Постанова 4807 № 336/3366/21

Дата документу 25.12.2023 Справа № 336/3366/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/3366/21 Головуючий у І інстанції: Карабак Л.Г. Провадження № 22-ц/807/1675/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мартиненка Костянтина Ігоровича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2021 року у справі за позовом Концерн «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позову Концерн зазначав, що у період з 01.01.2014 до 01.04.2021 відповідачу надано послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 38422,87 грн. Посилаючись на те, що споживач не вносила плату за отримані послуги, просив суд, керуючись вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стягнути вказану заборгованість та відшкодувати понесені судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані у період з 01.01.2014 до 01.04.2021 послуги в розмірі 38422,87 грн 2270 грн судового збору. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 в особі представника адвоката Мартиненка К.І.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2021 року та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали про відкриття провадження не отримувала. Вказує, що підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 19) не відповідає її підпису на підтвердження чого надала копію паспорта з прикладом особистого підпису ()а.с.

48. Як доказ на підтвердження того, що вона не могла отримати жодного документа за вказаною у справі адресою скаржниця надала копію Довідки про реєстрацію місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27 квітня 2018 року (а.с. 50). Скаржниця зазначає, що є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніколи не мешкала за цією адресою і ніколи не була власником нерухомого майна за цією адресою. Натомість зазначає, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Варенка, Летичівського району Хмельницької області, де проживала та була зареєстрована до 27 квітня 2018 року, що підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Летичівським РВ УМВС України в Хмельницькій області. З 27 квітня 2018 року проживала разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане свідчить про те, що вона не отримувала та не могла отримувати послуг Концерну за адресою АДРЕСА_1 , отже, не є зобов`язаною за вимогами позивача. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція про захист прав та основоположних свобод, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38). Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України (справа «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 р.) Цей принцип запроваджено і статтею 12 ЦПК, де прямо зазначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Враховуючи, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи про судове засідання на підставі наявних у справі доказів, ОСОБА_3 не отримувала копії ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, відповідач не могла надати докази, долучені нею до апеляційної скарги, з метою дотримання принципу рівності сторін перед судом, та відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе прийняти ці докази, на який скаржницяпосилається в апеляційній скарзі. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. П. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального пава є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, якщо такий учасник обґрунтує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Європейський суд стверджує, що верховенство права означає, що усі люди рівні перед законом як у своїх правах, так і в своїх обов`язках. Тим не менше, законодавство має враховувати різницю між людьми та ситуаціями за умови, що така різниця має об`єктивну і розумну підставу, переслідує правомірну мету, узгоджується з вимогами, яких дотримуються демократичні суспільства, та пропорційні цим принципам (рішення у справі «Партія добробуту (Refah Partisi), Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини», від 31 липня 2001 року). Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справах Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, від 27 жовтня 1993 року, Ankerl v. Switzerlan, заява № 17748/91, від 23 жовтня 1996 року та Kaya v. Austria, заява № 54698/00, від 08 червня 2006 року). Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Так, апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що Концерн «МТМ» у період з 01.11.2014 до 01.04.2021 надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оплата яких здійснювалась не у повному обсязі, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість на суму 38422,87 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6). Згідно з позовною заявою, Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2). Відповідно до інформації, зазначеної в листі начальника відділу реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 04-47/1818 від 07 травня 2021 року, за відомостями Департаменту, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12). Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Летичівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Варенка, Летичівського району Хмельницької області, де проживала та була зареєстрована до 27 квітня 2018 року (а.с. 48-49). Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_4 (до шлюбу - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27 квітня 2018 року (а.с. 50). Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 336606295 від 22 червня 2023 року (а.с. 55-57), квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить таким особам: ОСОБА_7 , розмір частки 3/20, дата набуття права власності 02.06.2014. До 02.06.2014 ця частка в Квартирі належала на праві власності ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , розмір частки 11/200, дата набуття права власності 07.08.2012 ОСОБА_10 , розмір частки 11/200, дата набуття права власності 07.08.2012. ОСОБА_11 , розмір частки 17/200, дата набуття права власності 30.08.2012. ОСОБА_12 , розмір частки 17/200, дата набуття права власності 30.08.2012. ОСОБА_13 , розмір частки 3/25, дата набуття права власності 27.08.2012. ОСОБА_14 , розмір частки 2/25, дата набуття права власності 25.09.2012. ОСОБА_15 , розмір частки 2/25, дата набуття права власності 25.09.2012. ОСОБА_16 , розмір частки 3/25, дата набуття права власності 08.10.2012. Територіальна громада м. Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради, розмір частки 17/100, дата набуття права власності 02.11.2012. Враховуючи вищенаведену інформацію, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 не є ні власником (співвласником) квартири за вказаною у позові адресою, ні користувачем послуг, які до неї поставляв Концерн у період з 01.01.2014 до 01.04.2021, отже не має обов`язку сплачувати їх вартість. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для їх задоволення. Без залучення усіх належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №233/3366/19). Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовано у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16 (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Аналогічні висновки викладені у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018року у справі № 523/9076/16 (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16 (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16 (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15 (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 (пункт 63)). Таким чином, з урахуванням наданих доказів та обставин справи, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є неналежним відповідачем у справі за позовом Концерну «МТМ» про стягнення заборгованості за комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона не є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за цією адресою, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити. Всупереч вимогам процесуального закону суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених Концерном «МТМ» вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Концерну. За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, у зв`язку з чим, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2021 року на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 376, ЦПК України належить скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки новою постановою апеляційний суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, ОСОБА_4 має право на компенсацію суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в сумі 3405 грн, які належить стягнути з позивача. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мартиненка Костянтина Ігоровича задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2021 року скасувати, прийняти нову постанову, якою: «У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити». Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 25 грудня 2023року. Головуючий: Судді: