Постанова 4803 № 215/3188/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9855/23 Справа № 215/3188/23 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 215/3188/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 вересня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» (надалі ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23») про стягнення невиплаченої заробітної плати. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01.02.2017 працювала на посаді машиніста крана 5 розряду на виробничій дільниці з ремонту устаткування №2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (надалі ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ»), яке змінило назву на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23». 07.04.2023 була звільнена з посади за згодою сторін, на підставі ст. 36 КЗПП України. При звільненні їй не була виплачена частина нарахованої заробітної плати в розмірі 17 180,50 грн., що підтверджується розрахунковим листком. Посилаючись на викладене, просила суд стянути з ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» на свою користь невиплачену заробітну плату у розмірі 17 180,50 грн. та судові витрати. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року. за клопотанням представника позивача Зеркіна А.С., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , замінено первісного відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» (надалі ТОВ «ПРОМИСЛОВІ- РЕМОНТИ»), скорочена назва ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ». У серпні 2023 року позивачка ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ- РЕМОНТИ» суму невиплаченої заробітної плати, без урахування ПДФО та військового збору, у розмірі 32 054,75 грн. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 32054,75 грн. Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь держави. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» просить скасувати рішення суду та ухвалити новее рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з?ясування обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, замінивши відповідача ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» , не направив останньому, ані позовної заяви, ані ухвали про залучення до участі у справі. Про вказані обставини ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень та двічі зверталося до суду із клопотанням про заміну відповідача на належного, яким є саме ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», однак суд перше клопотання взагалі не розглянув, а у задоволенні іншого відмовив у день судового розгляду спору по суті, що свідчить про неповноту судового розгляду. Наполягає на тому, що належним відповідачем по справі є саме роботодавець позивачки - ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», а заміна його на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є помилковою. Так, судом першої інстанції не було досліджено обставини створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» і не з?ясовано питання про те, чи прийняв останній на себе зобов?язання по виплаті нарахованої заробітної плати. Суд не з?ясував питаня про те, чи було пред?явлено позивачкою, як кредитором, вимоги щодо виплати заробітної плати до ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», як основного боржника, отримання від останнього відмови від задоволення такої вимоги або не одержання від нього в розумний строк відповіді на пред?явлену вимогу. Зазначає, що у Єиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та грмадських формувань містяться відомості про те, що юридичними-особами правонаступниками ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» є: ТОВ «ПРОМСПЕЦБУДТОР», ТОВ «СОЛ-ПРОМ» та ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ». Є незрозумілим чому з вищенаведених юридичних осіб позивачка висунула вимоги лише до ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ» Також, вказує на те, що ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ» створено шляхом виділу із ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», із передачею йому активів та пасивів за розподільчим балансом та забов?язання по заробітній платі не передавалися. Наголошує на тому, що ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ» несе виключно субсидіарну відповідальність із ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», як і інші правонаступники. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2017 по 07.04.2023 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», правонаступником якого є ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» (а.с. 16). Згідно розрахункового листка за квітень 2023 року, ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки за 22 дні в розмірі 8212,16 грн., та за підприємством на кінець місяця, станом на 07.04.2023, існує борг, що складає 32054,75 грн. (а.с. 60). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», правонаступником якого є ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», у встановлені строки не виплачував заробітну плату, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на користь позивачки заборгованості в сумі 32054,75 грн., з яких: 8212,16 грн. компенсація за невиплачену відпустку та 23842,59 грн. - заробітна плата. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як встановлено судом та визнається сторонами, ОСОБА_1 з 01.02.2017 по 07.04.2023 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (а.с. 16). Згідно розрахункового листка за квітень 2023 року, ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за 22 дні в розмірі 8212,16 грн., та за підприємством на кінець місяця, станом на 07.04.2023, існує борг, що складає 32054,75 грн. (а.с. 60), а тому суд першої інстанцїіх дійшов вірного висновку щодо стягненя цієї заборгованості, розмір якої не оспорюється, у судовому порядку. Спір між сторонами виник з приводу покладення на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» обов?язку із виплати заборгованості по заробітній платі, як на правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ». Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» було утворено відповідно до рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 07 березня 2023 року та рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» від 11 квітня 2023 року, шляхом виділу з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» відповідно до розподільчого балансу останнього. Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України). Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України). Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», яке є правонаступником ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ». При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», не перебуває в стані припинення. Згідно рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 07 березня 2023 року, виділено з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» та передано останньому активи та пасиви, у вигляді частини майна ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», згідно розподільчого балансу (а.с. 47-50). Згідно рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» від 11 квітня 2023 року, останнє є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов?язкам ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», згідно розподільчого балансу від 11.04.2023 року, та несе субсидіарну відповідальність по обов?язкам ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» відповідно до ст. 109 ЦК України. Оскільки, розподільчий баланс від 11.04.2023 року не містить відомостей щодо передачі ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» заборгованості ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» із заробітної плати перед працівниками, колегія суддів дійшла висновку, що, у даному випадку, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» має нести виключно субсидіарну відповідальність за невиплату заробітної плати позивачці ОСОБА_1 . Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Субсидіарна відповідальність має місце у зобов`язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред`явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред`явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред`явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред`являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку. Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов`язанням або неотримання у розумний строк вимоги від основного боржника на пред?явлену вимогу, наділений правом пред`явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23») так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ»). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.02.2017 по 07.04.2023 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (а.с. 16). Згідно розрахункового листка за квітень 2023 року, ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за 22 дні в розмірі 8212,16 грн., та за підприємством на кінець місяця, станом на 07.04.2023, існує борг, що складає 32054,75 грн. (а.с. 60). Станом на теперішній час заборгованість із заробітної плати роботодавцем не виплачена. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» був зобов?язаний виплатити позивачці ОСОБА_1 всі суми саме 07 квітня 2023 року та до теперішнього часу розрахунку не провів, що свідчить про недотримання останнім не тільки розумного строку щодо сплати заборгованості із заробітної плати, але й про грубе порушення норм трудового законодавства, у зв?язку з чим ОСОБА_1 має право на стягнення боргу з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з субсидіарного (додаткового) боржника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23». Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не з?ясував питання про те, чи було пред?явлено позивачкою, як кредитором, вимоги щодо виплати заробітної плати до ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», як основного боржника, отримання від останнього відмови від задоволення такої вимоги або не одержання від нього в розумний строк відповіді на пред?явлену вимогу, колегія судідв вважає безідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення строків задоволення вимог ОСОБА_1 із виплати належної їй заробітної плати з боку роботодавця ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23». Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем по справі є саме роботодавець позивачки - ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», а заміна його на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є помилковою. Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що у Єиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та грмадських формувань містяться відомості про те, що юридичними-особами правонаступниками ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» є: ТОВ «ПРОМСПЕЦБУДТОР», ТОВ «СОЛ-ПРОМ» та ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ», та є незрозумілим чому з вищенаведених юридичних осіб позивачка висунула вимоги лише до ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ». Так, частиною 3 ст. 109 ЦК України визначено, що якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Згідно ж статті 543 ЦК Ураїни у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, пред?явлення вимоги до всіх солідарних боржників це право, а не обов?язок кредитора. За таких обставин, суд першої інстанції дійшоа вірного висновку про стягнення з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати в розмірі 32054,75 грн. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи ж апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не впливають на правильність висновків суду по суті спору, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: