Постанова Київський апеляційний суд № 761/10356/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 761/10356/22 провадження № 22-ц/824/7369/2023 28 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Борисової О. В., Рейнарт І. М. при секретарі Усковій Я. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович про визнання договору недійсним та скасування рішення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року в складі судді Юзькової О. Л., встановив: В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( далі - Фонд) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л. про визнання договору недійсним та скасування рішення. В червні 2023 року Фонд подав заяву, в якій просив вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на машиномісце № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (площею 16,4 кв.м.) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1989594680000. Заборонити державним реєстраторам/нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, спрямовані на виникнення/зміну/припинення речових прав щодо машиномісця № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (площею 16,4 кв.м.) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1989594680000. Заява мотивована тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/11027/18 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на користь Фонду, що діяв як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка", 76 929 136 грн 71 коп., а також стягнуто в рівних частинах з кожного 2 775 150 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. 23.07.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування машиномісця № НОМЕР_1 в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_1 , реєстровий №748, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л. Таким чином, відповідачем вчинено правочин, який свідчить про ухилення від виконання ним своїх зобов`язань перед Фондом шляхом відчуження свого майна, на яке може бути звернуто стягнення. Зважаючи на те, що об`єктом забезпечення є нерухоме майно, яке нікуди не зникає, володіння цим майном не припиняється з боку відповідачів, забезпечення є тимчасовим заходом та може бути скасоване в порядку визначеному цивільним процесуальним законодавством підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року заяву представника Фонду про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на машиномісце № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (площею 16,4 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1989594680000, що належить на праві власності ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. 08.03.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко О. О. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року в частині часткового задоволення заяви Фонду про вжиття заходів забезпечення позову, накладення арешту на машиномісце № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (площею 16,4 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1989594680000, що належить на праві власності ОСОБА_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та прийняв оскаржувану ухвалу на підставі судового рішення, яке скасовано, тобто є таким, що не створює жодних правових наслідків. Станом на 22.02.2023 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі № 910/11027/18 скасована на підставі Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року по справі №910/11027/18. Скасоване рішення не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Дана позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року по справі № 461/12525/15-ц. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована лише фактом укладення договору між відповідачами. Тобто, лише факт укладення договору дарування, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на думку суду першої інстанції свідчить про необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Проте це не відповідає дійсності, меті заходу забезпечення позову, порушує принцип правової визначеності та являє собою безпідставне втручання у власність , яка є непорушною. Суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст. 149 ЦПК України. Позивач не є стороною договору дарування, який він оскаржує; позивач не мав та не має жодних прав на нерухоме майно, яке було предметом договору дарування; позивач не надав жодних доказів, що нерухоме майно по договору дарування підлягає передачі йому у разі задоволення позову; позивач не надав доказів, що у разі задоволення позову у нього можуть виникнути будь-які права щодо нерухомого майна, на який останній просив суд накласти арешт; позивач не надав докази, що з моменту укладення договору дарування та на дату подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову державні реєстратори проводять або намагаються провести будь-які реєстраційні дії, спрямовані на виникнення/зміну/ припинення речових прав щодо нерухомого майна або що відповідачі по справі вживають якісь дії в частинні відчуження нерухомого майна; що відповідачі з моменту подання позову по дату ухвалення оскаржуваної ухвали вчиняли/вчиняють дії щодо машиномісця, яке є предметом договору дарування; відповідачі не вчиняли дії, які б свідчили про неможливість виконати можливе судове рішення по даній справі. Крім цього, позивачем не надано доказів відкритих виконавчих проваджень щодо відповідачів, де стягувачем є позивач; що нерухоме майно по договору дарування є єдиним майном, за рахунок якого можливо задовольнити в майбутньому уявні, абстрактні вимоги позивача. З аналогічних підстав між аналогічними сторонами Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу від 27 червня 2022 року по справі №932/3360/22, залишену без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, про відмову у вжитті заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції з формальних причин не врахував доводи ОСОБА_1 , наведені у вмотивованих запереченнях на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального і матеріального права. Фонд отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги 21.07.2023 (а.с.58), подав відзив на апеляційну скаргу 16.10.2023, тобто з пропуском строку на його подання. За таких підстав відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду. В судовому засіданні представник Фонду - адвокат Таболін О. С. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на машиномісце № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга та третя статті 150 ЦПК України). Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. З оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у справі № 761/10356/22 виник щодо оспорювання права власності на машиномісце № НОМЕР_1 в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 (площею 16,4 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1989594680000, що належить на праві власності ОСОБА_2 , з підстав недійсності договору дарування. Тобто з точки зору практики Верховного Суду позивачем заявлені як вимоги майнового так і немайнового характеру. Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову Фонд зазначив, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на користь Фонду, що діяв як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка", 76 929 136 грн 71 коп., а також стягнуто в рівних частинах з кожного 2 775 150 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Через два місяці після винесення постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, а саме 23 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування вказаного машиномісця, що на думку Фонду свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків перед Фондом, шляхом відчуження свого майна, на яке може бути звернуте стягнення. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

18. Крім цього відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997 року). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку існування загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. Таким чином, враховуючи, що предметом спору у цій справі є оспорювання права власності на об`єкт нерухомого майна та доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі. Забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 скасована постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, оскільки справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто розгляд справи не закінчено. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних доказів, що відповідачі вчиняють дії в частині відчуження нерухомого майна, колегія суддів відхиляє, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є законним та обґрунтованим. Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.12.2023. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: О. В. Борисова І. М. Рейнарт