Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/1880/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1880/22 Номер провадження 22-ц/814/3023/23Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Дряниці Ю.В., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2023 року за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 26 серпня 2010 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14 622, 68 грн., з яких 11 733, 68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 889 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 серпня 2010 року у розмірі 14 622, 68 грн. та судовий збір у розмірі 2 481 грн. Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позов задовольнити у повному обсязі. Вважає, що між сторонами не було узгоджено зобов`язання в частині сплати відсотків, а тому внесені відповідачем кошти було безпідставно спрямовані позивачем на погашення заборгованості по відсоткам. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з підтсав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26 серпня 2010 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідачу видано картку № НОМЕР_1 від 08 серпня 2010 року, строк дії якої - до серпня 2014 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк». В подальшому карта відповідачу неодноразово перевипускалась, термін дії останньої до грулня 2016 року. Після укладення договору банком кредитний ліміт позивачу визначений у розмірі 500 грн., після чого неодноразово збільшувався. При цьому, 01 липня року визначений у розмірі 0,00 грн., що підтверджується даними довідки КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти . Згідно розрахунку наданого АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором, станом на 05 жовтня 2020 року, утворилась заборгованість у загальному розмірі 14 622, 68 грн., з яких 11 733, 68 грн. заборгованість за кредитом та 2 899 грн. заборгованість за нарахованими відсотками. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується не з такими висновками місцевого суду. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Разом з тим, Умови і Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Таким чином, беручи до уваги, що підписана відповідачем анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов`язань, то вказана обставина є підставою для відмови у стягненні нарахованої Банком заборгованості за відсотками. Разом з тим, встановлено, що позичальником було фактично отримані та використані кошти за тілом кредиту, а тому кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Так, згідно долученої до матеріалів справи виписки за договором № б/н за період з 04 серпня 2010 року по 09 лютого 2022 року з рахунку ОСОБА_1 було списано 31 238, 28 грн. відсотків за користування кредитним лімітом, позаяк, суд апеляційної інстанції, виходячи з наведеного вище мотивування, дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з неузгодженням останніми процентної ставки за їх користування, а тому списання вказаних коштів банком не можна визнати законним. Тобто, матеріалами справи підтверджено факт того, що позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками за використання кредиту, а також інших складових заборгованостей, які не було передбачені умовами зобов`язання, були безпідставно списані кошти з рахунку відповідача, що перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, яка заявлена позивачем до стягнення. Враховуючи наведене, слід вважати, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за тілом кредитом відсутня, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості слід відмовити. За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена у повному обсязі, то понесений ним судовий збір у розмірі 3 721, 50 грн. підлягає стягненню на його користь з позивача. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 381, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішенні, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 271, 50 грн. (три тисячі двісті сімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді Л. І. Пилипчук О. В. Чумак