Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3452/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3452/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №280/3452/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 29 травня 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.04.2023 № 923020195841 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 18.04.2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі № 280/3452/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.04.2023 № 923020195841 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 18.04.2023 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та висновків суду, наведених у цьому рішенні. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №280/3452/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що на момент звернення за призначенням пенсії, позивачка не досягла пенсійного віку. Крім того, скаржник зазначає, що рішення Конституційного Суду на яке послався суд першої інстанції не впливає на спірні правовідносини в межах даної справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.11.2005 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 позивачка працювала: - з 02.08.1988 по 29.12.1990 в Центральній районній аптеці № 215 м. Запоріжжя на посадах санітарки-мийниці та фасовщиці; - з 01.01.1991 по 30.11.1991 в МСЧ п/о «Моторобудівельник» на посаді медичної сестри гінекологічного відділення; - з 01.12.1991 по 14.04.1999 в Інфекційній лікарні № 1 на посаді сестри медичної; - з 19.04.1999 по 14.09.2001 в Інфекційній лікарні м. Запоріжжя на посаді медичної сестри відділення № 1; - з 17.09.2001 по 11.04.2003 в Міському протитуберкульозному диспансері № 4 на посаді сестри медичної денного стаціонару; - з 14.04.2003 по 31.10.2005 в Інфекційній лікарні м. Запоріжжя на посаді медичної сестри відділення № 1; - з 11.08.2006 по 31.10.2008 в МСЧ ВАТ «Мотор Січ» на посадах прибиральниці службових приміщень та реєстратора медичного; - з 02.02.2009 по 29.11.2019 в КУ «Запорізький обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Запорізької обласної ради на посадах медичної сестри стаціонарного відділення, сестри медичної стаціонару, сестри медичної (анестезіологічної групи операційної та палат інтенсивної терапії) стаціонарного відділення; сестри медичної стаціонарного відділення; - з 03.12.2019 по 01.04.2021 в КЗ «Запорізькій обласний центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної стаціонару; - з 01.12.2021 по 21.02.2023 в ТОВ «Діасервіс» на посаді адміністратора; - з 13.03.2023 в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної стаціонару четвертого психіатричного жіночого відділення. Стаж роботи позивачки, також, підтверджується довідками КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради від 17.08.2021 № 06-08-0/160 та № 06-08-0/162, від 17.04.2023 № 06-08-0/57, КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 07.09.2021 № 102, № 103 та № 104. 18 квітня 2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №

2. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.04.2023 № 923020195841 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » оскільки на дату подання заяви № 2508 від 18.04.2023 ОСОБА_1 виповнився 51 рік, прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю законних підстав для його проведення. Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на пільгових умовах протиправним, позивачка звернулася до суду. Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за поданою нею заявою, слугували висновки органу ПФУ щодо недосягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Наявність у позивачки загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідачем, на час прийняття оскаржуваного рішення, не заперечувалось. З приводу досягнення позивачкою необхідного віку, який би давав останній право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацом першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII". Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII. Відносно позивачки, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки закону, а саме положенням пункту б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права на призначення пільгової пенсії за Списком №2 після досягнення віку, який визначено положеннями пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Стосовно аргументів відповідача про те, що право особи на призначення пільгової пенсії за Списком №2, враховуючи порядок застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», який визначено рішенням Конституційного Суду України у справі №1-р/2020, виникає за умови, якщо особа набула необхідного пільгового стажу до 01.04.2015, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, по-перше, вказані обставини не були підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за Списком №2. Підставою для відмови у призначенні пенсії у спірному випадку стало виключно не досягнення заявницею пенсійного віку, який визначено ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». По-друге, зазначена позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки визначаючи коло осіб, які мають право на пільгову пенсію, Конституційний Суд України зазначав про осіб, які працювали до 01 квітня 2015, а не про осіб, які набули необхідного пільгового стажу до 01.04.2015. У спірному випадку позивачка працювала на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії до 01 квітня 2015, а отже посилання відповідача на вказані обставини, як на підставу відсутності права на призначення пільгової пенсії, є безпідставними. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №280/3452/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко