Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/17216/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/17216/23 пров. № А/857/18385/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, ухвалене суддею Щербаковим В.В. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 460/17216/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з квітня 2016 року по 20 травня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з квітня 2016 року по 20 травня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення, в сумі 65288,64 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. 24 серпня 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав бездіяльність Генерального штабу Збройних сил України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з квітня 2016 по 20 травня 2023 року, протиправною; Зобов`язав Генеральний штаб Збройних сил України, відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення за період з квітня 2016 по 20 травня 2023 року у сумі 65288,64 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в сумі 65016,23 грн, яка виплачена 20.05.2023 року. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що питання про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року було предметом судового спору, в якому остаточне судове рішення ухвалено 13.01.2023 року. До цього часу питання про виплату індексації мало спірний характер і підстав для виплати індексації за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року не було. Отже, вина відповідача, щодо порушення строку виплати грошового забезпечення, відсутня Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних сил України, звідки був звільнений 11.09.2020 року. 24.03.2022 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 460/11647/21, яким, зокрема, зобов`язав Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Рішення набрало законної сили 13.01.2023 року. 20.05.2023 року відповідач виконав рішення суду у справі №460/11647/21 та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 65016,23 грн. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19. Апеляційний суд встановив те, що, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 року у справі № 460/11647/21, відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 65016,23 грн. Тобто, відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення позивача, за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, заборгувавши позивачу за цей період 65016,23 грн. Цю заборгованість відповідач виплатив 20.05.2023 року. Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів, однак не виконав його. З цього приводу суд першої інстанції зробив вірний висновок. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідач має обов`язок здійснити виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, оскільки саме в цей період не був виплачений дохід на який позивач мав право. З цього приводу суд першої інстанції зробив невірний висновок. Що стосується виплати компенсації втрати частини доходів у визначеній позивачем сумі, то апеляційний суд звертає увагу на те, що розрахунок суми компенсації є дискреційним повноваженням відповідача, у яке суд не вправі втручатися. З цього приводу суд першої інстанції зробив невірний висновок. Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, при виплаті компенсації втрати частини доходу, є передчасною, оскільки відповідач ще не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу, а тому немає підстав стверджувати, що відповідач порушить це право позивача. Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, шляхом: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення; - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 460/17216/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 25.04.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 25.12.2023 року