Постанова 4813 № 506/499/23

Номер провадження: 33/813/1609/23 Номер справи місцевого суду: 506/499/23 Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 серпня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №172551 від 02.05.2023, ОСОБА_1 02 травня 2023 року о 16.16 год, на атодорозі Р-33 біля с. Ставрове, керував транспортним засобом «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», тест №19, результат тестування 0,66 ‰. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). Постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також стягнуто судовий збір в сумі 536,80 грн на користь держави (а.с. 32-33). Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 серпня 2023 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 347 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи сповіщався належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надходило. Апеляційним судом враховується, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справи без його участі, на підставі доводів викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Крім того, згідно із ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з діючим законодавством. Пункт 2.9 а ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання пункту 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №172551 від 02.05.2023, який підписаний ОСОБА_1 , та в якому останній надав письмові пояснення, а саме вказав, що випив 1 літр алкогольного пива, після чого сів за кермо автомобіля (а.с. 1); 2)висновком приладу Drager Alcotest 6820, тест №19 від 02.05.2023, згідно якого в організмі ОСОБА_1 виявлено 0,66 проміле алкоголю (а.с. 2); 3)відеозаписом подій на якому зафіксована процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 (диск а.с. 8). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 02 травня 2023 року о 16.16 год, на атодорозі Р-33 біля с. Ставрове, керував транспортним засобом «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що в працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , слід зазначити наступне. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»). Із наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 стала підозріла поведінка водія, а саме поліцейський зазначив, що водій транспортного засобу «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 , побачивши попереду на дорозі екіпаж патрульного автомобіля, різко розвернувся в іншу сторону, крім того, водій не зупинився на першу вимогу поліцейських, у зв`язку із чим, поліцейські деякий час переслідували автомобіль з вимогою зупинитись. Крім того, апеляційним судом враховуються вимоги п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Тому апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень встановленими Законом України «Про національну поліцію та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Не знайшли свого підтвердження також твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, з огляду на наступне. Так, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Вимогами ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Також, п. 7 розділу І Інструкції, п. 6 Порядку та ч. 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Так, апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис, згідно якого вбачається, що після зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, на що останній погодився, який в подальшому зафіксував 0,66 проміле алкоголю в його організмі, зазначених результатів водій не заперечував, більш того зазначив, що вживав вчора алкогольні напої. Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров`я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов`язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом. Разом із тим, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, фактично свідчить про визнання водієм факту перебування у стані алкогольного сп`яніння. Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали справи встановлено, що після проходження огляду за допомогою приладу Drager він жодним чином не заперечував із його результатами, а тому в поліцейських не виник обов`язок запропонувати водію пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я. Посилання в апеляційній скарзі на те, що прилад, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння мав технічні несправності та мундшук, в який продував водій не був герметично запакований, апеляційним судом оцінюються як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки як було встановлено матеріалами справи, а саме відеозаписом ОСОБА_1 після проходження огляду за допомогою приладу Drager жодним чином не заперечував із його результатами, який зафіксував 0,66 проміле алкоголю в його організмі, тобто жодних сумнів щодо справності даного приладу водій на місці зупинки транспортного засобу не висловлював, така версія висловлена лише суду. На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не був позбавлений права вимагати інший мундшук, а в разі наявності в нього сумнівів щодо справності приладу Drager, вимагати документи на такий прилад (сертифікат відповідності, свідоцтво про повірку приладу), або пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я. Доводи ОСОБА_1 про те, що він визнав свою вину лише під моральним тиском працівників поліції, які погрожували йому, що заберуть його автомобіль на штраф майданчик, апеляційний суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, оскільки згідно дослідженого відеозапису встановлено, що співробітники поліції під час проведення огляду діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Будь якого тиску (психологічного, морального) або погрожувань зі сторони поліцейський, апеляційним судом не встановлено. Крім того, у разі якщо ОСОБА_1 вважає, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне діяли не у відповідності до вимог чинного законодавства чи з перевищенням своїх повноважень, він не позбавлений права оскаржити такі дії поліцейських до відповідного органу. Апеляційний суд визнає необґрунтованими також доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки така відеофіксація здійснювалась поліцейськими за допомогою невідомого приладу та є неповною, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Окрім того, відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 31, ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи , як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання Правил дорожнього руху. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис, який із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку, та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Відеозапис є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. На виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, та який в подальшому був направлений до суду. Таким чином, наданий працівниками поліції відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустим доказом по справі, та бере його до увагу, оскільки, надаючи такі докази, уповноважена особа виконувала свій обов`язок, передбачений ст. 251 КУпАП щодо збирання доказів. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки не є такими, які могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не мають суттєвого правового значення, тому не можуть бути підставою для закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький