Постанова Дніпровський апеляційний суд № 226/1060/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9314/23 Справа № 226/1060/23 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В.С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони справи позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Димитровського міського суду Донецької областівід 15 серпня 2023 року, ухваленого суддею Сальковою В.С. у м.Мирноград Донецької області, повний текст судового рішення складено 17 серпня 2023 року, ВСТАНОВИВ У червні 2023 року позивачобласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Мирноградтепломережа» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію. В обґрунтування позову зазначив, що він є теплопостачальним підприємством, метою діяльності якого є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у виді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством. Відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 надаються їм за адресою: АДРЕСА_1 , де вони значаться зареєстрованими, в централізованому порядку. Будинок, в якому знаходиться квартира відповідачів, є багатоквартирним, приєднаним до системи централізованого теплопостачання. Обов`язком споживачів житлово-комунальних послуг, до яких, в тому числі, належать послуги з постачання теплової енергії, незважаючи на те, є споживачі власниками квартири чи наймачами, є своєчасна оплата спожитих послуг, які надавалися відповідачам в опалювальних періодах з 01.10.2020 до 01.05.2023 відповідно до актів про підключення житлового будинку, в якому мешкають відповідачі, до мереж теплопостачання за встановленими тарифами. Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 27.09.2022 №444/5-22 «Про встановлення обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів протягом воєнного часу в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, до всіх категорій споживачів ОКП «ДТКЕ» застосовуються тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з теплопостачання теплової енергії і постачання гарячої води на рівні тарифів, що застосовувалися до цих споживачів станом на 24.02.2022. За період з 01.10.2020 до 01.05.2023 відповідачам за особовим рахунком № НОМЕР_1 відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та постанови КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії»було нараховано заборгованість, виниклу в цей період за несплату послуг з надання теплової енергії, в розмірі 8 292,37 грн. Оскільки в добровільному порядку вказана сума відповідачами позивачу не сплачена, позивач просив суд стягнути її з відповідачів на його користь в солідарному порядку. Крім цього, в порядку ст.625 ЦК Українипозивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь солідарно інфляційні втрати за період з 01.12.2020 по 01.02.2022 в розмірі 180,88 грн, 3% річних в сумі 59,03 грн за період з 01.12.2020 до 01.02.2022, а також заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 710,25 грн за період з 01.10.2020 до 01.05.2023, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн по 1342 грн. з кожного та 35,00 грн по 17,50 грн з кожного за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 15 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Позивач обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені до відповідачів позовні вимоги. При цьому, скаржник зазначає, що суд невірно тлумачить норми Закону, які підлягали застосуванню. Позивач звертає увагу на те, що суду було надано докази, зокрема виписка з особового рахунку № НОМЕР_1 , яка відповідає квартирі в якій зареєстровані відповідачі, де в графі «Лічильник» вказано його наявність, також вказана відключена площа квартири 62,10 м. кВ, яка приймається для розрахунку розподілу теплової енергії. Окрім того в особовому рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 вказано тариф, нарахування по місяцям (жовтень-2020- квітень 2023) за теплову енергію та абонентське обслуговування. Зазначає, що з виписки особового рахунку та розрахунку заборгованості видно, що відповідачі оплату за період з 01.10.2020 до 01.05.2023 не здійснювали, заборгованість за теплову енергію складає 8292,37 грн. та за абонентське обслуговування 710,25 грн. Позивач вважає, що суд не звернув увагу на Акти про підключення до мереж централізованого теплопостачання багатоквартирного житлового будинку, якими підтверджено надання відповідачам послуги з постачання теплової енергії. Позивач наголошує на тому, що відповідачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги та сплати в порядку ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке. Судом встановлено місце проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстроване у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у багатоповерховому житловому будинку, під`єднаному до об`єднаної системи центрального опалення. Згідно з інформацією з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відомості щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відносно квартири відповідачів станом на 07.04.2023 відсутні, квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2003. Як вбачається з актів про підключення та відключення жилого будинку АДРЕСА_2 до системи централізованого опалення, у опалювальні періоди 2020-2023 років будинок підключався до та відключався від системи централізованого опалення у звичайному режимі (жовтень-листопад та березень-квітень відповідно). Відповідно до наданих позивачем письмових розрахунків, заборгованість за надану теплову енергію за адресою проживання відповідачів (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2020 до 01.05.2023 складає 8 292,37 грн, інфляційні втрати за період з 01.12.2020 по 01.02.2022 180,88 грн., 3% річних 59,03 грн. за період з 01.12.2020 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування 710,25 грн. за період з 01.10.2020 до 01.05.2023. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 15.05.2023 було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго». Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі виходив з того, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено надання послуги відповідачам з теплопостачання на суму 8 292,37 грн. у спірний період, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за теплову енергію. Відповідно не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та заборгованості за абонентське обслуговування як такі, що є похідними від основної вимоги. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, що відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання. Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2003. Також судом встановлено, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою мешкання відповідачів, що зокрема підтверджено Актами про підключення та відключення жилого будинку до системи централізованого опалення, у опалювальні періоди 2020-2023 років. Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що вартість послуг з теплопостачання нараховується, однак відповідачі оплату за на надану послугу у період з 01.10.2020 до 01.05.2023 не здійснювали, у зв`язку з чим у них заборгованість за теплову енергію у розмірі 8 292,37 грн. та за абонентське обслуговування 710,25 грн. Правовідносини сторін виникли на підставі «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», текст якого було розміщено на офіційному сайті ОКП «Донецьктеплокомуненерго», опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» 03 березня 2017 року, у газеті «Родной город» №11 від 17 березня 2017 року (а.с.17). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції березня 2020 року). Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст.5 Закону №2189-VІІІ). Відповідно дочастини 1статті 6 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» учасникамиправовідносин усфері наданняжитлово-комунальнихпослуг є: 1)споживачі (індивідуальніта колективні); 2)управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Згідно статей 7, 9 цього ж Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Таким чином, згідно із зазначеними вимогами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, справа №463/5736/15-ц). При цьому Верховний Суд України в постанові (у справі №6-2951цс15) від 20 квітня 2016 року дійшов такого, що укладення договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплатити надані йому послуги в межах строку позовної давності. Так, статтею 67 ЖК України установлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем надаються послуги з теплопостачання за адресою мешкання відповідачів, кваритра належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) викладений висновок, згідно якого «Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті). А в розумінні частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, суди повинні виходити із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст.549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення і позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань, правильність нарахування яких не не спростовано відповідачами. З огляду на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, належним чином не оцінив надані стороною позивача докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати зі сплати судового збору. Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивач згідно з платіжною інструкцією сплатив судовий збір у розмірі 2 684 грн. (а.с.2), а за подачу апеляційної скарги 4 026,00 грн. (а.с.61). Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, на користь позивача слід стягнути з відповідачів судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 6 7 10 грн., з кожного по 3 355 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити. Рішення Димитровського міського суду Донецької областівід 15 серпня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційни втрати та 3% річних задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в солідарному порядку заборгованість за теплову енергію в сумі 8 292,37 грн. за період з 01.10.2020 по 01.05.2023, 3% річних в сумі 59,03 грн., інфляційні втрати в сумі 180,88 грн. за період з 01.12.2020 по 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 710,25 грн. за період з 01.10.2020 по 01.05.2022, а також судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції в загальному розмірі 6 7 10 грн., з кожного по 3 355 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: