику в присутності його захисника було надано можливість надати пояснення, узгодженні із захисником по ходу їх надання. В цих поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що в цей день 27.01.2023 року він зі своїм братом повертались із волонтерського завдання на автомобілі «Hyundai SantaFe», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким весь час керував його брат. Близько 22:00 вони начебто залишили вказаний автомобіль у заїзному стояночному кармані біля мийки та вулканізації, тому що у автомобілі весь час спускало праве заднє колесо. ОСОБА_1 начебто з братом пішли ночувати до брата за адресою м. Харків вул. Рибалки,

49. Вказує, що спиртних напоїв в той день не вживав. В той же час, ретельно переглянувши представлене відео, суд апеляційної інстанції приходить до зворотнього. Так, із першої частини безперервного відеозапису на файлі №472790 вбачається, що у медичному закладі правопорушнику ОСОБА_1 ще о 23:31:02 пропонується пройти медичне обстеження за допомогою Алкотестера, здати кров чи біологічні матеріали так як медичний працівник звертає увагу, що саме від нього є запах алкоголю з порожнини рота. Правопорушник впродовж з 23:49:04 до 00:12:38 не погоджувався проходити алкотестер шляхом дуття, чи здавати кров, а погоджувався здавати біологічне середовище, хоча впродовж цього часу ніяких активних дій не робить. Більше того, ОСОБА_1 в даному випадку асоціює себе повністю як водій, до якого пред`явлено претензії в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Ніяких заперечень щодо того, що він не керував автомобілем, а керував хтось інший не виказує. Об 00:15:15 поліцейські йому повідомляють, що з моменту зупинки його, як водія, якого запідозрено в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння пройшла вже 1 година з моменту знаходження його в медичному закладі і, якщо він і далі зволікатиме із здачею біологічного матеріалу, на нього буде складено відповідний протокол за відмову від проходження медичного обстеження. Тут же, серед іншого, він зазначає, що був пасажиром і не конкретизує якого саме автомобіля і хто ж тоді міг бути, за його версією, водієм автомобіля, який було зупинено поліцейськими. На зауваження поліцейського, що його помітили і в той момент, коли він при поліцейських переміщався на пасажирське сидіння з водійського місця, він взагалі не реагує, а мовчазно сприймає це твердження (відеозапис 23:40:55). Зазначає при цьому, що він поліцейським нічого пояснювати не зобов`язаний (відеозапис о 23:47:29). Таким чином, версію правопорушника, підтриману захисником, що автомобілем керувала інша особа, а не правопорушник, суд апеляційної інстанції сприймає як вигадану, тому що версія водія була офіційно оприлюднена лише 09.10.2023 року, тобто впродовж більше як 9 місяців з моменту виявлення правопорушення. До цього моменту він іншому офіційно не пояснював, що він не причетний до правопорушення. До цього часу ні ОСОБА_1 , ні інша особа, яка за версією ОСОБА_1 , могла керувати автомобілем в той день ніяких свідчень з цього приводу не надавали. Більше того, наступним переглядом відеозапису з 00:15:15 до 02:19:50 години, а саме впродовж ще 2-х годин ОСОБА_1 своїми пасивними діями фактично підтвердив відмову пройти медичне обстеження, яке йому запропонували працівники поліції. Так, весь цей час ОСОБА_1 сидів на лавці в медичному закладі, користувався своїм мобільним телефоном, на пропозицію працівників поліції та медичного персоналу здати біологічні зразки не реагував. На пояснення працівників поліції медичним працівникам, що його привезли на обстеження саме як особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння ніяким чином у вигляді заперечень не реагував, а сприймав це як дійсну обставину, просто пояснював, що не може здати біологічний матеріал. (00:28:03 на відеозаписі) Об 00:13:19 працівники поліції, пояснюють правопорушнику, що через 8 хвилин закінчаться відведені 2 години на медичне обстеження, однак він на це взагалі ніяк не реагує. На відеозаписі об 00:45:49 правопорушник зазначає, що, якщо працівники поліції вирішили, що саме він їхав за кермом, то він цього не заперечує. Зазначивши, що «тому погоджуюся з усіма ОСОБА_3 вимогами та не суперечу жодним чином» (відеозапис о 00:48:50). Сторона захисту припускає, що було грубо порушено право на захист підзахисного, однак ця обставина спростовується тим, що правопорушник в цей час вільного міг користуватися і користувався мобільним телефоном, а о 00:51:50 на відео, а також 01:07:01; 01:12:50 та 01:14:04 він говорить поліцейським і медичним працівникам, що спілкується з адвокатом, вони моделюють ситуацію, справу будуть вирішувати в суді і говорить поліцейським та медичним працівникам, щоб вони оформлювали всі матеріали відповідно до встановленої процедури. При всьому цьому ОСОБА_1 не заперечує проти твердження, що саме він керував автомобілем, а лише зазначає, що начебто не може пройти медичне обстеження, тому вже впродовж майже трьох годин не може здати біологічне середовище для обстеження. На чергову пропозицію здати біологічний зразок для медичного обстеження він (відеозапис о 01:18:18 та 01:20:57) зазначає, що дзвонив своєму адвокату і адвокат підтвердив правильність його позиції і просить оформляти все по правильній процедурі. О 01:22:15 йому роз`яснюють, що щодо нього було складено протокол за відмову він цього не заперечує. О 02:01:13 йому роз`яснено суть правопорушення і складено протокол, копію якого він відмовився отримати і розписатись у ньому, а також відмовився надати якісь пояснення в ньому. Як на підставу порушень працівниками поліції приписів своїх посадових повноважень захисник вказує на те, що ОСОБА_1 начебто не відсторонили від керування транспортними засобами в подальшому. Однак на відео о 02:19:50 працівник поліції роз`яснює правопорушнику, що йому заборонено впродовж доби керувати транспортним засобом. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до пояснень правопорушника, наданих ним в суді першої інстанції на а.с. 74-75 і заперечень його захисника (а.с. 60-73). До пояснень правопорушника суд ставиться критично, як до вигаданих в тій частині, що він не керував вказаним автомобілем в момент його зупинки тому, що таку версію він висунув в суді лише 09.10.2023 року, хоча раніше таких пояснень нікому не надавав (відео). Навпаки при відеозаписі він пояснив, що (відео 0:47) «я їхав на якомусь транспортному засобі, але ж він не мій». Причому не конкретизує, що він не їхав в якості водія. І саме головне він не вказує, хто ж насправді був водієм, якщо такий і був. До заперечень захисника, наданих суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також ставиться критично тому, що вони викладені на пояснення по справі щодо притягнення до відповідальності зовсім іншого правопорушника , а саме якогось ОСОБА_4 (а.с. 11, 21, 28, 40), і були стороною захисту просто переплутані з технічних причин. Захисник з технічних причин міг переплутати своїх підзахисних. Тому, у відповідності до ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції приймає для оцінки лише пояснення правопорушника і його захисника, які надані під звукозапис безпосередньо в суді апеляційної інстанції. Після складання протоколу йому надали можливість надати письмові пояснення по суті адміністративного правопорушення. Однак, ОСОБА_5 на місці події нічого не зазначав, що він не керував т/з. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, особа ОСОБА_1 була встановлена за посвідченням водія НОМЕР_3 від 20.11.2001. З досліджених відеозаписів з нагрудних камер поліцейських достовірно встановлено, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не заперечував факт керування транспортним засобом та не заперечував, що він виконував функції водія. Разом із цим, в подальшому в приміщенні КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відмовився здавати сечу та кров, що зафіксовано у висновку лікаря-нарколога ОСОБА_6 від 27.01.2023 №232. З досліджених відеозаписів встановлено, що водій ОСОБА_5 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці. Сукупність досліджених по справі доказів достовірно підтверджує той факт, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала т/з та була зупинена поліцейськими, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Відповідно до Рішення ЄСПЛ по справі Фольк проти Нідерландів №66273/01 від 19.10.2004 року особи, що керували або не керували транспортними засобами на момент вчинення правопорушення можуть відступити від використання принципу презумпції невинуватості та вжити заходів щодо надання відповідальній особі належних процесуальних гарантій доведення неособистого вчинення правопорушення, своєї невинуватості. Таким чином, особа, яка, на думку державних органів влади є правопорушником, а по суті такою не є, може відмовитися від ролі пасивного спостерігача та наводити аргументи й надавати докази щодо своєї невинуватості. Натомість ОСОБА_1 , діючи на свій захист сам, чи через свого захисника не надав суду доказів своєї невинуватості, якими могли бути, наприклад, такі як: -холодний двигун автомобіля чи мінімальний показник датчика охолоджувальної рідини в ньому; -спущене заднє праве колесо, якщо воно дійсно було таким; -дані про особу, яка керувала транспортними засобами, якщо дійсно така була; -відстань, яку він мав пройти від місця тимчасової ночівлі до автомобіля; -обставини, що його телефоном впродовж 2-х годин ніхто не користувався, якщо він дійсно забув його в автомобілі, тощо. З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника правопорушника в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими. Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Хабардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Московського районного суду м. Харкова від 03.11.2023 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило