Постанова 4802 № 161/12476/22

Справа № 161/12476/22 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/995/23 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Федонюк С. Ю., суддів Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача - Мельник В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про скасування рішення про розірвання договорів та закриття рахунків, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Акціонерного товариства комерційний банк (далі АТ КБ) «Приватбанк», обґрунтовуючи вимоги тим, що у Волинському ГРУ АТ КБ «Приватбанк» у нього було відкрито ряд банківських рахунків. Позивач вказував, що 09 жовтня 2019 року відповідач надіслав на його адресу повідомлення №20.1.0.0/7-20191004/510, в якому зазначив, що розриває всі укладені з ним договори та закриває рахунки на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», ст. 63 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Позивач вважає такі дії банку необґрунтованими, оскільки будь-яких порушень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» він не здійснював. Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача АТ КБ «Приватбанк» скасувати рішення про розірвання договорів, укладених між ним та банком, та про закриття рахунків, відкритих на його ім`я. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що банк всупереч вимогам ЦК України та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» в односторонньому порядку розірвав договори з ним та закрив рахунки без жодного розумного обґрунтування. Він також не включений до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності, та до нього не застосовано міжнародні санкції, що давало б відповідачу обґрунтовані підстави для розірвання укладених з ним договорів та закриття рахунків. Доводи відзиву представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Кобзар Ю. Б. зводяться до того, що апеляційна скарга є безпідставною, наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просить рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Мельник В. М., вважаючи рішення суду законним, обґрунтованим та по суті справедливим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення позивача, його представника, а також представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. У частинах 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення, оскільки у зв`язку з проведенням операцій на користь ТОВ «ПС Яндекс.Гроші», щодо якого були застосовані санкції, у відповідача були обгрунтовані підстави встановити позивачу неприйнятно високий рівень за результатами оцінки його фінансових операцій, а тому відповідач на підставі законодавства, що регулює питання фінмоніторингу, обгрунтовано та правомірно відмовився від підтримання ділових відносин з позивачем та розірвав договори з ним і закрив його банківські рахунки. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що у Волинському ГРУ АТ КБ «Приватбанк» на ім`я позивача ОСОБА_1 було відкрито ряд банківських рахунків, а сам позивач був клієнтом цього банку. 09 жовтня 2019 року банк надіслав на адресу позивача повідомлення № 20.1.0.0/7-20191004/510, в якому зазначив, що розриває всі укладені з ним договори та закриває рахунки на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», ст. 63 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Як убачається з матеріалів справи, згідно з випискою про рух коштів по кредитній картці № НОМЕР_1 «Універсальна» 31 серпня 2019 року та 01 вересня 2019 року позивачем ОСОБА_1 здійснені дві транзакції на суми 10,5 та 10,20 російських рублів з призначенням цих платежів «Авторизація картки на сайті YANDEX.MONEY». Наведене свідчить, що позивач здійснював грошові перекази, що підтверджується належними та допустимими доказами. Водночас позивач після списання з його рахунку грошових коштів у російських рублях на адресу сервісу «YANDEX.MONEY» (Яндекс. Гроші) не оспорював цю операцію та не звертався до банку із заявою про втрату реквізитів до картки та її блокування. Судом із виписки по картці також встановлено, що після проведення цих транзакцій позивач ОСОБА_1 продовжував активно користуватися карткою до 03 жовтня 2019 року, здійснюючи платежі переважно в м. Луцьку, і саме позивач здійснював спірні перекази на користь сервісу «YANDEX.MONEY» (Яндекс. Гроші), оскільки картка перебувала в його розпорядженні. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що банк безпідставно розірвав з ним в односторонньому порядку усі договори та закрив рахунки, оскільки він не здійснював будь-яких порушень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення». Відповідно до п. 698 додатку 2 рішення РНБО від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176/2018, стосовно юридичної особи російської федерації - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПС Яндекс. Гроші» (Общество с ограниченной ответственностью «ПС Яндекс. Деньги»), введено обмежувальні заходи (санкції) у вигляді блокування активів, обмеження торговельних операцій та запобігання виведенню капіталів за межі України строком на три роки. Відповідно до пунктів 2, 3, 3.3. глави 3 розділу І постанови Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 (у редакції, чинній на час проведення спірних транзакцій позивачем), ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема, пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо); проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з уникненням виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу. Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Як правильно встановлено судом першої інстанції, проведення позивачем ОСОБА_1 31 серпня 2019 року та 01 вересня 2019 року операцій на користь ТОВ «ПС Яндекс. Гроші» становило собою порушення встановлених на той час санкцій у вигляді запобігання виведення капіталів за межі України та обмеження торгівельних операцій. Такі операції становили собою ризиковану операцію в розумінні наведеного нормативно-правового акту Правління НБУ, оскільки пов`язані з виведенням капіталів, всупереч встановленим санкціям, а також з уникненням виконання вимог, передбачених санкційним законодавством. Отже, дії банку щодо розірвання договорів, укладених з позивачем, та закриття його рахунків узгоджуються із положеннями наведених правових норм. Разом з тим, судом взято до уваги, що 16 жовтня 2019 року позивачем ОСОБА_1 після отримання листа банку з повідомленням про рішення щодо розірвання договорів та закриття рахунків було подано до відповідача письмову заяву, в якій він просив погасити невиконані ним кредитні чи інші зобов`язання перед банком за укладеними договорами, а залишки коштів на рахунках перерахувати на вказані ним рахунки в іншому банку (а.с.40). Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України). Згідно із вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Встановивши, що позивач ОСОБА_1 , всупереч ст. 81 ЦПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивачем також не доведено порушення банком його прав як споживача банківських послуг. Доводи апеляційної скарги, які є подібними доводам позовної заяви, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2023 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді