Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4158/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4158/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименна Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 12.04.2023 №232650002305 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком; - зобов`язано відповідач зарахувати позивачу до страхового стажу, який дає право на призначення їй пенсії за віком періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 Комсомольська-на-Амурі фабрика ремонту і пошиття одягу, з 03.09.1981 по 18.03.1985 Комсомольська-на-Амурі швейна фабрика; - зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 та з 03.09.1981 по 18.03.1985 з тих підстав, що в трудовій книжці мається розбіжність між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи, оскільки відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом керівника підприємства, установи, організації. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 та з 03.09.1981 по 18.03.1985, оскільки в трудовій книжці наявна розбіжність між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи, інших уточнюючих довідок позивачем не надано, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії є законним та вмотивованим. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.04.2023 №232650002305 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення їй пенсії за віком періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 в Комсомольській на Амурі фабриці ремонту і пошиття одягу, з 03.09.1981 по 18.03.1985 в Комсомольській на Амурі швейній фабриці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що він не є уповноваженим органом на призначення пенсії позивачу. Зазначає, що органи ПФУ мають виключно дискрецію у питаннях щодо призначення пенсії, в яку суд не може втручатися. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності було направлено для подальшого розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 12.04.2023 № 232650002305 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.04.2023 № 2300-0212-8/26460. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 вищезазначеного Закону визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), який набрав законної сили з 01.01.2004. Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Приписами ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 жінки, які народилися після 01.04.1961 мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим частини першої статті 26 Закону № 1058 право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку - 60 років, а тому за наявності страхового стажу 28 років набуває право на отримання пенсії за віком. Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №232650002305 від 12.04.2023 слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 08 місяців 12 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 та з 03.09.1981 по 18.03.1985, оскільки в трудовій книжці маються розбіжності між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи. У трудовій книжці позивача від 01.12.1978 ОСОБА_1 з 17.03.1981 по 25.06.1981 працювала на посаді запускальщиці в Комсомольській на Амурі фабриці ремонту і пошиву одягу, звільнена на підставі наказу № 166 від 17.08.1981. З 03.09.1981 по 18.03.1985 працювала на посадах швачки-мотористки, майстра пошивного цеху, контролером 4 розряду в Комсомольській на Амурі швейній фабриці, звільнена на підставі наказу № 253 від 16.05.1985. Таким чином, містяться розбіжності між датами звільнення з роботи та датами наказів про звільнення з роботи. Факт належності трудової книжки позивачеві відповідачем не заперечується. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивачки, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17. Колегія суддів наголошує, що трудова книжка містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження. Разом із тим відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що ГУПФУ зверталось до підприємств, у яких працювала позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо спірних періодів роботи позивача. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що рішення відповідача від 12.04.2023 №232650002305 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Черкаській області, суд першої інстанції вірно вказав, що в задоволенні їх слід відмовити, оскільки вказаним відповідачем рішень про відмову у призначенні пенсії позивачу, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, не приймалось, тому і підстав для вчинення дій зобов`язального характеру у нього не виникає. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що безпосередньо порушив заявлене право, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 17.03.1981 по 25.06.1981 в Комсомольській на Амурі фабриці ремонту і пошиття одягу, з 03.09.1981 по 18.03.1985 в Комсомольській на Амурі швейній фабриці та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 після вирішення питання про відмову в призначенні позивачу достроково пенсії за віком, спірне рішення направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для долучення до матеріалів електронної справи, а тому належним відповідачем в частині зобов`язання призначити пенсію в разі задоволенні заяви є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Так, положеннями п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності повторний розгляд заяви про призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначення має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФУ в Черкаській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву. Водночас посилання апелянта на те, що перебування позивача на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області унеможливлює вирішення ГУ ПФУ в Запорізькій області питання про призначення пенсії позивачу, оскільки електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення повертається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання), судова колегія оцінює критично з огляду на таке. У площині наведеного твердження апелянта про неможливість виконання судового рішення з підстав відсутності в його розпорядженні електронної пенсійної справи судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки з метою виконання рішення суду останній не позбавлений права, зокрема, направити запит до ГУ ПФУ в Черкаській області про направлення матеріалів електронної пенсійної справи до ГУ ПФУ в Запорізькій області з метою повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 25.12.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна