Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/246/23

Справа № 132/246/23 Провадження № 33/801/1183/2023 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 324417, який складено 10 січня 2023 року о 19 год 15 хв, водій ОСОБА_1 10 січня 2023 року о 19 год 05 хв рухаючись по вулиці Миру в селі Глинськ Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21061» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому пропущений ним строк на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року, оскільки справу розглянуто без його участі, копію постанови він не отримував та на його поштову адресу вона не надходила. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пославшись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам та матеріалам справи, просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції розглянуто справу у його відсутність, чим порушені права ОСОБА_1 та допущено поверхневий і формальний розгляд справи. ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що складений протокол про адміністративне правопорушення є нечинним, оскільки всупереч нормам КУпАП не були залучені свідки у присутності яких і повинна була бути зафіксована відмова від проходження огляду. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи (докази), які б підтверджували факт керування автомобілем, не зазначені обставини які стали причиною зупинки транспортного засобу, не долучено жодних доказів вини особи. Судом першої інстанції не було досліджено долучені до матеріалів справи відеозаписи, а розгляд справи проведено формально. При цьому вважає, що справа призначалась до розгляду з порушеннями, оскільки йому не надходили повістки на дати призначення справи, що позбавило його можливості подавати докази та здійснювати свій захист. Судом першої інстанції не надано належної оцінки, що матеріали адміністративної справи не містять доказів відсторонення його від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. В судовому засіданні 20 грудня 2023 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити. У призначене на 27 грудня 2023 року судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оглянувши пошкоджений відеозапис із нагрудної камери поліцейського, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та апеляційна скарга підлягають до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як свідчать матеріали справи оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено 26 жовтня 2023 року за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. В матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду. Такі обставини вказують на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, а тому цей строк підлягає поновленню. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 324417 від 10 січня 2023 року водій ОСОБА_1 10 січня 2023 року о 19 год 05 хв рухаючись по вулиці Миру в селі Глинськ Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21061» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився (а. с. 1). До протоколу долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 січня 2023 року; відеозапис з бодікамери працівника поліції (а. с. 3, 4). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини 5 статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку. Судом в ході розгляду справи виявлено, що компакт-диск з відеозаписом на якому ймовірно зафіксовані події, що мали місце при складенні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 324417 від 10 січня 2023 року, стосовно водія ОСОБА_1 , пошкоджено, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи. Запитом Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року витребувано відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовані події, що мали місце при складанні протоколу серії ААД № 324417 від 10 січня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , та встановлено строк для виконання запиту до 20 грудня 2023 року ( а. с. 25). Згідно відстеження з сайту Укрпошти поштове відправлення № 0600238224060 ГУНП у Вінницькій області Хмільницького РВП відділення поліції № 1 отримало 18 грудня 2023 року (а. с. 26). У зв`язку з неотриманням відповіді у судовому засіданні, призначеному на 20 грудня 2023 року, було оголошено перерву. Проте станом на 27 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду відповідь не надійшла. Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Відповідно до п. 4 вказаного Наказу строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань. З урахуванням викладеного слушним є довід апеляційної скарги про те, що даний матеріал про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , належним чином не досліджений судом першої інстанції та оформлений з порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, оскільки фактично не містить передбачених самим протоколом додатків у вигляді відеозаписів. Правова конструкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або осіб, які керують транспортним засобом та відмовилися від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, особою, яка може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, який керував транспортним засобом у стані сп`яніння або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності ознак такого сп`яніння, а відтак у справах цієї категорії доказуванню, у тому числі підлягає факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. Із зібраних поліцейськими доказів, що сформовані в адміністративний матеріал та направлені до суду неможливо встановити, чи дійсно ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та визначив його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи з огляду на відсутність достатніх доказів, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська