Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/702/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/702/22 пров. № А/857/19585/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року, про відмову в задоволенні заяви, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 140/702/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі. 22 вересня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив без задоволення. Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що використав усі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця. Не погодившись із цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та ухвалити по справі нове рішення про задоволення заяви, яка подана в порядку статті 383 КАС України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання рішення суду відповідач нарахував та призначив до виплати підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте суму обрахованого підвищення визначено у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат, що не відповідає судовому рішенню. Тому, на думку позивача, суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у задоволенні його заяви. Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Апеляційний суд встановив те, що 18.03.2022 Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 140/702/22. Так, суд вирішив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 13 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). На виконання вказаного рішення суду, 12.01.2023 суд видав виконавчий лист № 255/2023р., який позивач подав для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби, та за яким 13.02.2023 відкрито виконавче провадження № 70988892. Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Зі змісту цієї статті встановлено, що, як крайній захід, для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Отже, звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України можливе після примусового виконання рішення суду та якщо заходи вжиті виконавчою службою не принесли бажаного результату. Такий висновок міститься в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20. Водночас, апеляційний суд встановив те, що примусове виконання рішення у цій справі в рамках виконавчого провадження № 70988892, яке відкрите 13.02.2023, триває. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, у випадку, якщо позивач не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним. Тому, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок про відмову в задоволенні заяви позивача, яка подана в порядку статті 383 КАС України. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 140/702/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 25.12.2023 року